81.Романо-германська правова сім'я та її характеристика за історичними періодами формування, ієрархією джерел права.

Романо-германський тип правових систем-сукупність національних правових систем, які мають загальні закономірності розвитку і подібні ознаки, що склалися на основі давньоримського цивільного права і його пристосування до нових національних умов при домінуванні закону серед інших джерел права.

Основними ознаками є:

1.виник в континентальній європі внаслідок загального розвитку суспільств і держав під сильним впливом римського соціального

2.розвинувся на основі рецепції давньоримського цивільного права, його ідей, принципів і інститутів.

3.основним джерелом права є нормативно-правовий акт – ця ознака дає підставу називати сімю правових систем нормативно-актною.

4.нормативно-правові акти субпідрядні один одному за юридичною силою:конституційні закони-звичайні закони-підзаконні акти.

5.поширеною є кодифікація нормативно-правових актів-ця ознака дає підставу називати правові системи цієї сімї кодифікованими.

6.право має систему з чіткою структурою:публічне і приватне,їх галузі, підгалузі, норми права.

7.існує дуалізм права-наявність цивільного і торгівельного права як відносно самостійних галузей за своєю природою, розвитком і практичною реалізацією.

8.матеріальне право домінує над процесуальним правом.

9.досконалою є юридична техніка, уніфікована термінологія, запозичена переважно з римського права.

82. Місце нормативних актів та судової практики в системі джерел (форм) права.

Нормативний акт як джерело права — це виражене у письмовій формі рішення уповноваженого органу правотворчості про встановлення, зміну чи скасування правових норм. До джерел права у формі нормативних актів належать також ті акти, що є результатом санкціонування, визнання можливості прийняття норм права недержавними суб'єктами, а також акти визнання норм міжнародних договорів (наприклад, закон про ратифікацію) та акти надання (санкціонування) нормам іншої соціальної природи (зокрема звичаям) властивостей правових. Нормативно-правові акти мають певні переваги перед іншими джерелами права. Нормативні акти як вид джерел дозволяють: чітко та ясно сформулювати зміст нормативних правил; оперативно доводити їх зміст до правокористувачів;забезпечувати оптимальні умови пошуку правової інформації;створювати умови для правильного адекватного розуміння змісту норм; своєчасно змінювати та скасовувати застарілі правові норми;у найкращий спосіб здійснювати узгодження та систематизацію правових норм.

Можна виділити десять найважливіших моментів, що характеризують нормативно-правові акти як джерело права у формально-юридичному розумінні:

1. Нормативні акти містять загальні приписи — правові норми і поширюються на певний вид відносин.

2. Нормативні акти відрізняються від актів правосуддя (рішення, вироки, постанови, ухвали), що приймаються у кримінальних, господарських справах, та широкому колі цивільних справ (майнові, трудові, сімейні тощо). Акти правосуддя у конкретних справах за нашої правової системи не можуть створювати судових прецедентів, обов'язкових в інших подібних справах.

3. На відміну від актів виконання і застосування норм права нормативні акти адресуються будь-якому суб'єкту, який бере або може взяти участь у відносинах певного виду, тобто які регулюються цими нормативними актами.

4. Нормативні акти можуть застосовуватися неодноразово, тобто щоразу, коли мають місце регульовані такими актами відносини.

5. Нормативно-правові акти зберігають свою дію незалежно від того, виникли чи припинились окремі відносини, передбачені такими актами.