
- •Розділ 1. Економічні передумови ситуаційного керування
- •Тема 1. Економічні явища і причини виникнення проблемних ситуацій на підприємствах
- •Тема 1. Економічні явища і причини виникнення проблемних ситуацій на підприємствах
- •1.1. Макроекономічні явища, що ведуть до появи проблемних ситуацій на підприємствах
- •1.2. Вплив макроекономічних проблем на первинні ланки економіки
- •1.3. Виникнення проблемних ситуацій в організації
- •1.4. Суть і завдання ситуаційного (адаптивного) менеджменту
- •1.5. Місце ситуаційного менеджменту у загальній системі управління підприємством
- •Тема 2. Функціональне (традиційне) керування підприємством як база ситуаційного менеджменту
- •2.1. Концепція і принципи менеджменту
- •2.3. Мета й основні функції менеджменту
- •2.4. Об'єкти менеджменту
- •2.5. Комунікації в менеджменті
- •Тема 3. Основні компоненти функціонального менеджменту
- •3.1. Технологія і техніка забезпечення процесу керування
- •3.2. Виробнича (операційна) система і її основні функції
- •3.3. Організаційно-технологічні компоненти керованих перемінних
- •3.4. Взаємовплив перемінних і закон самозбереження організації
- •3.5. Необхідність і проблеми застосування ситуаційного менеджменту
- •Тема 4. Ситуаційний підхід до керування організацією
- •Тема 4. Ситуаційний підхід до керування організацією
- •4.1. Функціональні і ситуаційні завдання керування
- •4.2. Концепції ситуаційного менеджменту
- •4.4. Роль випадку в зміні позицій фірми на ринку
- •4.5. Класифікація ситуацій і моделі ситуаційного менеджменту
- •Тема 5. Облік ризиків у ситуаційному менеджменті
- •5.1. Суть господарського ризику
- •5.2. Види і причини втрат у підприємництві
- •5.3. Облік границь і зони господарського ризику
- •5.4. Керування ризиками в проблемних ситуаціях
- •5.5. Профілактика та прогнозування появлення
- •Тема 6. Кризові ситуації на підприємстві
- •6.2. Причини кризи й ознаки банкрутства фірми
- •6.3. Реструктуризація підприємства як спосіб запобігання банкрутству
- •6.4. Шляхи виходу підприємства з кризової ситуації
- •6.5. Система ситуаційного (антикризового) управління персоналом
- •Розділ 3. Психологічні проблеми і моделі ситуаційного лідерства
- •Тема 7. Психологічні аспекти в ситуаційному менеджменті
- •Тема 7. Психологічні аспекти в ситуаційному менеджменті
- •7.1. Суть і завдання психологи керування
- •7.2. Психологічний аналіз управлінської діяльності
- •7.3. Розвиток компетенції
- •7.4. Ситуаційне керування і кадрова політика
- •7.5 Створення сприятливого психологічного клімату в колективі
- •Тема 8. Ситуаційні моделі лідерства
- •8.2 Ситуаційний підхід «шлях — ціль» Мітчела і Хауса
- •8.3. Теорія життєвого циклу Херсі і Бланшарда
- •8.4. Ситуаційна модель Врума-Йеттона-Яго
- •8.5. Порівняльний анализ ситуаційних моделей лідерства і
- •Тема 9. Людський фактор і психологічні аспекти управлінських впливів
- •9.1. Роль людського фактора в керуванні
- •9.2. Керування як творчий процес
- •9.3. Психологічні аспекти прийнятих рішень
- •9.4. Неформальні аспекти в управлінських ситуаціях
- •9.5. Поведінка керівника в проблемних ситуаціях
- •Розділ 4. Компоненти ситуаційного менеджменту
- •Тема 10. Основа ситуаційного менеджменту
- •Тема 10. Основа ситуаційного менеджменту
- •10.1. Фактори проблемних ситуацій і їхній вплив
- •10.2. Мета і завдання ситуаційного менеджменту
- •10.3. Експрес-діагностика фінансової заможності фірми
- •10.3. Експрес-діагностика фінансової заможності фірми
- •10.4. Прогнозування в ситуаційному менеджменті
- •10.5. Методи розв'язання ситуацій
- •Тема 11. Технологічне забезпечення ситуаційного менеджменту
- •11.1. Моделі і моделювання
- •11.2. Загальна технологічна схема процесу ситуаційного керування
- •11.3. Адаптивні плани роботи фірми
- •1.4 Розробка управлінських рішень у ситуаційному менеджменті
- •11.5. Комунікаційне забезпечення й інформаційна підтримка керівника
- •Розділ 5. Методи і прийоми ситуаційного менеджменту
- •Тема 12. Керування стратегічними ситуаціями
- •Тема 12. Керування стратегічними ситуаціями
- •12.2. Моніторинг зовнішнього середовища
- •12.3. Керування за «слабкими сигналами»
- •12.4. Реактивний менеджмент
- •Тема 13. Керування в кризовій ситуації
- •13.2. Організація керування за контрольними точками
- •13.3. Стратегія і тактика антикризового керування
- •13.4. Керування фірмою в надзвичайних ситуаціях
- •13.5. Рольова поведінка менеджера в проблемних ситуаціях
- •Тема 14. Аналіз і шляхи підвищення ефективності ситуаційного менеджменту
- •14.1 Аналіз проблемних ситуацій і їхніх наслідків
- •14.2. Концепція безупинного стратегічного планування стійкого розвитку підприємства
- •14.3. Заходи для підвищення стійкості роботи фірми
- •14.4. Досвід ситуаційного антикризового керування
- •14.5. Визначення ефективності менеджменту
13.5. Рольова поведінка менеджера в проблемних ситуаціях
У процесі своєї діяльності ситуаційний менеджер виступає в безлічі ролей. При цьому його особистість впливає на характер виконання ролі, а не на її зміст — подібно актору менеджер грає заздалегідь визначену роль, хоча і реалізує в ній свою персональну інтерпретацію.
