2.4. Висновки

Специфіка наукової діяльності передбачає не тільки розробку і аналіз дослідником тої або іншої теми чи проблематики, а й вміння узагальнювати результати власного дослідження і підводити підсумки роботи. Проблема, що постає перед аспірантом чи здобувачем наприкінці написання тексту реферату, полягає в необхідності короткого і чіткого резюмування викладеного в основній частині, презентації результатів власної роботи. Як свідчить практика, далеко не завжди, навіть маючи дуже гарну роботу, аспіранти приділяють значну увагу написанню висновків по ній, обмежуючись загальними, формальними фразами, що не несуть ніякого змістовного навантаження. Це негативно впливає на підсумковий результат роботи.

Основними проблемами, що виникають при написанні висновків до реферату є наступні:

        Замість формулювання результатів роботи йде опис того, про що саме ця робота і яким чином вона структурована, тобто дублюється певна частина вступу.

        Детально описується проблематика даної теми, але відсутні варіанти її аналізу та розв”язання. Має місце повторення викладу матеріалу, а фактично – відсутність результатів.

        Якщо тема реферату передбачає розгляд творчості конкретного мислителя чи філософа – у висновках (як іноді і у вступі) подається розгорнута біографічна довідка на нього, але відсутній аналіз власне самої його теоретичної спадщини.

        Подаються висновки лише по одному розділу чи частині роботи, поза узагальненням результатів всього дослідження.

        Аспірант обмежується загальними, абстрактними фразами, поза конкретним викладом результатів роботи.

          Звичайно, неможливо запропонувати єдині, узагальнені стандарти і рекомендації по написанню висновків для різних видів наукових робіт. Разом з тим існує ряд вимог, дотримання яких є обов”язковим при написанні висновків по науковому дослідженню:

        Висновки по реферату не можуть бути механічним поєднанням (сумою) проміжних висновків в кінці розділів чи параграфів тексту. Вони мають відображати щось принципово нове, узагальнене, на відміну від проміжних висновків, котрі являють собою фіксацію лише локальних результатів.

        Загальні висновки по реферату мають співвідноситись (узгоджуватись) з метою та задачами дослідження, зафіксованими у вступі до роботи. Недопустимою є ситуація, коли в задачах дослідження формулюється одне, а у висновках – зовсім інше. Саме тут формулюється так зване “вихідне знання” – підсумкове, на відміну від “ввідного”, що фіксується у вступі. В ідеалі, реалізація кожної задачі дослідження має відображатися окремим пунктом висновків по роботі.

        Виклад позицій у висновках має бути чітким, ясним і логічно впорядкованим. Висновки – це синтез отриманої в основній частині наукової інформації. На перший план тут має виступити конкретика результатів, а не загальні фрази чи розмиті, нечіткі (і, відповідно, незрозумілі) смислові конструкції. Оптимальною моделлю конструювання схеми висновків по реферату є індуктивний шлях сходження – від окремого, часткового, локального до цілісного узагальнення результатів.

        Це одним важливим моментом, який треба враховувати тут, є “проявлення” власної думки, власного ставлення автора до тих проблем і питань, які досліджувались в роботі. Суха констатація фактів поза “олюдненням” отриманих результатів – далеко не кращий шлях ефективного презентування власних досягнень.