90. Поняття та загальна характеристика договору лізингу. Правове регулювання.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (806 ЦК). Основну частку законодавства, яке регулює лізинг, складають такі нормативні акти: ЦК (визначає загальні правові ознаки лізингових операцій); ГК (визначає загальні правові ознаки лізингових операцій та встановлює особливості правового регулювання лізингових операцій для банків); ЗУ «Про фінансовий лізинг» (є спеціальним законом про фінансовий лізинг); ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (присвячений, зокрема, питанням державного регулювання фінансового лізингу як фінансової послуги); ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та нормативні акти НБУ (регулюють загальні умови та порядок здійснення лізингових операцій банками); ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та ЗУ «Про ПДВ» (визначають правила оподаткування лізингових операцій). Відносини лізингодавець – лізингоодержувач нагадують звичайний договір оренди, проте мають місце істотні відмінності, а саме:

1) лізингодавець при укладанні договору фінансового лізингу ще не є власником майна, що підлягає передачі за договором лізингу 2) предмет лізингу передають завжди на конкретний строк; більше того, Закон про фінлізинг встановив нижню межу – він не повинен бути менше одного року; 3) лізинговий платіж, на відміну від орендного, має особливу структуру. Загальні ознаки договору лізингу:  (1) це консенсуальний договір; (2) має оплатний характер;

90.2.

(3) предметом договору можуть бути неспоживні речі, визначені індивідуальними ознаками, віднесені законодавством до основних фондів ( Не можуть бути предметами лізингу: земельні ділянки, інші природні об`єкти, ЦМК підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії)); (4) передбачає надання майна у користування лізингоодержувача; (5) строковість договору. До основних видів лізингу відносяться фінансовий і оперативний. В залежності від форми організації і техніки проведення лізингової операції лізинг ділиться на: 1) прямий лізинг 2) посередній лізинг 3) зворотній лізинг 4) лізинг постачальнику. За ознаками тривалості угод, обсягу зобов'язань лізингодавця і ступені окупності об'єктів виділяють два основних види лізингу: 1) фінансовий лізинг - взаємовідносини сторін, які передбачають на протязі дії терміну угоди виплату лізингових платежів, які покривають повну вартість амортизації машин і обладнання або більшу частину, додаткові витрати і прибуток лізингодавця. 2) оперативний лізинг - взаємовідносини, при яких витрати лізингодавця, пов'язані з придбанням і утримуванням лізингового майна, що не покриваються орендними платежами на протязі одного лізингового контракту. Стосовно обсягу обслуговування лізинг ділиться на: 1) чистий 2) повний 3) частковий 4) генеральний лізинг. За типом майна розрізняють: 1) лізинг рухомого майна 2) лізинг нерухомого майна. В залежності від сектора ринку, де здійснюються лізингові операції, розділяють : 1) внутрішній лізинг 2) зовнішній (міжнародний) лізинг. В свою чергу зовнішній лізинг підрозділяється на: 1) імпортний (коли зарубіжною стороною є лізингодавець. 2) експортний, коли зарубіжною стороною є лізингоодержувач. По відношенню до податкових і амортизаційних пільг лізинг ділиться на: 1) фіктивний лізинг 2) дійсний лізинг

За характером лізингових платежів розрізняють: 1) грошовий лізинг 2) компенсаційний лізинг 3) змішаний лізинг.