Тваринний світ

Тваринний світ північної частини Анд входить в Бразильську зоогеографічічну підобласть і схожий з фауною прилеглих рівнин. Тваринний світ Анд на південь від 5° південної широти відноситься до Чилійсько-Патагонскої підобласті. Фауні Анд в цілому властива велика кількість ендемічних родів і видів. Для Анд характерні багато видів верблюдових: лами, альпаки (представники цих двох видів використовуються місцевим населенем для отримання вовни і м'яса, а також як в'ючні тварини), вікуньї, гуанако^[1], крім того тут мешкають чіпкохвості мавпи, реліктовий очковий ведмідь, олені пуду і гаемал (що є ендеміками Анд), азарова лисиця, лінивці, шиншили, опосуми, мурахоїди, гризуни дегу. На півдні — магеллановий собака, ендемічний гризун туко-туко та інші. Також для Анд характерні багато птахів, наприклад, колібрі, андійський кондор (ендемік Анд), що піднімається на висоту до 7 тис. м, кілька видів яструбів та інші. Деякі види (наприклад, шиншили, що в 19 — на початку 20 століття інтенсивно винищувалися ради отримання шкурок, безкрила пірникоза і тітікакській свистун, що зустрічаються тільки біля озера Тітікака, та інші) знаходяться під загрозою зникнення.

Особливістю Анд є велика видова різноманітність земноводних (понад 900 видів). Також в Андах налічується близько 600 видів ссавців (13 % з яких — ендеміки), понад 1700 видів птахів (з них 33,6 % — ендеміки) і близько 400 видів прісноводих риб (34,5 % ендеміков)^[2].

Екологія

Однією з основних екологічних проблем Анд є зведення лісів, які вже не поновлюються; особливо сильно постраждали вологі тропічні ліси Колумбії, які інтенсивно зводяться під плантації хінного і кававого дерев та каучуконосів.

Маючи розвинене сільське господарство, андійські країни стикаються з проблемами деградації ґрунтів, забруднення ґрунтів хімікатами, ерозії та опустелювання земель внаслідок перевипаса худоби (особливо на території Аргентини).

Екологічні проблеми прибережних зон — забруднення морської води поблизу портів і крупних міст (викликане не в останню чергу викидом в океан каналізаційних відходів і промислового сміття), неконтрольований надмірний вилов риби.

Як і у всьому світі, в Андах гостро стоїть проблема викидів у атмосферу парникових газів (головним чином при виробленні електроенергії, а також на підприємствах чорної металургії). Значний внесок в забруднення навколишнього середовища вносять також нафтопереробні заводи, нафтові свердловини і шахти (їх діяльність приводить до ерозії ґрунтів, забруднення підземних вод; діяльність шахт в Патагонії пагубно вплинула на біоту цієї місцевості).

Унаслідок ряду екологічних проблем багато видів тварин і рослин в Андах знаходяться під загрозою зникнення.

Населення Історія

Територія Анд була заселена відносно недавно, найстаріші відомі залишки людської діяльності мають вік від 12 000 до 15 000 років, хоча скоріше за все люди потрапили до регіону раніше. Прешими ймовірно біли населені саме високогірні райони, залишкі суспільств цього часу, що займалися полюванням та збиральством знайдені в горах сучасних перуанських регіонів Аякучо і Анкаш. Найвідоміші залишки раннього періоду (культура Лаурікоча) зберіглися в печерах Ларікоча, Пакаїкаса і Ґуїтарреро^[3]. Перші культурні рослини Південної Америки мають вік біля 12000 років, що включали рослини як високогірїв, так і Амазонської низовини. Розповсюдження цих рослин вказує на постійний культуринй обмін міє населенням узбережжя, Амазонії та високогірїв. Приблизно 6000 років тому в долинах з'явилося іригаційне землеробство^[4][5].

Найстарішим значним поселенням Анд ймовірно став Чавін-де-Уантар в центральній частині Перу, що відноситься до часу 2800 років тому, та характеризується монументальною архітектурою культури Чавін.

