28. Економічна база соц конфліктів у сус-ві та дії держави щодо забезпечення соц безпеки країни.

Соц напруженість – будь-яка сус-на дія, в якій бере участь велика група людей, що пов’язані своїм конфронтаційним протистоянням існуючим сис-ним стр-рам, що уособлюють держ владу, ек та політ сис-ми.

Прояви соц напруженості є базою соц конфліктів.

Причиною соц конфліктів є втрата сус-вом спроможності встановлювати і дотримувати певний баланс між задоволенням потреб інд-дів і потреб досягнення сусп блага в цілому, примирювати та гармонізувати приват інтереси окремих осіб, соц груп та класів із загальнонац інтересами зростання РЖ країни в цілому.

Кризовий стан сис-ми хар-ться утв-ням не стр-них стихійних відносин, що починають конкурувати з осн стр-рою (поява у сус-ві паралельних «тіньових» стр-р або маргінальних та лабільних груп).

Соц нестабільність виникає із самого факту наявності певних стр-них зрушень, що відбуваються в ек і супроводжуються суттєвими змінами майн, прав, соц статусу різних груп та елементів сус-ної сис-ми.

У деструктивному соц русі можуть брати участь:

-Активні деструктивні елементи, які прямо зацікавлені у розхитуванні та зміні існуючої соц-політ стр-ри.

-Найбільш мобільна частина маргінальних верств н-ня, зацікавлена лише у тих змінах, які можуть певним чином покращити їх ек становище.

-Соц-лабільні групи, які в умовах ек кризи та нестабільності досить легко і швидко піддаються політ переорієнтації.

Соц-лабільні – перед маргінальні групи н-ня, які в період загострення ек кризи активно починають витіснятися на маргінальну периферію, їх сусп становище ек-но дестабілізується. Реалізація жит потреб та інтересів перебуває на межі мін задоволення.

Виникнення стану соц напруж визначається:

*потребами неструктурованих елементів створити соц базу, що забезпечить можливість успішно протидіяти існуючій стр-рі

*якою мірою існуюча стр-ра може послабити протистояння деструктивних елементів або відповідним чином нейтралізувати негативний потенціал, який накопичується у середовищі маргінальних і лабільних верств н-ня, та знизити їх зацікавленість у суп-політ змінах.

Дії держави щодо забезпеч соц безпеки:

-Дослідж чинників, що сприяють появі не стр-них елементів

-Оцінка динаміки перетворення неструк-них ел-тів у тіньові

-Аналіз рівня соц захищеності

-Моніторинг руху маргінальних та лабільних верств н-ня, вивчення сфери їх інтересів та чинників, що впливають на стан соц-пол активності цих верств.

29. Сутність міри спож-ня та її вплив на зростання добробуту н-ня.

Кінцеве спож-ня найповніше хар-зує його міра (або рівень). Теор і методологічною основою з'ясування хар-ру вззв'язку к-ного і якісного змісту категорії "міра спож-ня" є об'єктивна закономірність невпинного підвищення потреб. Міра (або рівень) інд спож-ня виступає як безпосередня хар-ка повноти реалізації інд потреб, тобто як процес їх задоволення і конкретний результат цього процесу, який показує ступінь задоволення дійсних потреб особистості.

Міра інд спож-ня і міра інд потреб є однопорядковими і тісно взв'язаними категоріями. Потреба – це потенціал спож-ня, а спож-ня – процес задоволення потреби. Оскільки потреби проявляються у спож-ні, то і оцінювати міру їх задоволення можна лише шляхом дослідження міри спож-ня, визначаючи її кількісний і якісний зміст.

Міра спож-ня як важливий показник ЖР н-ня пов'язує реал стан міри інд потреб з осн джерелом їх задоволення із рівнем особистого доходу. На сусп рівні міра спож-ня н-ням сукупності жит благ є об'єктивним показником, який залежить від стану ек-ки, передусім її матер вир-ва.

