40. Державні органи та органи місцевого самоврядування.

Сукупність органів державної влади (ОДВ) і органів місцевого самоврядування (ОМС) становить систему органів публічної влади в Україні. ОДВ – складова частина державного апарату, що бере участь у здійсненні функцій держави, діє від свого імені і за дорученням, має державно0влідні повноваження, компетенцію і структуру, застосовує властиві їй організаційно-правові форми діяльності. ОМС – це орган самоврядного територіального співтовариства (територіальної громади), яким він формується і перед яким відповідає за належне здійснення своїх повноважень. Спільні риси: — здійснюють спільні функції по управлінню суспільством шляхом встановлення і гарантування діяльності суб'єктів; їх повноваження конкретизуються законами та підзаконними актами; — передбачені конституційно; — відповідно до наданих повноважень приймають рішення нормативного характеру, що у разі їх протиріччя Конституції можуть бути відмінені;

Відмінності. ОДВ: *Формуються шляхом виборів, призначаються чи затверджуються; *Дія нормативних актів поширюється на територію держави чи адміністративної одиниці; *Повноваження визначають зміст управлінської функції держави; *Складаються з колективів службовців; *Діють на основі конституційно закріпленого принципу розподілу влади;

ОМС: •Обираються населенням територіальної одиниці; •Дія нормативного акта поширюється на територіально-адміністративні одиниці; •Повноваження спрямовані на вирішення проблем певної території із самоврядування; •Діяльність не має професійного характеру; •Можуть за взаємною згодою перерозподілити між собою окремі повноваження на підставі договору;

41. Вдосконалення механізму сучасної української держави як умова підвищення ефективності його функціонування.

Розуміння механізму держави, як системи всіх державних організацій, що здійснюють не тільки управління загальносуспільними справами, але й забезпечують життєдіяльність всього суспільства, показує не тільки характер держави, як політичної організації, але й її соціальну спрямованість. Напрямки розвитку і вдосконалення, які характерні для механізму сучасної демократичної держави: 1.Наявність ефективно функціонуючого недержавного виробничого та невиробничого секторів; 2.Скорочення державного апарату, вдосконалення його структури та підвищення ефективності роботи; 3.Високий рівень професійної майстерності та фахової підготовки державних службовців; 4.Наявність ефективних механізмів контролю за діяльністю державних органів, підприємств та установ; 5.Чітка законодавча регламентація компетенції державних органів.

42. Поняття суспільства в широкому та вузькому сенсах.

Суспільство — соціальний організм, частина природи, що складається з людей, які постійно, працюють над удосконаленням знарядь і засобів виробництва. З позиції ТДП нас цікавить суспільство у його взаємодії з державою і правом. Організація суспільства і здійснення політичної влади державою залежить і від того, який зміст вкладається у визначення суспільства. Тут є дві по­зиції: у широкому розумінні суспільство — частина ма­теріального світу, що відокремилася від природи і є формою життєдіяльності людей, що історично роз­вивається; у вузькому розумінні суспільство — певний етап історії людства, внутріформаційні чи міжформаційні ступені історичного розвитку чи індивідуальне, окреме суспільство. Прикладами такого розуміння суспільства мо­жуть бути: суспільно-економічна формація; ранньофеодальне суспільство, докапіталистичне суспільство і т. ін.; французьке, радянське, американське суспіль­ство і т. д. Отже, як держава, так і право відіграють певну роль в організації суспільства і здійсненні політич­ної влади.