13.5. Рольова поведінка менеджера в проблемних ситуаціях

У процесі своєї діяльності ситуаційний менеджер виступає в безлічі ролей. При цьому його особистість впливає на характер вико­нання ролі, а не на її зміст — подібно актору менеджер грає зазда­легідь визначену роль, хоча і реалізує в ній свою персональну інтер­претацію.

Роль є лише окремо взятий аспект цілісної поведінки. З понят­тям «роль» у керуванні пов'язані теорії рольових чекань (експек-тації), рольових конфліктів, рольової напруженості, міжособистісних відносин. Роль — це комплекс зразків поведінки, пов'язаних з вико­нанням якої-небудь функції її виконавцем. Кожна роль пов'язана з іншими ролями. їхнє оптимальне поєднання визначає ідеальну мо­дель менеджера.

Можна скласти різні класифікації управлінських ролей в залеж­ності від критеріїв, покладених у їхню основу, характеру (форми) впливу в процесі керування. Наприклад, адміністративні і міжосо-бистісні (неформальні) характери виконання ролі — творчі і репро­дуктивні, цільової спрямованості — прямі і непрямі, тривалості ви­конання ролі — короткочасні і постійні і т.д. Одна з класифікацій — це класифікація за рольовими функціями. Тут можна виділити чоти­ри основні групи ролей:• організаційні, пов'язані з реалізацією субординаційних відносин, повноважень і відповідальності в організації — керівник, дипло­мат, лідер, наставник;

• інфраструктурні (у ситуаційному керуванні це можуть бути проце­си відновлення платоспроможності підприємства, реорганізації виробництва, реструктуризації системи керування) — кадровик, постачальник ресурсів і т.д.;

• економічні, що забезпечують раціональне використання ресурсів і максимізацію прибутку, — інноватор, фінансист, підприємець;

• інформаційні, пов'язані з передачею, обробкою, збором, поширен­ням інформації — дослідник-прогнозист та ін.

У процесі своєї діяльності ситуаційний керуючий зіштовхується з великим різноманіттям ситуацій, у яких йому доводиться виступа­ти в конкретних ролях. Усі ці ролі нерозривно пов'язані між собою, але в конкретній ситуації найчастіше домінує одна визначена роль.

Кожна роль допускає свої особливі прийоми, вимагає наявності відповідних особистісних якостей, встановлює етичні рамки. У якості основних (характерних) для менеджера рольових функцій з ситуаційного керування (СК) можна виділити наступні.

Керівник — це одна з головних складових комплексу ролей у си­туаційному керуванні. У цій ролі менеджер з СК керує підпри­ємством, розробляє його стратегію (стратег), визначає основні за­вдання реорганізаційної політики (концептолог), здійснює делегу­вання повноважень (організатор). При цьому йому часто доводиться виступати в ролі експерта в постановці завдань. Колектив кризового підприємства — благодатний грунт для виникнення різноманітних конфліктів — від виробничих до міжособистісних. Керівнику, безу­мовно, доводиться брати участь у їхньому врегулюванні, тобто вис­тупати в ролі арбітра при вирішенні суперечок й усуненні напруже­ності в колективі. Основними принципами його поведінки в даній си­туації повинні бути інтереси справи і справедливість.

Лідер — ця роль визначає соціальний статус менеджера СК. Си­туаційний керуючий обов'язково повинен бути лідером. У стиснутих тимчасових рамках, відведених йому законом, неможливо домогтися наміченого результату, не користуючись підтримкою всього колекти­ву. Ось чому в процесі реорганізації виробництва йому необхідно створити згуртовану команду однодумців, сприятливу моральну ат­мосферу для кожного службовця. Саме роль лідера найбільшою мірою реалізує інтеграцію цілей.Наставник. Характерною ознакою даної ролі є та обставина, що в цьому амплуа менеджер з СК повинен мати максимальний потенціал знань, професійну компетентність.

Віддаючи наказ чи доручаючи що-небудь підлеглим, він пови­нен виступити:

• у ролі консультанта, роз'ясняючи мету, завдання і методи їхнього розв'язання;

• у ролі контролера, куратора, що регулює відхилення від правиль­ного курсу в роботі, оцінює результати з якості і кількості.

Одна з основних функцій у менеджменті — активізація (моти­вація) діяльності персоналу. Активізація лідера відрізняється від ак­тивізації наставника. Якщо перший надихає колектив загальною ідеєю, то другий зосереджує увагу на діяльності конкретної людини, підкреслюючи її значущість і результативність.

Дипломат. У цій ролі ситуаційний керуючий виконує функції фа­хівця зі зв'язків із громадськістю і представника. Перша пов'язана із соціально-психологічною складовою в діяльності менеджера, друга — з зовнішньою діяльністю організації (подання фірми, висновок дого­ворів, ведення переговорів). У ролі представника ситуаційному керу­ючому нерідко приходиться виступати оратором і навіть публіцистом. Він — «обличчя» організації, і від його уміння виступити з промовою, дати інтерв'ю, вести переговори з кредиторами багато в чому зале­жить успіх ділових зустрічей і угод, пабліситі організації.