За Гегелем "міра є кількісно визначена якість...". Тобто в мірі "поєднуються абстрактно відображені к-ть і якість".

К-ний рівень міри спож-ня визначає заг фікс обсяг спожитих матер благ і послуг. Він не пов'язаний з розв'язанням завдань якісного розвитку людини. Якісний склад міри спож-ня хар-зує сукупність інтересів та відносин, що виникають з приводу опт-ції процесу задоволення дійсних об'єктивних потреб. Якісний рівень міри спож-ня визначається тією складовою в заг обсязі жит благ, що викор-ються для розв'язання завдань повного, всебічного і гармонійного розвитку особистості.

Діалектичний процес вззв'язку вн сторін міри спож-ня носить складний і суперечливий хар-р. Власне суперечність між к-ними і якісними параметрами міри спож-ня існує як вн стр-на ланка більш заг і складної суперечності - між відносинами і умовами фор-ня людини як сусп роб сили і відносинами та умовами її фор-ня як соц особистості.

На рівні умов і відносин, що визначаються категорією "міра спож-ня", ця суперечність являє собою єдність і боротьбу двох фундаментальних сторін спож потенціалу сус-ва: з одного боку, міри реалізації реал потреб, необхідної для розширеного відтворення роб сили конкретно-істор типу, а з іншого – міри реалізації дійсних об'єктивних потреб, необхідної для всебічного і гармонійного розвитку людини, як соц особистості.

Найважливішим соц-ек аспектом реалізації необхідної якості ЖР у стр-рі міри спож-ня є фор-ня розумних потреб і свідомого режиму спож-ня.

Суч життя доводить, що необмежене зростання заг к-них обсягів міри спож-ня неминуче призводить до виникнення негативних явищ у цій сфері. Тому проблема фор-ня у суб'єктів усвідомлених розумних потреб є досить важливою умовою фор-ня нової концепції підвищення ЖР н-ня Укр, ств-ня необхідних передумов переходу до його подальшого зростання на якісно новій, ринк цивілізованій основі.

Розумне спож-ня як у к-ному, так і в якісному відношеннях не слід ототожнювати із регламентованими нормативами "рац" спож-ня.

Міра спож-ня за к-ним і якісним змістом може вважатися нерозумною лише у випадку, коли потреби, які вона задовольняє, суперечать фізіол та соц вимогам розвитку особистості, тобто призводять до фізіол і морал деградації людини (спож-ня алкоголю, наркотиків, задоволення деструктивних потреб), або коли особою штучно викликається свідома відмова від окремих, особливо важливих елементів стр-ри спож-ня, що обмежує необхідні матер і дух джерела розвитку особистості.

Міра спож-ня (за умови відсутності ек обмежень щодо забезпечення спож-ня) майже повністю залежить від вн культури спож-ня конкретної особи. За умови відставання рівня особистої культури спож-ня від об'єктивних вимог до неї починає активно генерувати небезпечний потенціал руйнування будь-яких координат, що визначають межі розумного задоволення тих чи ін потреб людини. Наведене стосується насамперед тих сусп верств н-ня, які в умовах ек стагнації та заг падіння ЖР н-ня мають достатні особисті можливості грош задоволення будь-яких існуючих гіпертрофованих потреб і бажань. Останнє призводить не лише до таких спотворених форм спож-ня як нерац, престижне, еталонне, а навіть і до "деградаційного" спож-ня.

Недоспож-ня матер та дух благ, як і надлишкове гіпертрофоване спож-ня, також є крайнім проявом міри задоволення потреб. Недоспож-ня, як і необмежене спож-ня, руйнівним чином впливає на особу і за своїми соц наслідками є не менш небезпечним явищем, що неминуче призводить до соц-фізіол деградації особистості, пригнічення стимулюючої ролі потреб, до мотиваційного спотворення ек поведінки людини.