Після занепаду культури Чавін в Андах виникло кілька локальних культур. Найважливішими з них були Мочіка і Наска. Культура Мочіка мало центром місто Моче на півночному узбережжі Перу, та відома своїми дуже реалістичними керамічними фігурками людських голів, що використовувалися як глечики, та прекрасною монументальною архітектурою. Так, Храм Сонця в Моче мав вигляд ступінчастої піраміди 41 м заввишки та був збудований з саману (адобе). Одночасно з Мочіка, на півдні Перу виникла культура Наска, відома яскравими гончарними виробами та складним текстилем. Одним з найвідоміших залишків культури стали так звані Лінії Наски. Ці зображення мають гігантський розмір (так що повністю видимі лише з літака) та зроблені на великих прибережних плато. Ці лінії були як геометрічними узорами, так і зображеннями людин і тварин, та були створені зняттям бурого ґрунту поверхні, залишаючи світлий нижній шар ґрунту. Мета створення цих ліній залишається невідомою^[6].

Другим після Чавін-де-Уантар центром Андійської цивілізації, що мав вплив на велику територію, стало місто Тіуанаку біля озера Тітікака на висоті 4300 м над рівнем моря, що стало важливим центром концентрації населення та, виникнув біля 2400 років тому, існувало понад 1400 років^[4]. Незабаром після створення Тіуанаку виникла його держава-суперник Уарі, що проте, мала менший період розквіту. Вона прийшла в занепад біля 800 року, залишаючи Тіуанаку єдиною великою державою до 11 століття^[6].

Вже після розквіту високогірних цивілізацій Тіуанаку та Уарі на узбережжі, в районі колишньої культури Мочіка розвилася культура Сікан. Її центром було місто Батан-Ґранде, центр паломництва з кількома монументальними пірамідами. Занепад цієї культури відбувся в результаті великої повені в 12 столітті. Одночасно з цією культурою дещо південніше і також під впливом культури Мочіка виникла культура Чіму, із центроам в місті Чан-Чан, заснованим біля 900 року. Це місто було найбільшим серед доколумбових міст Анд, займаючи площу біля 22 км². Розквіт культури був заснований на використанні розвиненої системи іригації, до дозволила отримувати значні врожаї на посушливих прибережних землях Перу. До 14 століття держава Чіму простяглася на велику ділянку узбережжя від Еквадору до Чилі^[6].

Найбільшим державним утворенням Анд стала Тауантісую («чотири землі») або Імперія Інків, що сформувалася приблизно за століття до прибуття європейців. Ця держава мала центр в Куско, на території сучасного Перу. За даними історика Ґарсіласо де ла Веґа, засновник Імперії Манко Капак та перші інки прибули з району озера Тітікака, ймовірно Тіуанаку. Держава Інків охоплювала всю центральну частину Анд, та простягнулася від південної Колумбії (де Інки були зупинені силами чибча) до річки Мауле в Патагонії (де просування Інків стримувалося силами мапуче).

Із прибуттям іспанців в 1530-х роках Імперія Інків та держави чибча були розбиті, і більша частина Анд, за виключенням найпівденнішої їх частини, опинилася під іспанським контролем. Хоча корінне населення на момент прибуття іспанців складало від 10 до 15 млн. чоловік, воно швидко скоротилася, переважно внаслідок інтродукованих іспанцями хвороб. За часів колоніального періоду (з початку 15 до початку 19 століття) до Південної Америки переїхало 200—300 тис. чоловік, приблизно половина з них до району Анд та прилеглих земель, майже всі з Іспанії. Переважно були населені райони, зручні для широкомасштабного сільського господарства та райони, де існували поклади корисних копалин, перш за все благородних металів^[7].

Іспанська Імперія розвалилася на початку 19 толіття в результаті Наполеонівських воєн. Ідеї Французької революції та отримання незалежності США привели до незалежницього руху серед заможньої креольської знаті колоній, представники якої захопили владу майже по всій їх території. Слабка Іспанія не могла притистояти цим силам, і війни за незалежність, що тривали на всій території колоній в період з 1808 до 1824 року, завершилися перемогою місцевої знаті, яка встановила у новоутворених країнах республіканські уряди, багато в чому скопійовані з устрою США. Із невеликими змінами така ж система уряду залишається і зараз.