24. Соц сутність показника "фізіол мінімум" та методики розрахунку межі фізіол виживання людини.

Показник фізіол мінімуму визначає межу фізіол виживання людини і хар-зує той надзлиденний рівень спож-ня, подальше поглиблення якого стає небезпечним для процесу відновлення жит ф-ції особи.

Проблема визначення межі фізіол виживання не є актуальною для країн, що мають розвинуту ек-ку. Ця проблема є актуальною для країн, що розвиваються, і в яких спостерігаються випадки масової загибелі людей від голоду. Слід також враховувати, що в екстремальних умовах загострення ек кризи індикатор межі фізіол виживання (фізіол мінімум) може стати важливою координатою механізму "швидкого реагування" у забезпеченні надійної сусп стабільності і соц безпеки. Саме цей показник визначає абс межу, нижче якої, за будь-яких ек умов, не може знижуватись рівень спож-ня маргіналів.

Величини в-ті фізіол мінімуму (тобто межі фізіол виживання людини), то вона може бути розрахована або як величина, що становить частку у 0,05-0,10 величини вартості МСБ, або шляхом визначення в-ті типового обмеженого або спрощеного місячного продукт набору, який скл із двох видів продуктів і забезпечує калорійність харч-ня близько 1800 ккал (кошик Бальцеровича, що до свого складу включає пляшку молока і хлібину).

За розрахунками, величина вартості фізіол мінімуму може бути визначена шляхом оцінки в-ті продукт кошика, що скл із 500 г житнього хліба та 500 г молока на день. За нормами калорійність 1 г білків дорівнює 4 ккал, 1 г жирів — 9 ккал, 1 г вуглеводів — 4 ккал. 100 г житнього хліба містять: білків — 10,5 г; жирів — 1,6 г; вуглеводів — 65,5 г; а 100 г молока відповідно — 1,4; 3,4; 1,8 г.

Калорійність 500 г хліба дорівнює: [(10,5∙4)+(1,6∙9)+(65,5∙4)]∙5=1597 ккал.

Калорійність 500 г молока дорівнює: [(1,4∙4)+(3,4∙9)+(1,6∙4)]∙5=213 ккал.

Сукупна добова калорійність харч набору становить 1810 ккал.

Середня ціна 1 кг хліба у 1990р. становила 22 коп., 1 кг молока — 26 коп. Середня місячна ціна продукт набору у 1990 р. і відповідно величина в-ті фізіол мінімуму становила: (0,11∙30,5)+(0,13∙30,5)=7 крб. 32 коп.

На 16.06.98р. 1 кг житнього хліба коштував 78 коп., 1 кг молока — 77 коп. Місячна ціна продуктового набору у червні 1998р. і відповідно величина в-ті фізіол мінімуму становила: (0,39∙30,5)+(0,385∙30,5)=23 грн. 64 коп.

Наведені розрахунки свідчать, що купівельна спроможність гривні у червні 1998р. порівняно з купівельною спроможністю карбованця у 1990р. за цінами зазначеного продуктового набору була у 3,2 раза меншою.

30. Сутність спож-ня та його значення для задоволення потреб життєд-ті н-ня.

Категорія «потреби» визначає сукупність відносин, що ств-ють у суб'єктів "спонукальні" мотиви до спож-ня. Вона хар-зує потенційну спроможність персоніфікованого або інтегрованого суб'єкта соц-ек відносин до спож-ня жит благ у певних кількісних обсягах та відповідного якісного рівня.

Кл-ція потреб залежить від обраних критеріїв, за якими відбувається їх стр-ня: за цільовим призначенням (матер або дух, біосоц, соц тощо); за засобами задоволення; за співвідношенням із досягнутим рівнем розвитку вир-ва; за ступенем нагальності; за формою задоволення; за еластичністю; за терміном дії і т. д.

У тих випадках, коли потреби задовольняються не лише матер-реч благами, для оцінки їх к-ного рівня неминуче мають залучатися показники витрат праці та вартісні обсяги послуг, наданих сферою обслуговування. В умовах тов-грош відносин для оцінки обсягів сусп потреб викор-ються грош еквіваленти засобів спож-ня — грош доходи (грош витрати), а також ціни на тов та послуги, які в основному визначають таку важливу стр-ну категорію сис-ми ЖР, як "в-ть життя".

Категорія "в-ть життя" — широке соц-ек поняття і залежить не тільки від рівня цін, а й від величини та динаміки доходів н-ня, стр-ри спож-ня тов та послуг, рівня сусп розвитку тощо. В-ть життя залежить і від істор, прир-клімат, морал-етичних умов життєд-ті н-ня.

Чим вищий ступінь розвиненості потреб н-ня, тим, за ін рівних умов, вищим і його РЖ. При розгляді конкретних показників ЖР н-ня, що хар-зують зміст спож комплексів, дослідники мають виходити із розуміння потреб як потенційної спроможності особи до спож-ня та її відповідного мотиваційного спонукання, а спож-ня об'єкт виступає процесом кінц задоволення спож запитів.

Потреби хар-зують вн стан персоніфікованого або інтегрованого суб'єкта спож-ня (особи, групи людей або сус-ва в цілому). Зовн прояв цього стану виступає як необхідність мати певну к-ть конкретних благ та засобів спож-ня, здатних задовольнити цю потребу.

Вираження потреби в харчуванні знаходить у натур наборі продуктів харчування. Потреби, що задовольняються непродовольчими тов, оцінюються обсягом їх покупок і запасів, тобто нагромадженим майном, яке виступає в якості інд (сімейного) майна, нерухомості та предметів довгострокового кор-ня, що накопичені в сім'ях, а також ін майна, яке викор-ється спільно багатьма членами сус-ва (незалежно від форми вл-ті), — це жит-комун фонд, фонди галузей сфери обслуговування та соц-культ забезпечення н-ня тощо.

Спож-ня виступає в достатньо активній ролі як щодо розвитку потреб людини, так і щодо розвитку здібностей особи. Спож-ня – необхідна і надзвичайно важлива (хоч і недостатня) складова процесу розвитку особистості.

У спож-ні реалізуються не тільки фіз, а й естетичні та ін дух, а також соц потреби особи. Через спож-ня людина не лише набуває необхідні блага для свого розвитку, а й викор-вує спож-ня як основний засіб цього розвитку.

Складність дослідження потенційної міри потреб особистості, що визначає якісний склад міри спож-ня, полягає у тому, що віддзеркалюючи об'єктивні умови існування людини, вона сама не може вважатись формою відображення реал ек ситуації. Останнє пояснюється тим, що вона є не тільки об'єктивною, у ній проявляється відношення суб'єкта, носія конкретної потреби у жит благах, яке наповнює цю міру, до можливих, на суб'єктивну думку, меж, що відповідають обраним засобам її реалізації. Саме тому в мірі потреб втілюються особисті риси їх носіїв.