Варто зазначити, що роль дипломата — одна із самих неорди­нарних ролей менеджера з СК, що повинна супроводжуватися цілою гамою супутніх знань, наприклад, в галузі психології особистості і ділового спілкування. Адже перш ніж прийняти рішення, він пови­нен відчути ситуацію, оцінити особистості її учасників і тільки після цього виробити поведінкову тактику.

Діяльність ситуаційного керуючого немислима без знання пра­вових основ.

Підприємець. Роль підприємця відрізняється від професії тим, що остання визначає власника, а роль передбачає комплекс певних функцій. Специфіка даної ролі полягає в наступному:

• постачальник забезпечує безперебійне постачання підприємства для ефективного функціонування: матеріальними, кадровими, технічними, фінансовими ресурсами;

• маркетолог організує збут готової продукції. Для цього йому не­обхідно знати кон'юнктуру ринку, оцінити конкурентоспро­можність товару, визначити напрямки й адреси товаропотоків;• комерсант-фінансист служить сполучною ланкою між двома попе­редніми, забезпечуючи матеріальну основу збуту і постачань.

Пошук інвестицій, залучення інвесторів — невід'ємна частина плану зовнішнього керування.

Інноватор. Менеджер з СК неодмінно повинен мати інно­ваційний склад мислення. Часто проблеми неспроможності підпри­ємства полягають у застарілій технології виробництва. Але ж конку­рентоспроможність прямо залежить від технічного прогресу. У ре­алізації проекту з подолання кризової ситуації важлива здатність пе­редбачати й уміння піти на ризик.

Дослідник-прогнозист. Ця роль дуже важлива в сучасному дослідженні, тому що в ній реалізується одна з основних функцій ме­неджменту. Значення досліджень важко переоцінити. Саме завдяки їм стає можливим оптимальне поєднання внутрішніх можливостей фірми і зовнішніх потреб ринку. Дослідження необхідні і при скла­данні прогнозів, що відіграють важливу роль у побудові тактики і стратегії організації. Ситуаційна діяльність вимагає від менеджера аналітичних здібностей для швидкого визначення причин негатив­них явищ, уміння адекватно оцінити і передбачати наслідки прийня­тих рішень.

Інформаційний центр. Інформація займає особливе місце в сис­темі ситуаційного керування. Повнота, точність, своєчасність, вірогідність зовнішньої і внутрішньої інформації відіграють вирішальну роль у кризовій ситуації. Крім цих властивостей інфор­мація в ринковій економіці має ще один аспект — таємність, пов'яза­на зі збереженням комерційних інтересів фірми. Менеджер з СК дійсно стає деякою вузловою ланкою на перетинанні різноманітних каналів інформаційних потоків.

На етапі фінасово-економічного аналізу йому доводиться зіштовхуватися з великою кількістю даних, що характеризують пара­метри діяльності організації. Результати їхньої оцінки й обліку скла­дають основу стратегії подолання кризи.

У процесі тактичної реалізації рішень інформаційний потік змінює напрямок. Менеджер з СК стає розповсюджувачем інформа­ції. Його завдання — відправити її в потрібний час і місце, щоб до­сягти погодженості в діях власних підрозділів і зовнішніх структур.

Аналіз комплексу ролей менеджера з ситуаційного керування показує, що виконання конкретної ролі мас на увазі, що в рамках кож­ної з них він повинен уміти раціонально організовувати різну за ха­рактером і змістом діяльність з огляду на її специфіку. Здійснюючипідбір ролей у конкретній ситуації, менеджер з СК створює найбільш сприятливу основу для реалізації поставлених цілей і досягнення ре­зультату.

Резюмуючи, можна виділити умови успішної реалізації ролей ситуаційного керуючого:

1. Ролі повинні бути взаємозалежні і динамічні. Менеджер з СК повинен розуміти, що рольова структура його діяльності недискрет-на, ролі невіддільні одна від одної і мають деяку цілісність. Кожна з ролей знаходиться в розвитку, постійно видозмінюючись, переходя­чи з однієї в іншу.

2. Рольова структура повинна будуватися на основі системного підходу. У будь-якій ситуації домінує визначена роль. Оптимальний її вибір спричиняє вибір відповідних сполучень (комплексу) ролей. Щоб попередити всілякі прогалини в рольовій структурі діяльності менеджера з СК, на етапі його підготовки необхідно застосовувати методи оцінки і добору з метою виявлення здатності виконання всьо­го комплексу ролей.

При збігу реальних характеристик менеджера з СК з необхідни­ми управлінськими якостями, з обліком раціонального, збалансова­ного комплексу ролей професійної діяльності модель менеджера здо­буває ідеальну форму.