6.2. Причини кризи й ознаки банкрутства фірми

Банкрутство — це відмова юридичної чи фізичної особи пла­тити за своїми борговими зобов'язаннями через відсутність засобів.

У юридичній практиці під банкрутством розуміється засвідчена судом повна неплатоспроможність боржника, що є підставою для припинення його економічної діяльності як юридичної особи з ме­тою погашення боргів.

Банкрутство підприємства є одним з можливих результатів його економічної неспроможності, коли вичерпані інші можливі шляхи поліпшення його фінансового становища.

Головна причина неспроможності і банкрутства підприємства в умовах ринкової економіки полягає в неплатоспроможності, обумов­леній відсутністю оборотних коштів, інфляцією і фінансовою недо­статністю. Більш глибокі причини варто шукати в неможливості працівників апарату керування передбачати кон'юнктуру ринку і дії конкурентів в окремій перспективі внаслідок їхньої низької компе­тентності. Навіть незначні прорахунки у вивченні потреб клієнтів, політики уряду, калькуляції витрат на виготовлення продукції, а та­кож проникнення на ринок нових товарів, нових фірм з іншої галузі, зміна цін на матеріали, напівфабрикати, сировину, енергоносії і бага­то чого іншого може призвести до втрати конкурентоспроможності і банкрутства.

Фактори, що зумовлюють виникнення кризової ситуації, в за­гальному вигляді розподіляються на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх факторів, на які фірма не може вплинути, відно­сяться:

• розмір і структура потреб населення;

• рівень доходів і накопичень населення (його купівельна спро­можність);

• рівень цін і можливість одержання споживчого кредиту, що істот­но впливає на підприємницьку активність;

• політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики дер­жави;

• розвиток науки і техніки, що визначає всі складові процеси вироб­ництва товару і його конкурентоспроможність;

• рівень культури, тобто звички і норми споживання, переваги одних товарів і негативне відношення до інших;• міжнародна конкуренція, при якій закордонні фірми в одних ви­падках виграють за рахунок дешевої сировини, а в інших — за ра­хунок зроблених технологій;

• наслідки економічного спаду, інфляції;

• різке зменшення державного замовлення й ін.

До внутрішніх факторів, що залежать від організації роботи са­мої фірми, відносяться:

• напрямок і принципи її діяльності;

• ресурси і їхнє використання;

• якість і рівень використання маркетингу;

• виникнення збитків підприємства в зв'язку з незадовільною ор­ганізацією роботи з ринком, неконкурентоспроможністю товарів, несвоєчасним відновленням асортименту товарної продукції;

• різке підвищення рівня витрат виробництва і збуту товарів у зв'яз­ку з нераціональною структурою керування, численністю штату керування, застосуванням дорогих технологій, засобів і предметів праці і т.д.;

• зниження рівня культури виробництва і культури підприємства в цілому, включаючи кваліфікацію персоналу, технічний рівень вироб­ництва, взаємини в колективі, його впевненість в ефективній роботі;

• відсутність стимулів у праці в персоналу підприємства й ін.

Ранніми ознаками банкрутства є:

• затримки в наданні звітності, що свідчать про погану роботу фінансових служб підприємства;

• зміни в статтях бухгалтерського балансу з боку пасивів і активів і порушення визначеної їхньої пропорційності;

• збільшення чи зменшення матеріальних запасів, що може свідчити або про зацікавленість, або про можливу нездатність підприємства виконувати свої зобов'язання з постачання;

• збільшення заборгованості підприємства постачальникам і креди­торам;

• зменшення доходів підприємства і зниження прибутковості фірми, знецінювання акцій підприємства, встановлення підприємством не­реальних (високих чи низьких) цін на свою продукцію;

• конфлікти на підприємстві, звільнення кого-небудь з керівництва, різке збільшення прийнятих рішень і т.д.

Різкі зміни в структурі балансу і звіту про фінансові результати викликають:

• різке зменшення грошей на рахунках (збільшення грошей також мо­же свідчити про неможливість подальших капіталовкладень);• збільшення дебіторської заборгованості (різке її зниження також свідчить про утруднення зі збутом, якщо супроводжується ростом запасів готової продукції);

• старіння дебіторських рахунків;

• порушення балансу дебіторської і кредиторської заборгованості;

• збільшення кредиторської заборгованості (різке її зниження при наявності грошей на рахунках також свідчить про зниження об­сягів діяльності);

• зниження обсягів продажів (несприятливим може виявитися і різке збільшення обсягів продажів, тому що в цьому випадку банкрутст­во може наступити в результаті наступного порушення балансу боргів, якщо піде непродумане збільшення закупівель, капіталь­них витрат, крім того, ріст обсягів продажів у натуральному вимірі може свідчити про скидання продукції перед ліквідацією підприємства).

Розрізняють три стадії банкрутства:

Прихована стадія, при якій відбувається приховане (особливо, якщо налагоджений спеціальний управлінський облік) зниження ціни підприємства (V), що визначається капіталізацією прибутку:

де 77 — очікуваний прибуток до виплати податків, а також відсотків

за позиками і дивідендами;

К—середньозважена вартість пасивів (зобов'язань) фірми, тобто середній відсоток, що показує відсотки і дивіденди, які не­обхідно буде виплачувати у відповідності зі сформованими на ринку умовами за позиковий і акціонерний капітали. Друга стадія — фінансова нестійкість, тобто виникнення труд­нощів з готівкою й обов'язковими платежами.

Третя стадія — явне, юридично очевидне, банкрутство, тобто підприємство не може вчасно оплачувати свої борги.

У світовій практиці процедура банкрутства полягає в тому, що кредитори (фізичні і юридичні особи, яким винне дане під­приємство) домагаються санації чи ліквідації підприємства-банкру-та. Власники підприємства втрачають право власності на майно підприсмства-банкрута, а скликані збори кредиторів вирішують до­лю підприємства.