4.4. Роль випадку в зміні позицій фірми на ринку

Випадковими в розглянутому контексті можуть бути події, що мають мало спільного з умовами розвитку економіки країни. На ці події, як правило, не можуть впливати ні фірми, ні уряд. До найбільш важливих подій такого виду можна віднести:

• винахідництво;

• великі технологічні зрушення (прориви);

• різкі зміни цін на ресурси (наприклад, нафтовий шок);

• значні зміни на світових фінансових ринках чи в обмінних курсах (наприклад, «чорний вівторок» на валютному ринку Росії або де­вальвація карбованця після 17 серпня 1998 p.);

• сплески світового чи місцевого попиту;

• політичні рішення місцевих та іноземних урядів;

• війни й інші форс-мажорні обставини.

Випадкові події можуть змінити позиції фірм, що суперничають. Вони можуть звести нанівець перевагу старих конкурентів і створи­ти потенціал для нових фірм, здатних замінити старі підприємства по досягненню необхідного рівня конкурентоспроможності в нових умовах, що змінилися.Однак варто мати на увазі, що для тієї чи іншої «випадкової» події в країні повинні дозріти сприятливі умови. Це означає, що де­термінанти (властивості) «ромба» М.Портера такі умови здатні ство­рити (рис. 2.3) [4]. Так, здатність винаходу чи ідеї перетворюватися в конкурентну перевагу на світовому ринку у великій мірі залежить від цього «ромба».

У загальну систему детермінантів, як видно з рисунка, включені і дії уряду, роль якого для організації може бути як позитивною, так і негативною. Більше того, для одних фірм одна і та ж дія уряду мо­же бути позитивною, для інших організацій — поява проблемних си­туацій.

Дуже цікавим і повчальним прикладом впливу детермінанти «параметри факторів» і ролі випадку на виникнення конкурентоспро­можної галузі промисловості є історія відкриття нейлону [4].

Ця історія почалася в 1927 році, коли концерн «Дюпон» вирішив підтримати програму фундаментальних досліджень. Відповідно до

головної мети програми, що складалася з розширення наукових знань незалежно від їхньої безпосередньої комерційної цінності, концерн асигнував близько 250 тис. дол. у рік на здійснення ряду дослідниць­ких програм в галузі хімії. Цей факт варто розглядати як приклад інве­стицій у створення загальних факторів конкурентної переваги, що створила передумови для виникнення винаходів чи відкриттів.

Однак усе, що пішло за цим, можна віднести до ролі випадку, що відбувся в 1930 році в ході реалізації зазначеної програми. Під час промивання посудин для реакцій, у яких був отриманий поліефір, один з помічників керівника робіт знайшов, що, витягаючи із посуди­ни мішалку, він тягне на ній волокно. Він відзначив надзвичайну гнучкість і довжину волокна, а також його чудову здатність до холод­ного протягання.

Лабораторія почала додаткові дослідження. Після багатьох дослідницьких циклів у 1937 році було отримане волокно для експе­риментальної партії панчіх. У 1938 році почалося промислове виго­товлення нейлону. З моменту початку досліджень до промислового виробництва пройшло одинадцять років.

Таким чином, вихідне волокно було відкрито зовсім випадково, більше того, програму дослідження ледве було взагалі не припинено до її завершення. Але умови для такої «випадковості» були створені під впливом детермінанти факторів виробництва, що у даному ви­падку хоча і «вибили фірму з колії», але створили позитивний і без­прецедентний результат для підприємства.