Роль є лише окремо взятий аспект цілісної поведінки. З поняттям «роль» у керуванні пов'язані теорії рольових чекань (експек-тації), рольових конфліктів, рольової напруженості, міжособистісних відносин. Роль — це комплекс зразків поведінки, пов'язаних з виконанням якої-небудь функції її виконавцем. Кожна роль пов'язана з іншими ролями. їхнє оптимальне поєднання визначає ідеальну модель менеджера.
Можна скласти різні класифікації управлінських ролей в залежності від критеріїв, покладених у їхню основу, характеру (форми) впливу в процесі керування. Наприклад, адміністративні і міжосо-бистісні (неформальні) характери виконання ролі — творчі і репродуктивні, цільової спрямованості — прямі і непрямі, тривалості виконання ролі — короткочасні і постійні і т.д. Одна з класифікацій — це класифікація за рольовими функціями. Тут можна виділити чотири основні групи ролей:• організаційні, пов'язані з реалізацією субординаційних відносин, повноважень і відповідальності в організації — керівник, дипломат, лідер, наставник;
• інфраструктурні (у ситуаційному керуванні це можуть бути процеси відновлення платоспроможності підприємства, реорганізації виробництва, реструктуризації системи керування) — кадровик, постачальник ресурсів і т.д.;
• економічні, що забезпечують раціональне використання ресурсів і максимізацію прибутку, — інноватор, фінансист, підприємець;
• інформаційні, пов'язані з передачею, обробкою, збором, поширенням інформації — дослідник-прогнозист та ін.
У процесі своєї діяльності ситуаційний керуючий зіштовхується з великим різноманіттям ситуацій, у яких йому доводиться виступати в конкретних ролях. Усі ці ролі нерозривно пов'язані між собою, але в конкретній ситуації найчастіше домінує одна визначена роль.
Кожна роль допускає свої особливі прийоми, вимагає наявності відповідних особистісних якостей, встановлює етичні рамки. У якості основних (характерних) для менеджера рольових функцій з ситуаційного керування (СК) можна виділити наступні.
Керівник — це одна з головних складових комплексу ролей у ситуаційному керуванні. У цій ролі менеджер з СК керує підприємством, розробляє його стратегію (стратег), визначає основні завдання реорганізаційної політики (концептолог), здійснює делегування повноважень (організатор). При цьому йому часто доводиться виступати в ролі експерта в постановці завдань. Колектив кризового підприємства — благодатний грунт для виникнення різноманітних конфліктів — від виробничих до міжособистісних. Керівнику, безумовно, доводиться брати участь у їхньому врегулюванні, тобто виступати в ролі арбітра при вирішенні суперечок й усуненні напруженості в колективі. Основними принципами його поведінки в даній ситуації повинні бути інтереси справи і справедливість.
Лідер — ця роль визначає соціальний статус менеджера СК. Ситуаційний керуючий обов'язково повинен бути лідером. У стиснутих тимчасових рамках, відведених йому законом, неможливо домогтися наміченого результату, не користуючись підтримкою всього колективу. Ось чому в процесі реорганізації виробництва йому необхідно створити згуртовану команду однодумців, сприятливу моральну атмосферу для кожного службовця. Саме роль лідера найбільшою мірою реалізує інтеграцію цілей.Наставник. Характерною ознакою даної ролі є та обставина, що в цьому амплуа менеджер з СК повинен мати максимальний потенціал знань, професійну компетентність.
Віддаючи наказ чи доручаючи що-небудь підлеглим, він повинен виступити:
• у ролі консультанта, роз'ясняючи мету, завдання і методи їхнього розв'язання;
• у ролі контролера, куратора, що регулює відхилення від правильного курсу в роботі, оцінює результати з якості і кількості.
Одна з основних функцій у менеджменті — активізація (мотивація) діяльності персоналу. Активізація лідера відрізняється від активізації наставника. Якщо перший надихає колектив загальною ідеєю, то другий зосереджує увагу на діяльності конкретної людини, підкреслюючи її значущість і результативність.
