1.2. Вплив макроекономічних проблем на первинні ланки економіки

Важливий фактор, що робить вплив на первинні ланки еко­номіки (підприємства) у даний час, — це загалъносистемна криза державного керування, що охоплює технічний базис, економіку, соціальну сферу, політику, право і т.п. Ці структурні найважливіші елементи держави знаходяться в такій взаємній невідповідності, ко­ли розбалансованість системи не може бути переборена без відповідних радикальних перетворень.

Ознаки прояву даної кризи можуть бути визначені в такий спосіб:

• тривалий, прихований чи явний параліч державної влади, повна втрата державними структурами можливостей, потенціалу керую­чого впливу, стратегічної ініціативи і творчості, часте використан­ня владними особами популістських обіцянок, зміни курсу, кадро­вої «чехарди», «зигзагової» політики;

• підвищена критична активність, натиск незадоволених мас;

• абсолютне і відносне зубожіння значної частини населення, різке падіння рівня життя, руйнування звичного способу життя людей, що позбавилися роботи, достатнього матеріального бла­гополуччя.

Складові елементи політичної кризи на етапі розколу суспільства по «вертикалі»:

• конституційно-правова криза — розрив правового простору, обме­жене, виборче чи фактичне припинення дії Конституції;

• урядова криза — втрата респектабельності й авторитету, розрив вертикалі виконавчої єдиної галузі влади і скорочення державно-адміністративного керуючого впливу при кількісному рості апара­та керування;

• криза партійної системи — розкол у партіях, рухах, втрата автори­тету і довіри в мас провідними політичними силами, правлячими партіями;

• ідеологічна криза — катастрофа принципів, підвалин, мораль­ності, зростання злочинності;

• зовнішньополітична криза — падіння престижу і міжнародного впливу держави, поява загрози різного роду міжнародних конфліктів [2, с 359-360].

У цьому зв'язку надзвичайно важливим уявляється осмислення джерел відчуження громадян від влади. Однією з фундаментальних є загальна соціально-економічна криза в країні, різке зниження рівня соціальної захищеності, в результаті чого люди побоюються за безпе­ку свою і близьких їм людей. Цілком зрозумілим стає, що в таких ви­падках вплив зазначених обставин навряд чи буде сприяти ефектив­ності виробництва на місцях. Такий стан є домінуючим у групі соціальних факторів макрооточення підприємства.

Іншим значним джерелом конфліктності між державною вла­дою і населенням є відчуження на основі по-різному спрямованих інтересів громадян і чиновників, що керуються не стільки інтереса­ми рядових громадян, скільки відомчими, корпоративними і власне особистими (найбільшою мірою).

Низові ланки економіки (підприємства) сильно страждають від ще одного немаловажного фактора, що веде до їхньої дестабілізації — корупції. Корупція завдає удару по економічній і політичній безпеці країни. Цей феномен розвивається як конфлікт інтересів усередині істеблішменту (бюрократів, тіньовиків, кримінальних елементів у владі), де доступ до грошей і ресурсів обмежений, а конкуренція над­звичайно висока.

В результаті продажності чиновників, несумлінного виконання ними службового обов'язку тіньова економіка (кримінальна і напівлегальна), організована злочинність у сфері економіки починає контролювати значну частину приватних і державних банків, підприємств. Практично жоден сектор економіки не захищений від її впливу.Розмах корупції пов'язаний з виборами в законодавчі органи і глав адміністрацій. Розвиток цього явища сприяє входженню в політику нової соціальної групи (нових росіян, нових українців і т.п.), що веде до того, що планка терпимості до фактів корупції знач­но знижується. Одержавши яку-небудь державну посаду, ця категорія сприймає її як винагороду «за послугу» і як засіб збільшення своїх доходів.

Перебороти відчуження суспільства і влади допомагає створен­ня програм реального піднесення економіки, суспільної життєдіяль­ності в інших сферах, що поєднують розрізнені соціальні сили для досягнення загальнозначущих і перспективних цілей.

У загальному випадку більшість дій держави є обмежуючими (заборонними, контролюючими), вони не допомагають і не підтри­мують приватний сектор. Як правило, у цьому випадку розглядається три групи поглядів на правильну роль держави в економіці [3J.

