Розділ 4. Компоненти ситуаційного менеджменту

Тема 10. Основа ситуаційного менеджменту

10.1. Фактори проблемних ситуацій і їхній вплив

10.2. Мета і завдання ситуаційного менеджменту

10.3. Експрес-діагностика фінансової заможності фірми

10.4. Прогнозування в ситуаційному менеджменті

10.5. Методи розв'язання ситуацій

Тема 10. Основа ситуаційного менеджменту

10.1. Фактори проблемних ситуацій і їхній вплив

Для досягнення своєї мети кожне підприємство створює необхідні для цього організаційні структури. І в кожному разі менеджерові необхідно визначити, яка з них найбільш відповідає тій чи інший ситуації. Оскільки ситуація змінюється з часом, тому менеджер повинен вирішити, як ніобхідно відповідно з цим поміняти структуру, щоб досягнути ефективності виробництва. При цьому аналізуючи ситуацію можливо уникнути помилок і знати та вибрати найбільш прийнятне для розв'язання рішення виробничих проблем.

Ситуаційний підхід пов'язує конкретні прийоми з конкретними ситуаціями для забезпечення досягнення місії та цілей виробничої системи за існуючих обставин.

У керуванні можуть відбутися кризи будь-якого виду:

• переміщення посадових осіб;

• падіння курсу іноземної чи національної валюти;

• виробництво ліків з руйнівним побічним ефектом;

• поява на ринку конкуруючого продукту, що усуває всі інші, стаю­чи лідером;

• нововведення, завдяки якому продукт виходить з моди;

• нечесний керівник, через якого дурна слава про компанію попадає на сторінки газет;

• пожежа чи повінь;

• перехід головних співробітників управління в конкуруючу ор­ганізацію і т.д. Цей перелік може бути продовжений.

Ці фактори і фактори, наведені в цій главі, говорять про таке їхнє різноманіття, що багато дослідників у цій галузі практично при­пинили їх класифікувати, обмежуючи, як було сказано вище, роз­поділом на зовнішні і внутрішні. Правда, заради справедливості, не­обхідно відмітити, що в роботі [15] відзначалося прагнення роз­поділити фактори ще й за рівнями ієрархії:

• особистості;• групи;

• організації (підприємства);

• галузі (регіону);

• держави;

• міждержавному рівні.

Однак, далі наведеного автор не пішов і приєднався до думки більшості дослідників, які вважають, що з практичних цілей керівни­ки, менеджери можуть розглядати тільки ті фактори, що найбільш значні для організації, і ті, котрі, швидше за все, можуть вплинути на її успіх. Усунувши тисячі малозначимих розходжень між ор­ганізаціями і ситуаціями, можна скоротити кількість перемінних до розумних меж без відчутної втрати точності [23].

Буквально, кожна грань людського характеру й особистості, кожне попереднє управлінське рішення й усе, що відбувається в зовнішнім оточенні організації, певним чином впливає на прийняте рішення в організації.

Важливим елементом ситуаційного підходу с визначення основних ситуаційних змінних із наявноі іх кількості. При цьому кожне попереднє рішення певним чином впливає на кожне подальше рішення менеджера.

Конкретний вибір менеджером змінних залежить від ситуаціі, іх можна згрупувати за двома основними класами: внутрішні і зовнішні змінні.

Внутрішні змінні (перемінні) є характеристикою самоі виробничої системи. До них належать цілі, ресурси, розподіл праці тощо. Ці змінні певною мірою контрольовані менеджерами. Вони є результатом управлінських рішень і визначають, наскільки буде результативною, ефективною і продуктивною робота підприємства порівняно з іншими.

Внутрішні перемінні — це ситуаційні фактори всередині ор­ганізації. Оскільки організації являють собою створені людьми сис­теми, то внутрішні перемінні, в основному, є результатом уп­равлінських рішень.

Однак далеко не всі внутрішні перемінні цілком контролюються керівництвом. Часто внутрішній фактор є щось «дане», що ке­рівництво повинно перебороти у своїй роботі. Так, монотонність і втому, пов'язані з роботою на конвеєрі, наприклад, «Дженерал Мо­торе» не може перебороти, відмовившись від складальних кон­веєрних ліній, тому що, вчинивши так, компанія поставить під погро­зу своє існування. Замість відмовлення від конвеєра керівництво виз-нає його несприятливий вплив на працівників і продуктивність і вжи­ває заходів, що знижують цей негативний вплив.

