- •Етимологія
- •Географія Розташування
- •Топографія
- •Флора і фауна
- •Історія сходжень
- •Рекорди тривалості перебування на Евересті
- •Цікаві факти
- •Висота гори
- •Населення та традиції
- •Гірськолижні спуски
- •Польоти над вершиною в повітрі
- •Екологічний стан
- •Геологічна будова і рельєф
- •Північні Анди
- •Центральні Анди
- •Південні Анди
- •Північні Анди
- •Центральні Анди
- •П івденні Анди
- •Ж ива природа Рослинність та ґрунти
- •Тваринний світ
- •Екологія
- •Населення Історія
- •Розподіл населення
- •Культура
- •Господарча діяльність Промисловість
- •Сільське господарство
Джомолу́нгма, (тиб. «Мати Всесвіту»), Сагарматха (неп. सगरमाथा) або Евере́ст — найвища вершина земної кулі, розташована в Гімалаях на кордоні Китаю і Непалу. Її висота за останніми даними становить 8844,43 метри.
Етимологія
«Джомолунгма» - у перекладі з тибетської означає «Божественна (qomo) Життя (lung - вітер чи життєва сила) Мати (ma)», названа так на честь бонської богині Шераб Чжаммі. Непалбська назва Джомолунгми - «Сагарматха» - означає «Вершина неба».
Англійську назва «Еверест» (англ. Mount Everest) присвоєно на честь сера Джорджа Евереста (англ. George Everest, 1790-1866 рр..), керівника геодезичної служби Британської Індії в 1830-1843 рр.. Цю назву запропонував в 1856 р. наступник Дж. Евереста Ендрю Во (англ. Andrew Waugh, 1810-1878 рр..), одночасно з публікацією результатів свого співробітника Р. Сікдара, який в 1852 р. вперше виміряв висоту «Піка XV» і показав, що він є найвищим в регіоні і, ймовірно, в усьому світі.
Географія Розташування
Еверест знаходиться на кордоні між Тибетським автономним районом (округ Шигацзе) в Китаї і зоною Сагарматха (район Солу Кхумбу) в Непалі. Пік здіймається на 8848 метрів над рівнем моря в гірському масиві Гімалаїв Маланґур Гімал (англ. Mahalangur Himal), і є найвищою точкою в Азії і найвищою із семи вершин. Джомолунгма розташована за 160 км на схід-північ-схід від Катманду, за 260 км на захід-північ-захід від Тхімпху, 450 км на захід-північ-захід від Лхаси за 600 км на північ від Калькутти і Бенгальської затоки. Найближчими вершинами, висотою понад 8000 метрів, є Лхоцзе, з 8516 метрами висоти, за три кілометри по прямій лінії на південь, Макалу, з 8463 метрами за двадцять кілометрів на південний схід, і Чо-Ойю, з 8201 метрами за двадцять вісім кілометрів по прямій на північний захід.
Топографія
Джомолунгма є пірамідальним піком. Він був сформований ерозією, особливо льодовиковою. Гора має три пологі схили, на південному заході, півночі і сході. Ці схили розділені між собою стількома ж майже прямими кряжами, що йдуть на захід, північний схід і південь. Льодовики покривають всі схили гори: на заході — льодовик Хумбу, котрий також називають "Долина Тиші", на півночі — льодовик Ронгбук та на сході — льодовик Канчунґ. Північна сторона гори є найбільш неприступною для альпіністів, тому що на ній тримається менше снігу і, відтак, вона більш скеляста, ніж південно-західна сторона. на ній знаходяться прохід Горнбейн (фр. couloir Hornbein) та Великий прохід (фр. Grand couloir), який також називають проходом Нортона (фр. couloir Norton). По Західному та Південно-Східному кряжах проходить кордон між Китайською Народною Руспублікою та Непалом. Північно-східний кряж утворює Північне сідло, що має висоту 7 020 метрів та з’єднує Джомолугму з горою Шаньсе (фр. Changtse), яка має висоту 7 543 метри. Південно-східний кряж з’єднує вершину з Лхоцзе, що має висоту 8 516 метрів над рівнем моря, проходячи через другу вершину Джомолунгми, яка має висоту 8 751 метрів і яку називають просто Південною вершиною, та утворюючи Південне сідло висотою 7 904 метри. Західний кряж з'єднує вершину з Хумбутсе (фр. Khumbutse), що сягає 6 636 метрів над рівнем моря, через Західне плече (фр. l'Épaule occidentale) і сідло Лхо-Ла (фр. col Lho-La), висотою 6 026 метрів.
Клімат
Кліматичні умови на Евересті є екстремальними. У січні, найхолоднішому місяці, температура на вершині в середньому становить -36 °C і може досягати -60 °C. У липні, найтеплішому місяці, середня температура становить -19 °C і постійно тримається нижче нуля.
З червня по вересень Джомолунгма перебуває під впливом мусонів. Вітри й опади приходять з півдня, з Індійського океану. Маси хмар і люті снігові бурі часто налітають на вершину в цей період року. З листопада-грудня по лютий-березень гора знаходиться під дією висотних повітряних течій, що спричинюють сильні вітри, які можуть досягати швидкості більше 285 км/год. Проміжні сезони зазвичай є більш сухими і сприятливими для сходжень на вершину, проте у цю пору теж можуть відбуватися бурі і завдавати клопоту альпіністам вітром з піском, чи випаданням трьох метрів снігу за добу. Таким чином, з кінця зими і навесні, домінуючими є західні вітри. Вологе повітря піднімається вздовж південних схилів Гімалаїв, конденсується, утворюючи хмару і прямує на схід. Коли вітер дме зі швидкістю 80 км/год, ця хмара знаходиться на рівні вершини; якщо ж швидкість вітру нижча - вона підіймається, а якщо більша - опускається.
Базовий табір на південному боці гори, що розташований на висоті близько 5300 метрів над рівнем моря, отримує в середньому 450 міліметрів опадів на рік.