§4. Фактори споживання, заощадження, інвестування в динаміці національного продукту. Теорія мультиплікатора Дж.М. Кейнса

Неокласичні моделі економічного зростання побудовані на принципах класичної школи, яка стверджувала, що у ринковій економіці закладено достатні внутрішні можливості для саморозвитку у досягненні економічної рівноваги.

Видатний англійський теоретик Дж.М. Кейнс (1883-1946) висунув нове положення про те, що стихійний механізм ринкової економіки не може забезпечити рівновагу між попитом і пропозицією, що зумовлює неповну зайнятість виробничих ресурсів і економічну стагнацію. Причиною цього, вважав Кейнс, є недостатній сукупний попит на ринках товарів, капіталу і праці. Відповідно, вчений зробив висновок, що економічне зростання залежить не від пропозиції, як вважали неокласики, а від ефективного сукупного попиту. Тому, впливаючи на фактори, які визначають сукупний попит, можна забезпечити стабільне економічне зростання.

Сукупний попит у закритій економіці визначається двома чинниками: споживанням (C) і інвестиціями (I), які створюються заощадженнями (S), тому Кейнс виділив для аналізу такі фактори:

• C – сукупне споживання – та частина сукупного доходу, яка використовується домашніми господарствами і фірмами протягом певного періоду;

• S – сукупні заощадження – частина доходу, яка залишається не використаною домашніми господарствами і фірмами;

• I – інвестиції – економічні ресурси, що спрямовуються на зростання капіталу і розширення виробництва.

Кейнс прийшов до висновку, що зростання виробництва і доходу у саморегульованій економіці наштовхується на недостатнє інвестування.

Щоб забезпечити зростання доходу, необхідно свідомо стимулювати інвестування, адже чим вищі інвестиції, тим більшим буде дохід.

Функціональну залежність доходу від інвестицій Кейнс дослідив у теорії мультиплікатора інвестицій, яка є головним елементом його концепції ефективного попиту і економічного зростання. Мультиплікатор інвестицій – числовий коефіцієнт, що вказує на залежність зміни національного доходу від зміни обсягу інвестицій у більшій пропорції.

Ця залежність виражається рівністю:

. Звідси, , де

• Δ Y – приріст національного доходу;

• Δ I – приріст інвестицій;

• K – коефіцієнт мультиплікації інвестицій.

Коефіцієнт мультиплікації показує, який приріст національного доходу забезпечує одна грошова одиниця інвестицій. Чим більший мультиплікатор, тим більший приріст національного доходу на одиницю інвестицій, і навпаки. Незначна зміна мультиплікатора інвестицій призводить до мультиплікаційного (примноженого) ефекту зміни приросту національного доходу у той чи інший бік.

Водночас, величина мультиплікатора інвестицій не є автономною і незалежною. Кейнс розглядає мультиплікатор у безпосередній залежності від двох чинників – граничної схильності до споживання (MPC) і граничної схильності до заощадження (MPS).

Гранична схильність до споживання (MPC) показує частку споживання у кожній одиниці приросту національного доходу і визначається як відношення приросту споживання (ΔC) до приросту національного доходу (ΔY):

.

MPC завжди більша від нуля і менша від одиниці:

Гранична схильність до заощадження (MPS) показує частку заощаджень у кожній одиниці приросту національного доходу і визначається відношенням приросту заощаджень (ΔS) до приросту національного доходу:

.

Відповідно, MPC + MPS = 1.

Взаємозв’язок мультиплікатора, MPC і MPS доводиться наступним логічним, способом: якщо ΔI = ΔS, тоді . Звідси, . Підставивши це значення у формулу мультиплікатора, одержимо:

.

Поділивши виявлену рівність на ΔY, одержимо:

, або .

Підставивши усі значення у формулу , отримаємо функцію мультиплікації:

.

Дана функція є основою дослідження впливу факторів сукупних споживання, заощадження і інвестицій на зміну приросту національного доходу.

Кейнсіанська функція показує: чим більша частка споживання у національному доході, тим більший мультиплікатор і тим більший приріст доходу; чим більше заощаджень, тим менший приріст національного доходу у майбутньому, який під тиском фактора схильності до заощаджень може взагалі не зростати.

Зростання схильності до споживання через мультиплікаційний механізм визначає увесь процес економічного зростання у кейнсіанській теорії. Мультиплікаційний ефект зростання національного доходу у певний момент забезпечує рівність заощаджень і інвестицій (S=I), яка досягається шляхом зміни сукупного попиту.

Однак Кейнс зауважує, що у ринковій економіці без державного регулювання гранична схильність до споживання має спадний характер, що поступово зменшує мультиплікаційний ефект. Цю властивість MPС він пояснює психологічною поведінкою людей, згідно якої із зростанням їх доходів гранична схильність до споживання зменшується, а гранична схильність до заощадження зростає. Тому держава власними витратаими повинна допомагати ринковому механізму формувати ефективний сукупний попит.

Мультиплікаційний ефект економічного зростання зумовлює збільшення зайнятості, яка у кейнсіанській теорії відіграє ключову роль. Саме зростання зайнятості зумовлює мультиплікаційний ефект інвестування. Первісні інвестиції збільшують сукупний попит, що веде до розширення виробництва і залучення у виробництво додаткової робочої сили, доходи якої розширюють сукупний попит, вимагаючи додаткових (індуційованих інвестицій). Останні знову розширюють сукупний попит і виробництво, зумовлюючи залучення до нього нових працівників. Зростання зайнятості розширює сукупний попит, що вимагає третього циклу інвестування і так далі.

Цей процес збільшення сукупного доходу (ΔY) під впливом мультиплікаційного ефекту можна виразити рівнянням:

, де n – кількість періодів у мультиплікаційному циклі.

Ряд показує, що початкові витрати породжують ланцюгову реакцію, яка хоч і затухає із геометричною прогресією з кожним наступним циклом, але призводить до багаторазової зміни національного доходу. Ефект мультиплікатора закінчується тоді, коли сумарні заощадження, викликані початковим збільшенням інвестицій, компенсують їх даний приріст, тобто, коли ΔI = S.