Дипломат. У цій ролі ситуаційний керуючий виконує функції фахівця зі зв'язків із громадськістю і представника. Перша пов'язана із соціально-психологічною складовою в діяльності менеджера, друга — з зовнішньою діяльністю організації (подання фірми, висновок договорів, ведення переговорів). У ролі представника ситуаційному керуючому нерідко приходиться виступати оратором і навіть публіцистом. Він — «обличчя» організації, і від його уміння виступити з промовою, дати інтерв'ю, вести переговори з кредиторами багато в чому залежить успіх ділових зустрічей і угод, пабліситі організації.
Варто зазначити, що роль дипломата — одна із самих неординарних ролей менеджера з СК, що повинна супроводжуватися цілою гамою супутніх знань, наприклад, в галузі психології особистості і ділового спілкування. Адже перш ніж прийняти рішення, він повинен відчути ситуацію, оцінити особистості її учасників і тільки після цього виробити поведінкову тактику.
Діяльність ситуаційного керуючого немислима без знання правових основ.
Підприємець. Роль підприємця відрізняється від професії тим, що остання визначає власника, а роль передбачає комплекс певних функцій. Специфіка даної ролі полягає в наступному:
• постачальник забезпечує безперебійне постачання підприємства для ефективного функціонування: матеріальними, кадровими, технічними, фінансовими ресурсами;
• маркетолог організує збут готової продукції. Для цього йому необхідно знати кон'юнктуру ринку, оцінити конкурентоспроможність товару, визначити напрямки й адреси товаропотоків;• комерсант-фінансист служить сполучною ланкою між двома попередніми, забезпечуючи матеріальну основу збуту і постачань.
Пошук інвестицій, залучення інвесторів — невід'ємна частина плану зовнішнього керування.
Інноватор. Менеджер з СК неодмінно повинен мати інноваційний склад мислення. Часто проблеми неспроможності підприємства полягають у застарілій технології виробництва. Але ж конкурентоспроможність прямо залежить від технічного прогресу. У реалізації проекту з подолання кризової ситуації важлива здатність передбачати й уміння піти на ризик.
Дослідник-прогнозист. Ця роль дуже важлива в сучасному дослідженні, тому що в ній реалізується одна з основних функцій менеджменту. Значення досліджень важко переоцінити. Саме завдяки їм стає можливим оптимальне поєднання внутрішніх можливостей фірми і зовнішніх потреб ринку. Дослідження необхідні і при складанні прогнозів, що відіграють важливу роль у побудові тактики і стратегії організації. Ситуаційна діяльність вимагає від менеджера аналітичних здібностей для швидкого визначення причин негативних явищ, уміння адекватно оцінити і передбачати наслідки прийнятих рішень.
Інформаційний центр. Інформація займає особливе місце в системі ситуаційного керування. Повнота, точність, своєчасність, вірогідність зовнішньої і внутрішньої інформації відіграють вирішальну роль у кризовій ситуації. Крім цих властивостей інформація в ринковій економіці має ще один аспект — таємність, пов'язана зі збереженням комерційних інтересів фірми. Менеджер з СК дійсно стає деякою вузловою ланкою на перетинанні різноманітних каналів інформаційних потоків.
На етапі фінасово-економічного аналізу йому доводиться зіштовхуватися з великою кількістю даних, що характеризують параметри діяльності організації. Результати їхньої оцінки й обліку складають основу стратегії подолання кризи.
У процесі тактичної реалізації рішень інформаційний потік змінює напрямок. Менеджер з СК стає розповсюджувачем інформації. Його завдання — відправити її в потрібний час і місце, щоб досягти погодженості в діях власних підрозділів і зовнішніх структур.
Аналіз комплексу ролей менеджера з ситуаційного керування показує, що виконання конкретної ролі мас на увазі, що в рамках кожної з них він повинен уміти раціонально організовувати різну за характером і змістом діяльність з огляду на її специфіку. Здійснюючипідбір ролей у конкретній ситуації, менеджер з СК створює найбільш сприятливу основу для реалізації поставлених цілей і досягнення результату.
Резюмуючи, можна виділити умови успішної реалізації ролей ситуаційного керуючого:
1. Ролі повинні бути взаємозалежні і динамічні. Менеджер з СК повинен розуміти, що рольова структура його діяльності недискрет-на, ролі невіддільні одна від одної і мають деяку цілісність. Кожна з ролей знаходиться в розвитку, постійно видозмінюючись, переходячи з однієї в іншу.
2. Рольова структура повинна будуватися на основі системного підходу. У будь-якій ситуації домінує визначена роль. Оптимальний її вибір спричиняє вибір відповідних сполучень (комплексу) ролей. Щоб попередити всілякі прогалини в рольовій структурі діяльності менеджера з СК, на етапі його підготовки необхідно застосовувати методи оцінки і добору з метою виявлення здатності виконання всього комплексу ролей.
При збігу реальних характеристик менеджера з СК з необхідними управлінськими якостями, з обліком раціонального, збалансованого комплексу ролей професійної діяльності модель менеджера здобуває ідеальну форму.