2.5 Перелік (список) використаної літератури.

Останнім етапом написання реферату до складання кандидатського іспиту з філософії є впорядкування списку (переліку) використаної літератури. Він є принципово важливою і обов”язковою частиною більшості наукових досліджень та публікацій і являється одним із критеріїв оцінки рівня теоретико-методологічної підготовки аспіранта чи здобувача, володіння ним джерельною базою по темі роботи, визначення ставлення самого автора до власного наукового дослідження. На жаль, дуже часто аспіранти та здобувачі не належним чином приділяють увагу цій частині реферативного дослідження, що негативно впливає на загальну підсумкову оцінку роботи. Можна виділити ряд причин, які зумовлюють такий стан справ:

        Незнання основних вимог до складання бібліографічного списку використаної літератури (порядок його оформлення і розташування джерел).

        Недостатньо акуратна робота з джерелами на етапі підбору і опрацювання літератури (якась книга “випала” з поля зору автора чи важко пригадати, про що саме в ній йшла мова). 

        Незнання або втрата вихідних даних літератури та першоджерел при підготовці до написання самого тексту реферату.

        Слабке або поверхове опрацювання літератури і першоджерел по темі реферату – аспірант чи здобувач обмежується двома-трьома книгами і за межі написаного в них не виходить, або навпаки – кількість джерел є досить великою і виникає проблема їх відбору і класифікації.

На жаль, як свідчить практика, перша означена проблема є основною. В реферативних роботах аспірантів використовуються абсолютно різні підходи до формування переліку використаної літератури, що також негативно впливає на підсумкову оцінку роботи. Тому оволодіння базовими знаннями відносно складання бібліографічного списку є принципово важливим для молодих науковців.

Існує 4 основні варіанти побудови бібліографічного списку:

        За алфавітом (авторів чи назв книжок)

        За номерами посилань на джерела в тексті

        За хронологією публікацій

        Змішана побудова

Найбільшого поширення в науковій літературі набули перші дві позиції. При написанні реферату для складання кандидатського іспиту з філософії по кафедрі філософії і методології науки рекомендується використовувати саме їх. Порядок опису літературного джерела є наступним: прізвище та ініціали автора (якщо  у книги є один чи група авторів), повна назва (якщо є підзаголовки, то їх розташовують після основної назви і відокремлюють двоточчям), якщо книга виходить за редакцією, або це переклад, то після косой риски пишеться прізвище перекладача чи редактора, після точки – кількість томів або частин книги, далі знову після точки місто в якому ця книга видана (міста Москву, Санки-Петербург (Ленінград) та Київ можна скорочувати однією літерою – М., СПб, К.), після двох крапок – назва видавництва, рік видання і кількість сторінок. Наприклад:

 

Книги, що мають одного автора чи декількох авторів

        Наливайко Д.С. Искусство: направления, течения, стили. – К.: Мистецтво, 1981. –288с.

        Августин Аврелий. Исповедь. – М.: Ренессанс, 1991. – 263 c.

        Зотов А.Ф., Мельвиль Ю.К. Буржуазная философия середины XIX – начала ХХ вв. –   М.: Мысль, 1988. – 218 с.

Книги під редакцією

        Современная буржуазная философия / под ред. Богомолова А. С., Мельвиля Ю. К., Нарского И. С. – М.: Мысль, 1972. – 152 c.

        Эстетика: Учебное пособие / Под ред. В.А.Лозового. Сумы, Издательство "Университетская книга", 1999. – 315c.

        Этическая мысль / Отв.ред. А.А.Гусейнов. – М.: Политиздат, 1988. – 514 с.

Видання, що мають декілька частин чи томів

        Соловьев В.С. Оправдание добра. Нравственная философия. // Сочинения в 2–х т. – Т.1. М.: Мысль, 1990. – 892с.

        Декарт Р. Правила для руководства ума. Рассуждение о методе. Первоначала философии. // Сочинения: В 2-х т. – Т. 2. М.: Мысль, 1989. – 237 с.

        Фейербах Л. Основные положения философии будущего // Сочинения: В 2-х

          томах. – Т.1. М.: Культура, 1995. – 430 с.

     Статті з журналів та інших періодичних видань:

        Хайдеггер М. Что такое философия? // Вопросы философии. – 1993. – № 8.

        Лосева И. Н. Миф и религия в отношении к рациональному познанию //  Вопросы философии. – 1992. –  №7.

        Степин В.С. Научное познание и ценности техногенной цивилизации // Вопросы философии. – 1989. –  №10.

          Автореферати дисертацій:

        Алиев Т.А. Совершенствование способов картографирования рельефа морского дна на батиметрических картах: автореф. Дис. канд. геогр. наук. – Л., 1985.