Геологічна будова і рельєф

Анди складаються переважно з субмеридіональних паралельних хребтів — Східна Кордильєра Анд (або Кордильєра-Орієнталь), Центральна Кордильєра Анд (або Кордильєра-Сентраль), Західна Кордильєра Анд (або Кордильєра-Оксиденталь), Берегова Кордильєра Анд (або прибережний хребет), між якими лежать внутрішні плоскогір'я та плато (найбільше — Пуна, її частина у Болівії та Перу носить назву Альтіплано) та западини. Через значну протяжність Анд їх окремі ландшафтні частини значно відрізняються одна від одної. За характером рельєфу та іншими природними відмінностями, зазвичай виділяють три основні регіони — Північні, Центральні та Південні Анди.

Анди — відроджені гори, створені новітніми підняттями на місці так званого Андійського (Кордильєрського) складчастого геосинклінального поясу; Анди є однією з найбільших на планеті систем альпійської складчастості (на палеозойському і частково байкальському складчастому фундаменті). Для гірської системи характерні троги, що утворилися протягом Тріасового періоду, згодом заповнені шарами осадових і вулканогенних порід значної потужності. Крупні масиви Головних Кордильєрів і узбережжя Чилі, як і Прибережного хребта Перу, є гранітними інтрузіями Крейдяного періоду. Міжгірні і краєві прогини (Альтіплано, Маракайбо та інші) утворилися в палеогенові та неогенові часи. Тектонічні рухи, що супроводжуються сейсмічною і вулканічною активністю, продовжуються і в наш час.

Анди багаті рудами, головним чином кольорових металів (ванадію, вольфраму, вісмуту, олова, свинцю, цинку, миш'яку, стибію та інших). Родовища приурочені в основному до палеозойських структур східних Анд і жерл стародавніх вулканів; на території Чилі — крупні мідні родовища. У передових і передгірних прогинаннях є нафта і газ (у передгір'ях Анд в межах Венесуели, Перу, Болівії Аргентини). У Андах є також родовища заліза (у Болівії) натрієвої селітри (у Чилі), золота, платини і смарагдів (в Колумбії).

Північні Анди

Головна система Анд складається з паралельних хребтів, що простяглися в меридіональному напрямі, розділених внутрішніми плоскогір'ями або западинами. Лише Карибські Анди, розташовані в межах Венесуели, що належать до Північних Анд, протяглися субширотно уздовж побережжя Карибського моря. Це наймолодша та відносно низька ділянка Анд (до 2765 м). До північних Анд відносяться також Еквадорські Анди (у Еквадорі) і Північно-західні Анди (на заході Венесуели і в Колумбії). Найбільш високі гребені Північних Анд мають невеликі сучасні льодовики, на вулканічних конусах — вічні сніги. Острови Аруба, Бонер і Кюрасао в Карибському морі є вершинами продовження Карибських Анд, що опускаються у море.

У Північно-західних Андах, що віялоподібно розходяться на північ від 1° зх. ш., виділяють три головних Кордильєри (гірських хребта) — Східну, Центральну і Західну. Всі вони високі, крутосхилі і мають будову глибоких складок. Для них характерні розломи, підняття і опускання новітнього часу. Головні Кордильєри розділені крупними западинами — долинами річок Маґдалени і Кауки — Патії.

С хідна Кордильєра має найбільшу висоту в своїй північно-східній частині (гора Рітакуба-Бланко, 5493 м); в центрі Східної Кордильєри — стародавнє озерне плато (переважні висоти — 2,5 — 2,7 тис. м); для Східної Кордильєри взагалі характерні крупні поверхні вирівнювання. У високогір'ях знаходяться численні льодовики. На півночі Східну Кордильєру продовжують хребти Кордильєра-де-Меріда (найвища точка — гора Піко-Болівар, 5007 м) і Сьєрра-де-Періха (досягає висоти 3540 м); між цими хребтами в обширній низовинній западині лежить озеро Маракайбо. На крайній півночі — масив Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта з висотами до 5800 м (гора Крістобаль-Колон).

Долина річки Маґдалени відокремлює Східну Кордильєру від Центральної, відносно вузької і високої; у Центральній Кордильєрі (особливо в її південній частині) — багато вулканів (Уїла, 5750 м; Руїс, 5321 м; і ін.), деякі з яких діючі (Кумбаль, 4890 м). На північ Центральна Кордильєра дещо знижується і утворює масив Антіокія, сильно розчленований річковими долинами. Західна Кордильєра, відокремлена від Центральної долиною річки Каука, має менші висоти (до 4200 м); на півдні Західної Кордильєри — все ще активний вулканізм. Далі на захід — невисокий (до 1810 м) хребет Серранія-де-Баудо, що переходить на півночі в гори Панами. На північ і захід від Північно-західних Анд — Прикарибська і Тихоокеанська алювіальні низовини.

У складі Екваторіальних (Еквадорських) Анд, що доходять до 4° пд.ш., — дві Кордильєри (Західна і Східна), розділені пониженнями заввишки 2500—2700 м. Уздовж розломів, що обмежують ці пониження (западини), — один з найвищих у світі вулканічних ланцюгів (найбільш високі вулкани Чімборасо, 6267 м, Котопахі, 5897 м). Ці вулкани, а також вулкани Колумбії, утворюють першу вулканічну область Анд.