Розділ 3. Психологічні проблеми і моделі ситуаційного лідерства

Тема 7. Психологічні аспекти в ситуаційному менеджменті

7.1. Суть і завдання психології керування

7.2. Психологічний аналіз управлінської діяльності

7.3. Розвиток компетенції

7.4. Ситуаційне керування і кадрова політика

7.5. Створення сприятливого психологічного клімату в колективі

Тема 7. Психологічні аспекти в ситуаційному менеджменті

7.1. Суть і завдання психологи керування

Складність керування соціальними системами зумовлена тим, що об'єктом менеджменту є люди. Поведінка особистості в кон­кретній ситуації залежить від цілого ряду її факторів (інтереси, ха­рактер, темперамент, емоції і т.п.), що передбачають потребу особли­востей особистості.

Крім того, особи в трудовому колективі взаємодіють між собою і між ними виникають симпатії й антипатії, формуються групові цінності й інтереси, психологічний клімат у колективі.

Для здійснення ефективного управління керівнику необхідно добре знати психологію людей, індивідуальні і групові цінності, ак­тивно впливати на формування сприятливого психологічного кліма­ту в колективі, що є дуже важливим у кризових ситуаціях.

Основними завданнями психології керування є:

1. Вивчення мотивів поведінки особистості в процесі трудової діяльності і вибір оптимальних методів впливу на неї.

Це завдання передбачає проведення психологічного аналізу осо­бистості працівника і виявлення його характеру, темпераменту, здібностей, сили волі й інших рис.

2. Розробка методів професійного добору кадрів з урахуванням особистих якостей кандидатів.

Результати психологічного аналізу особистості широко викори­стовують у процесі добору і розміщення кадрів, в першу чергу, в си­стемі ситуаційного керування.

Це дає можливість більш виважено і 'рунтовно підходити до до­бору найкращого кандидата на вакантну посаду, враховувати вимоги до конкретної посади, психологічну сумісність з майбутніми колега­ми, керівниками і підлеглими.

3. Процес формування і розвитку малих груп.

Трудовий колектив формується під керівництвом організатора трудового процесу, а також на основі міжособистісних взаємин.Останні, як відомо, можуть бути формальними і неформальними. Усі колективи, навіть дуже великі, складаються з малих формальних і не­формальних груп.

Керівник повинен впливати на процес формування і розвитку малих груп, оскільки ступінь згуртованості їх, в свою чергу, впливає на ефективність і якість виконуваної роботи.

Цей процес повинен бути під контролем, щоб передбачати фор­мування груп і угруповань, ціннісні якості яких і мета суперечили б цілям підприємства.

4. Дослідження особистісних відносин у колективі. Міжособистісні відносини багато в чому характеризують

ступінь згуртованості колективу. Якщо основою відносин між працівниками є взаємодопомога і взаємопідтримка, якщо спілкуван­ня не обмежується підприємством і виробничими питаннями, то та­кий колектив згуртований і може вирішувати найскладніші завдання, включаючи кризові.

Тому керівнику вкрай важливо активно впливати на процес ста­новлення міжособистісних відносин у колективі і підтримувати добрі стосунки між людьми, попереджати й оперативно вирішувати можливі міжособистісні конфлікти і ворожість.

5. Формування психологічного клімату в колективі — найваж­ливіший елементу психології керування, він являє собою суму групо­вих цінностей, ступінь якісного розвитку колективу, характеризує йо­го зрілість і можливості.

Ще Е.Мейо говорив про наявність тісного зв'язку між психо­логічним кліматом і ефективністю праці в колективі. Несприятливий психологічний клімат свідчить про негармонійність людських взаємин: люди легко конфліктують між собою, часто замкнуті. У та­кому колективі працівники не одержують задоволення від спільної діяльності.

Відсутність спільності і соціальної мотивації негативно вияв­ляється на результатах праці. Тому керівник повинен сприяти форму­ванню сприятливого психологічного клімату в колективі для того, щоб працівники мали задоволення від спілкування з колегами.

Керівник зобов'язаний враховувати психологічні якості працівників, знати їх, використовувати індивідуальний підхід до працівника й ефективно керувати працівником у складних, особливо проблемних ситуаціях.

Відомо, що у ситуаційному менеджменті реалізуються три групи людських факторів: індивідуальні особливості особи,поведінка людей у групах, вплив лідера у ролі менеджера на поведінку людей і груп.

Індивідуальні відмінності, закладені природою — це особливості особи, з якими необхідно рахуватися у професійній діяльності менеджера, розстановці персоналу, формуванні робочих груп, мотивації, вирішенні конфліктних ситуацій.

Відмінності у рухливості нервовоі системи, працездатність людини залежить від динамічних особливостей психіки. Ще з часів Гіпократа вчені за темпераментом поділяли людей на чотири типи: холеріків, сангвініків, флегматиків, меланхоліків.

Ця класифікація заснована на таких ознаках, як сила — слабкість нервової системи, врівноваженність — неврівно-важенність, рухомість — інертність (рис. 3.1). Наведені природні характеристики виявляються у мисленні, професіональній сфері, а також у повединці людини.

У холерика — сильна нервова система, збудження переважає над гальмуванням, він легко переключається з однієі справи на іншу, але неурівнрваженність нервової системи знижує сумісність.

