Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпорочки.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
953.86 Кб
Скачать
  1. Представництво: поняття, характеристика, види. Договір доручення як підстава виникнення відносин представництва.

Представництво - один зі способів здійснення цивільних прав і виконання обов'язків. Закон визначає представництво як угоду, вчинену однією особою (представником) від імені іншої особи (що представляється) у силу повноваження, заснованого на дорученні, законі або адміністративному акті, що безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права й обов'язки представляємого. Види: 1. Обов'язкове представництво, засноване на законі чи адміністративному акті (наприклад, законними представниками неповнолітніх дітей є їхні батьки, підопічних - опікуни, усиновлених - усиновителі); різновидом обов'язкового є статутне представництво, представник виступає від імені організації і його повноваження визначаються статутом. 2. Добровільне представництво, засноване на договорі чи дорученні. У якості договору, що породжує відносини представництва, служить договір доручення, відповідно до якого одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені іншої сторони і за її рахунок (довірителя) визначені юридичні дії. У більшості випадків добровільного представництва повноваження представника фіксується в дорученні.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

На договір доручення поширюється дія двох глав ЦК: "Представництво" і "Доручення".

105.2

Договір доручення є консенсуальним, двостороннім, а також може бути відплатним або безвідплатним. Договір доручення є фідуціарним – заснованим на взаємній особистій довірі сторін, оскільки довіритель не має змоги постійно контролювати дії свого повіреного, але автоматично стає стороною правочинів, які той укладає.

У випадках комерційного представництва (243 ЦК) - Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності) відносини є відплатними, тоді фідуціарність втрачається.

Сторонами цього договору є: довіритель – особа, яка доручає повіреному виконати юридичні дії від її імені та за її рахунок; повірений – особа, яка зобов`язується вчинити від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії.

  1. Порівняльна характеристика договору доручення та договору комісії.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

На договір доручення поширюється дія двох глав ЦК: "Представництво" і "Доручення".

Договір доручення є консенсуальним, двостороннім, а також може бути відплатним або безвідплатним. Договір доручення є фідуціарним – заснованим на взаємній особистій довірі сторін, оскільки довіритель не має змоги постійно контролювати дії свого повіреного, але автоматично стає стороною правочинів, які той укладає. У випадках комерційного представництва (243 ЦК) - Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності) відносини є відплатними, тоді фідуціарність втрачається.

Сторонами цього договору є: довіритель – особа, яка доручає повіреному виконати юридичні дії від її імені та за її рахунок; повірений – особа, яка зобов`язується вчинити від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Договір комісії є консенсуальним, двостороннім та відплатним.

Сторонами договору комісії є: Комісіонер – особа, яка за дорученням комітента зобов`язується вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента; Комітент – особа, за дорученням і за рахунок якої діє комісіонер. Третя особа, з якою комісіонер укладає правочин в інтересах комітента, не є стороною договору комісії.. За договором з третьою особою права і обов`язки набуває комісіонер, а не комітент.

Істотними умовами договору комісії, за яким комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

106.2.

Відмінності договору комісії від договору доручення: 1) Комісіонер укладає правочини від свого імені, а Повірений – від імені довірителя; 2) комісія є завжди відплатною, а доручення може бути безвідплатною; 3) у Комісіонера виникають права та обов`язки щодо третьої особи, бо він стає стороною укладеного з ним договору, а Повіпений – не набуває жодних прав та обов`язків за договором з третьою особою, бо їх набуває довіритель; 4) Довіритель або Повірений мають право відмовитись від договору доручення, а Комісіонер має таке право лише у випадку, коли договором не встановлений строк; 5) Комісіонер може взяти на себе відповідальність за виконання правочинів, укладених із третіми особами (делькредере), а для договору доручення таке не передбачене; 6) Повірений на відміну від Комісіонера, для забезпечення своїх вимог не має право притримати майно довірителя.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]