1.3. Виникнення проблемних ситуацій в організації

Кожна організація має свій потенціал розвитку, свої умови його здійснення і підкоряється законам і закономірностям, у тому числі за­кономірностям циклічного розвитку всієї соціально-економічної сис­теми. Тому вона знаходиться в стані певного відношення до загальних циклів економіки, маючи при цьому власні цикли і кризовий розвиток.

Якщо економіка країни знаходиться в стані системної кризи, то ця обставина не може не відбитися на стані окремої організації, хоча характер цього відображення може бути різним (у тому числі і пози­тивним). Усе залежить від виду діяльності, галузевої приналежності, форми власності, розміру організації, її економічного і ресурсного потенціалу, внутрішнього психологічного клімату і т.п.

Можливе і таке становище, коли організація входить у глибоку кризу здавалося б при сприятливих зовнішніх економічних обстави­нах. У таких випадках домінуючими причинами (у даному випадку і факторами) напевно будуть внутрішні обставини, пов'язані з якістю керування, некомпетентністю персоналу, помилками при прийнятті рішень, низькою якістю організації виробництва, праці і т.п. При цьому важливо вчасно помітити симптоми небезпечного розвитку в організації для того, щоб вчасно відреагувати і запустити механізм ситуаційного керування. У зв'язку з цим варто розрізняти симптоми, фактори і причини появи проблемних ситуацій на підприємстві.

Симптоми виявляються, як правило, у показниках діяльності підприємства і, що особливо важливо, у тенденціях їхньої зміни. Так,наприклад, аналіз показників фондовіддачі, продуктивності, ефек­тивності, фінансового стану може характеризувати настання про­блемної ситуації. Крім того, насторожуючими симптомами можуть бути: ріст плинності персоналу, падіння виробничої дисципліни, не­задоволеність працею, конфліктність у колективі, часті кадрові пере­становки.

Симптомом настання проблемної ситуації може бути або невід­повідність показників закономірним співвідношенням, або тимчасові параметри, наприклад, темп росту продуктивності праці повинен ви­переджати темп росту заробітної плати. Якщо цього не відбувається, збільшується небезпека появи проблемних ситуацій.

Симптоми не завжди відбивають небезпеку кризи [1]. Причини нерідко криються глибше зовнішнього прояву кризових ознак. Симп­том — це первісний, зовнішній прояв настання проблемних ситуацій. Оцінка проблемних ситуацій, їхньої глибини і небезпеки випливає не тільки із симптомів, а й і з причин і реальних факторів.

Під фактором у даному випадку варто розуміти подію, зафіксо­ваний стан чи тенденцію, що свідчить про настання кризи.

Причина появи кризової ситуації — події чи явища, внаслідок яких з'являються фактори кризи.

Наприклад, в організації симптомом появи проблемних ситуацій може бути зниження якості продукції, а фактором — порушення тех­нологічної дисципліни. Причиною ж в даному випадку може бути низька кваліфікація персоналу і (чи) його велика плинність (рис. 1.1).

З погляду системного підходу організація (підприємство), як си­стема, у процесі своєї життєдіяльності може знаходитися в стійкому або в хиткому стані. При цьому розрізняють її статичну і динамічну стійкість. Фактори, що впливають на стійкість системи можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Якщо стійкість в основному диктується зовнішніми факторами, її називають зовнішньою, якщо внутрішніми факторами — внутрішньою.

Як відомо, небезпечні виробничі ситуації можуть виникати на всіх стадіях життєвого циклу підприємства. У залежності від глибини проблемної ситуації і характеру застосовуваних процедур процес ситуаційного управління може відбуватись або активно, або пасивно. Так, у випадку виникнення негативних тенденцій тимчасового характеру в активному функціонуванні системи ситуаційного управління немає необхідності. Тут управління здійснюється за функціональною класичною формою. В умовах же появи проблемних ситуацій, небезпечних для підприємства, воно

активізується в міру перевищення допустимих відхилень і збільшення обставин. Тому існують різні етапи ситуаційного менеджменту, які характеризують визначальні риси його здійснення:

• постійний моніторинг діяльності та її показників;

• своєчасне прийняття рішень;

• стабілізація нестійких ситуацій;

• ліквідація загроз і небезпек по слабких сигналах¹;

• мінімізація втрат і втрачених можливостей;

• підготовка до появи проблемних ситуацій і мінімізація їх наслідків;

• керування в умовах неминучої появи проблемних ситуацій;

• управління в умовах появи проблемних ситуацій;

• управління процесами виходу з проблемних ситуацій;• аналіз наслідків кризи і розробка нових заходів превентивного (попереджуючого) характеру.

Ситуаційний менеджмент - один з різновидів управління діяльністю підприємства.

Стійкий стан системи може бути, в свою чергу, стабільним і квазістабільним [1].

Під стабільним станом системи розуміють такий стан, коли жодна її структурна складова не знаходиться в перехідному періоді, чи, інши­ми словами, усі структурні елементи функціонують стійко в процесі всього циклу життєдіяльності розглянутої системи.

Під квазістабільним {удаваним стабільним) розуміють такий стан, коли принаймні одна структурна складова {елемент) знахо­диться в перехідному періоді, але при цьому на стані системи це або взагалі не позначається, або позначається настільки незначно, що, виходячи з цілей вивчення системи, таким станом можна зневажи­ти. Відомо, що складні системи при нормальному своєму функціону­ванні, як правило, знаходяться саме в квазістабільному стані.