У сангвініка сильна нервова система, хороша працездатність, він легко переходить до інших видів діяльності, комунікабельний, але недостатньо чутливий до зовнішніх змін.

У флегматиків сильна нервова система, але вони важко переклю­чаються на іншу роботу, дуже хворобливо реагують на критику, вони краще ніж інші справляються з точною, монотонною роботою.

Меланхолік має слабкий тип нервовоі діяльності. Він легко переключається з однієї справи на іншу, має підвищену чутливість до всього, що відбувастьчя навколо. Чуйність до інших робить меланхоліка універсально сумісним з іншими людьми.

При комплектуванні кадрів слід враховувати, що на інтенсивних процессах доцільно включати в робочі групи сангвініків, флегматиків, на монотонних роботах краще зарекомендували себе меланхолики. Холеріків краще призначати до роботи, яка вимагає негайного виконання, а також на чолі робочіх груп, котрі виконують нові надзвичайно важливі завдання.

Слід також враховувати, що у різний час, в різних ситуаціях, у людей можуть виявлятися особливості інтро- або екстраверту. Виявлення екстра-інтроверсії, а також типів темпераменту особи може здійснюватися на основі адаптованого варіанта схеми Айзенка (див. рис. 3.1).

За допомогою тест-опитувальника Г.Айзенка визначаються дві основні характеристики особистості "екстраверсія — інтроверсія" і "емоційна нестійкість — стабільність". Перша характеристика поділяє всіх співробітників на екстравертів ("звернених назовні") і інтровертів ("звернених у себе").

Екстраверти потребують постійної стимуляції від навколишнього середовища. Вони товариські, прагнуть до нових вражень, люблять зміни, готові до швидких реакцій. Для них характерна розкутість поведінки, схильність до ризику, оптимістичність, веселість, запальність і агресивність, поверховість у сприйнятті людей і явищ.

Інтроверти, навпаки, живуть своїм багатим внутрішнім світом, черпають зсередини стимули своєї життєвої активності. Вони замкнуті, нетовариські, повільні, серйозні, стримані, люблять порядок і схильні до самоспоглядання. Інтроверти дружать віддано, але з деякими людьми, уникають шумних компаній.У реальному житті рідко зустрічаються "чисті" екстраверти або інтроверти, звичайно люди займають позицію між цими двома крайніми полюсами.

Друга характеристика, обумовлена за допомогою даного тесту, -"емоційна нестійкість — стабільність". Відповідно до неї всі люди поділяються на тривожних (нестабільних) і емоційно стійких (стабільних) особистостей.

Емоційну нестабільність характеризує емоційна постійна напруга, переживання особистої загрози, підвищена чутливість до невдач і помилок, схильність до самозвинувачень, прагнення до самовдосконалення.

Емоційна стабільність характеризується протилежними властивостями — урівноваженістю, перешкодостійкістю, холод­ністю, негнучкістю, нездатністю співчувати іншим людям. Крайні значення цієї властивості в людини зустрічаються рідко, звичайно вони представлені в тій або іншій пропорції.

Екстраверсія. Це може бути корисно в ситуаціях, де потрібна здатність брати ситуацію у свої руки. Наприклад, робота комерсанта, брокера, торгового працівника, журналіста. Людям такого складу властиві товариськість, ініціативність, гнучкість поведінки, уміння знайти своє місце в суспільстві і пристосуватися до його вимог. Вони в більшій мірі схильні діяти під впливом раптового спонукання, ніж по наміченій програмі. їх, подібно магнітові, притягають об'єкти зовнішнього світу.

Інтроверсія. Ці риси можуть допомогти в тих ситуаціях, де потрібна зосередженість і виконання кропіткої роботи. Такій категорії людей у більшій мірі властиві такі якості, як: схильність до самоаналізу, сором'язливість, соціальна пасивність. їм нелегко включатися в процес групового вирішення завдань, і вони віддають перевагу індивідуальній роботі. їхні інтереси спрямовані на внутрішній світ людини, який вони вважають більш значимим, ніж світ предметів і зовнішніх обставин, що змушують рахуватися з їх існуванням.

Емоційна нестабільність (нейротизм). З великою часткою імовірності можна сказати, що такі люди не задоволені своєю здатністю розв'язувати життєві проблеми і досягати бажаних результатів. їм властива підвищена тривожність із приводу дрібних життєвих проблем. Можлива тривожність і з приводу свого здоров'я, що часто не має реальних підстав. Людям цієї групи властиві висока чутливість і підвищена чутливість до небезпеки, тому вони схильніспиратися на думку більшості. їх відрізняють розвинуте почуття відповідальності, обов'язковість, постійні переживання за долю близьких. Почуття жалю і співпереживання може коливатися в залежності від предмета прихильності. Вони схильні до сумніву, перевірці навіть добре зробленої роботи. Самооцінка, швидше за все, занижена і не збігається з завищеним ідеальним образом "бажаного Я", якому, на їхню думку, необхідно відповідати. І в той же час у людей такого складу немає достатніх внутрішніх спонукань для того, щоб дійсно захотіти досягти цього.

Треба пом'ятати, що кожна особливість динамічна, постійно змінюється, адаптується та піддасться впливу зовнішніх факторів.