Внутрішні фактори, що породжують несподівані ситуації, з пер­шого погляду не настільки помітні, але їх також не варто ігнорувати, як і зовнішні.

Основні перемінні в самій організації, що вимагають уваги керівництва, — це мета, завдання, структура, технологія і люди.

Мета. Організація — це група людей, об'єднаних загальними цілями. Організацію можна розглядати як засіб досягнення цілей, що дозволяє людям виконати колективно те, чого вони не могли б вико­нати індивідуально. Мета є конкретний кінцевий стан чи бажаний ре­зультат, якого прагне домогтися група, працюючи разом.

Структура організації— це логічні взаємовідносини рівнів ке­рування і функціональних галузей, побудовані в такій формі, що доз­воляє найбільш ефективно досягати цілей організації.

Завдання — це запропонована робота, серія робіт чи їхніх час­тин, що повинна бути виконана заздалегідь встановленим способом у заздалегідь обговорений термін. З технічної точки зору, завдання пропонуються не працівнику, а його посаді. На основі рішення керівництва про структуру, кожна посада містить ряд завдань, що розглядаються як необхідний внесок у досягнення цілей організації. Вважається, що, якщо завдання виконується таким чином і в такі ж терміни, як це запропоновано, організація буде діяти успішно.

Технологія — четверта важлива внутрішня перемінна — має на­багато ширше значення, ніж традиційно вважається. Більшість лю­дей розглядають технологію як щось пов'язане з винаходами і маши­нами, наприклад, з напівпровідниками і комп'ютерами. Однак, соціолог Чарльз Перроу, що багато писав про вплив технології на ор­ганізацію і суспільство, описує технологію як засіб перетворення си­ровини — будь то люди, інформація чи фізичні матеріали — на шу­кані продукти і послуги [8].

Завдання і технологія тісно пов'язані між собою. Виконання за­вдання включає використання конкретної технології як засобу пере­творення матеріалу, що надходить на вході у форму, одержану на ви­ході. За словами Найланда й Ульріха, «машину, устаткування і сиро­вину, звичайно, можна розглядати як компонент технології, але найбільш значним компонентом, безсумнівно, є процес, за допомо­гою якого вихідні матеріали (сировина) перетворяться в бажаний на виході продукт. За своєю суттю технологія являє собою спосіб, що дозволяє здійснити таке перетворення» [8].Люди є центральним чинником у будь-якій моделі керування, включаючи і ситуаційний підхід.

Існують три основних аспекти людської перемінної в ситу­аційному підході до керування: поведінка окремих людей, поведінка менеджера в ролі лідера і його вплив на поведінку окремих людей і груп.

У зовнішньому середовищі виживає той, хто має конкурентоспроможну продукцію (послугу). Змінними зовнішнього середовища можна вважати постачальників (материальних та трудових ресурсів, капіталу і т.п.), споживачів, конкурентів, науково-технічний прогрес, державні власні органи, законодавче поле, соціально-політичне, географічне становище і т.п.

Зовнішнє середовище впливає на діяльність підприємсва, тому зовнішні змінні необхідно ретельно вивчати і регулювати свою діяльність від глибини іх дії. Але при цьому слід враховувати що внутрішні та зовнішні фактори настільки пов'язані між собою, що іх неможливо розглядати незалежно одне від одного. Ставлячи цілі або плануючи процес діяльністі підприємства, керівництво за допомогою зовнішніх факторів визначає, які з цілей будуть найкраще досягнуті. При цьому процес організації структуризує працю, фурмує підрозділи та ланки.

Важливим наслідком динамічної взаємодії внутрішних та зовнішних змінних є те, що до досягнення успіху необхідно бачити всі ситуації як єдине ціле. Менеджери повинні вибрати ті методи, які найкраще відповідають мети підприємства, його особливостям та характеристикам.

Різні ситуаційні моменти допомогають керівникам усвідомити необхідність гнучкого підходу до прийняття рішень. Менеджер, який обрав певний стиль керівництва і чітко його дотримується і досягнув успіху у минулому, може виявитися нездатним прийняти рішення в іншій ситуаціі, на вищій посаді, на другому рівні його компетентності, в кризових ситуаціях тощо.