1. Невтручання. При цій точці зору очолює попит та пропози­ція, при якій рушійною силою розвитку є індивідуальна ініціатива. Правильна роль держави бачиться в тім, щоб поменше заважати. У кращому випадку вона обмежується створенням правового обме­ження ринкових відносин, створенням і охороною порядку і стабільності, в умовах яких приватні конкуруючі підприємства мо­жуть вільно займатися своєю діяльністю. Типовим представником такого погляду є США.

2. Радикальна точка зору. Вона 'рунтується на аналізі капіта­лістичної системи К. Марксом. Відповідно до цієї точки зору в капіталістичній системі політична й економічна влада належить при­ватним власникам засобів виробництва, і тому неминуче існує нерівність у доходах, добробуті і владі. Нерівність неминуче приведе до конфлікту і катастрофи капіталістичної системи, що замінюється соціалістичною. При цьому радикали не стверджують, що держава повинна керувати і контролювати приватну ринкову систему, вони впевнені в її загибелі.

3. Реформістська (прагматична) точка зору. На думку рефор­містів, ринок час від часу випробовує різного роду шоки, то втручан­ня держави деякою мірою цілком доцільно. Принаймні, такі сфери, як умови виробничої діяльності і безпеки, якість продовольчих товарів, стан навколишнього середовища, транспортні комунікації, давно зна­ходяться в країнах капіталістичної економіки під контролем держави.

Роль держави і розглянуті пов'язані з нею соціальні компонен­ти, звичайно ж, не є єдиним чинником макросередовища, що робитьвплив на діяльність підприємства. Ми відносно докладно зупинили­ся на цьому феномені тому, що зазвичай йому мало приділяють ува­ги в навчальній літературі, хоча він є найважливішим із усіх факторів середовища, найбільш характерних для умов України в перехідний період економіки.

У той же час державне втручання в економіку на даному етапі є очевидним і необхідним.

В сучасних умовах акцент із короткострокових розрізнених заходів впливу на окремі елементи господарського механізму країни повинен переміщуватися на створення комплексних програм, які включають використання всіх можливих важелів. На рівні держави ними можуть виступати програми з адміністративного, податково-бюджетного, кредитно-грошового, інвестиційного й інноваційного регулювання діяльності підприємств.

Антикризове регулювання повинне полягати у виробленні і реалізації урядом відповідної економічної політики. Ця політика повинна бути заснована на застосуванні в першу чергу ефективної системи оподатковування (податок на прибуток, прибутковий податок і т.п.), допомоги по безробіттю, субсидії на підтримку цін на сільськогосподарську продукцію і т.д. Це дозволить багатьом підприємствам з тіньовою економікою вийти з тіні і пом'якшити вплив економічного спаду і негативних впливів циклічного коливання на розвиток держави (регіону).

Йдться про те, що існуюча система оподатковування могутнім пресом тисне на чесного підприємця, не дає йому можливості рости і розвиватися, з одного боку, і змушує деякі підприємства йти в «тінь» з метою виживання — з іншого. Нерівні стартові можливості значною мірою позначаються на виживання підприємств, а значні прямі податки, особливо податки на прибуток, зменшують бажання підприємств працювати ефективно і створюють загрозу для їхнього виживання в умовах жорсткої конкуренції. Ефект від їхнього застосування повинен доповнюватися проведенням цілеспрямованої політики відповідно як на макро- і мезорівні, так і на мікрорівні. Наприклад, при інфляційній загрозі проводиться дефляційна політика, при недостатньому сукупному попиті — грошова і фінансова експансія.

Наслідки кризи можна зменшити, якщо вчасно переорієнтувати напрямок діяльності підприємства. Це можливо при виділенні власних фінансових коштів із прибутку, одержуваного від сфери діяльності при пільговому оподатковуванні підприємств, які успішнорозвиваються. Такі кошти доцільно використовувати на маркетингові дослідження і перепрофілювання всієї господарської діяльності суб'єктів економіки в майбутньому.

Зрозуміло, що важливу роль у роботі первинних ланок економіки відіграють не тільки економічні закони, а й фактори технологічної, міжнародної, соціальної, екологічної властивості, а також фактори НТП, що докладно розглядаються в курсах «Основи менеджменту», «Стратегічний менеджмент» та інших навчальних дисциплінах.

Ідентифікацію факторів зовнішнього середовища (макросередовища) доцільно виконувати за відомими методиками PEST-аналізу [4] або матриці SWOT [4, 5, 6], розглянутими у раніше досліджуваних курсах.