63.Класова теорія права

Видатними мислителями XIX століття та засновниками даної теорії були К. Маркс і Ф. Енгельс.

Маркс і Енгельс відзначали, що історія людського суспільства була завжди історією класової боротьби, в якій гнобитель і пригноблений перебували у різкому протистоянні один одному. Політична влада є організованим використанням сили одним класом для придушення і підпорядкування іншого класу. Панівний клас видозмінює звичаї на свою користь, пристосовує їх до своїх потреб, а якщо потрібно, то й цілеспрямовано створює необхідні для досягнення своєї мети закони. Таким чином, право є зведеної в закон волею панівного класу, його знаряддям, застосовуваним для придушення класу пригнобленого.

Але саме право, так само, як, втім, і інші форми суспільної свідомості (наприклад, мораль), повністю зумовлене економічними умовами життя суспільства та має відповідати економічній структурі суспільства. Марксизмом стверджується, що економіка завжди залишається первинним і визначальним моментом для політичної та юридичної надбудови. Це - загальний закон. Конкретні його втілення від епохи до епохи змінюються.

В умовах поділу суспільства на протилежні класи життєдіяльність політичної та юридичної надбудови, взятої у всіх її вимірах, пронизує і визначає інтерес панівного класу. Даний інтерес присутній як у виконанні цієї надбудовою суто примусових акцій, прямо обумовлених наявністю класових антагонізмів, так і у виконанні нею «загальних справ, що випливають з природи будь-якого суспільства».

Загалом, можна сказати, що з точки зору даної теорії право є зведена в закон воля економічно панівних класів. Зміст цієї волі визначається матеріальними, тобто економічними, умовами життя суспільства, а зведення її до закону здійснюється державою шляхом встановлення або санкціонування певних норм. У радянській юридичній науці і юридичній науці інших соціалістичних країн право зазвичай визначалося як сукупність або система загальнообов'язкових норм, які встановлюються, або санкціонуються державою, забезпечуються ним, виражають волю економічно панівних класів або народу (в соціалістичному суспільстві) і виступають як регулятори суспільних відносин. Вона вказує на спосіб виробництва як на єдину причину всіх культурних явищ і права в тому числі. Проте характерною особливістю наукового методу є те, що він грунтується на ймовірності, а не на необхідності, на пошуку не одного якогось закону, а декількох законів. Але при всіх недоліках класової теорії, не можна забувати про її плюси. Принцип історизму, підхід до появи права як соціального явища, народженого потребами матеріального життя суспільства, зв'язок права з класовими структурами і класовими інтересами і ряд інших положень складають, безсумнівно, велике досягнення теоретико-правової думки.

64.Поняття та ознаки права

Право, як вид соціальних норм, виникає тільки з появою держави, саме вона створює ці соціальні норми з метою врегулювання найважливіших суспільних відносин.

Існує багато визначень поняття право:

- право - система норм (правил поведінки) і принципів, встановлених або визнаних державою як регулятори суспільних відносин, які формально закріплюють міру свободи, рівності та справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечуються всіма заходами легального державного впливу та примусу / Скакун О.Ф. /

- право - це система загальнообов'язкових, формально визначених, установлених або санкціонованих державою, гарантованих і забезпечених нею правил поведінки, що тісно між собою зв'язані та регулюють суспільні відносини між людьми в інтересах певної частини (більшої чи меншої) населення в соціально неоднорідному суспільстві / ОлійникОзнаками, що характеризують право є:

1) право встановлюється чи санкціонується державою:

- від імені держави правові норми встановлює Верховна Рада України (ст. 92 Конституції України підкреслює, що виключно законами України визначаються і встановлюються правила поведінки, визначені в цій статті), або народ шляхом референдуму;

- правові норми санкціонуються в підзаконних нормативних актах уповноваженими державними органами (відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України має санкцію видавати укази, а відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів - постанови, в яких містяться санкціоновані норми);

2) право є загальнообов'язковим, тобто приписи правових норм повинні виконуватися тими суб'єктами, яким вони адресовані;

3) право є формально визначеним:

- з формальної сторони кожна правова норма е тільки письмовою;

- з визначеної сторони в нормі права закріплюється тільки один зміст, який не допускає подвійного тлумачення;

4) право характеризується нормативністю - воно складається із норм, які формально визначені у вигляді статей нормативно - правових актів (Конституції України, законів/ підзаконних нормативно - правових актів);

5) право регулює не всі, а тільки найважливіші суспільні відносини, які потребують правової регламентації. Суспільні відносини, неврегульовані правом регулюють інші соціальні норми. Немає правових норм які б регулювали відносини дружби, кохання та інші;

6) право виражає суб'єктивні права та юридичні обов'язки фізичних, юридичних осіб та інших суб'єктів правових відносин;

7) право має всеохоплюючий характер, воно регулює різні сфери суспільних відносин (конституційні, адміністративні, фінансові, трудові, сімейні, кримінальні та інші відносини);

8) право діє у часі, просторі та по колу осіб: