5. Спілка архівістів України: шлях в десять років

Корінні зрушення в суспільних, політичних, еко­номічних та державних структурах кінця 1980-х рр. мали незворотний характер. Опосередкованим результатом суспільної активності, пов'язаної з "перебудовою", "гласністю", "демократизацією", в ар­хівній справі стали процеси спрощення доступу до архівної інфор­мації та масового розсекречення документів. Посилення інтересу широких кіл громадськості до історії України, зростання потреб су­спільства на соціально-правову інформацію на підставі достовір­них документальних джерел впливали на обсяги і темпи роботи архі­вістів. При цьому зберігалося ставлення до архівів як другорядних об'єктів, пов'язане з "неусвідомленням суспільством значення ми­нулого для сучасного і майбутнього"27, залишалося надто низьким їх матеріальне становище. Ці чинники, а також виникнення чи­сленних об'єднань, товариств, творчих спілок сприяли формуванню ідеї професійного громадського об'єднання архівістів.

Першим кроком до його організації стало створення в грудні 1989 р. при Головархіві СРСР громадської ради з архівної справи, одним із заступників голови якої було обрано К. Новохатського. Від­тоді розгорнулася активна робота щодо підготовки установчого з'їз­ду союзного товариства. Пропозиції Москви створити осередки сприйняли не всі тодішні республіки. В Україні впродовж травня-червня 1990 р. сформувався Підготовчий комітет у складі праців­ників державних архівів (Т. Гирич, Л. Гурбова, Т. Думанчук, О. Зінкевич, Ю. Ляпунов, К. Новохатський, Л. Портнова, Т. Прись, В. Рєзнікова, 3. Сендик, Т. Старікова, С. Шевченко) та академічних установ (Г. Боряк, Л. Дубровіна, С. Кіржаєв). Кілька засідань Під­готовчого комітету та вибіркове анкетування висвітлили дискусійні питання, дали підстави для вироблення узагальненої думки щодо принципів побудови і діяльності майбутньої організації. Визначаль­ними її ознаками комітет визнав "добровільність, ініціативність, плюралізм, толерантність, аполітичність"28. При розробленні ста­туту товариства вивчалися питання завдань, структури, членства, напрямів і форм роботи товариств угорських, естонських, німець­ких (ФРН) архівістів, асоціацій французьких та латиноамери­канських архівістів. Враховуючи різні точки зору, комітет розглянув 5 варіантів проекту статуту, останній з яких було направлено для ширшого обговорення на місця. Відтак на Установчий з'їзд товари­ства архівістів СРСР 14 листопада 1990 року в Москву представ­ницька українська делегація на чолі К. Новохатським прибула з певним досвідом організаційної роботи і конкретними уявленнями про завдання, зміст і форми діяльності Спілки архівістів України. Разом із союзним товариством народжувалася громадська профе­сійна організація українських архівістів.

Рубіжна дата в історії САУ - 5 березня 1991 р. Саме тоді, незадов­го до розпаду СРСР, у Києві відбувся установчий з'їзд Спілки, що ухвалив рішення про створення добровільної незалежної всеукраїн­ської громадської організації істориків-архівістів, затвердив її ста­тут, створив керівні органи (Правління Спілки та його Раду, Конт­рольно-ревізійну комісію). Подібні організації на той час уже поча­ли роботу в Росії, Білорусії, Казахстані, Таджикистані, Естонії. Свідками народження САУ стали разом з 88чми українськими деле­гатами (представниками республіканських архівних установ, дер­жавних обласних, районних, міських архівів, партархівів, наукових закладів, вузів, Міністерства культури УРСР, ЦК профспілки прац­івників державних установ України, інших громадських органі­зацій), гості з'їзду: заступник голови Спілки архівістів СРСР М. Стьоганцев, голова Російського товариства істориків-архівістів Я. Щапов, голова Білоруського товариства архівістів В. Селєменєв, директор Інституту українських студій при Едмонтонському уні­верситеті Б. Кравченко та ін.

Вперше в історії архівістики України створювалася громадська організація з метою сприяння розвитку архівної справи в Україні, задоволення і захисту законних соціальних, наукових, економічних, творчих, національно-культурних та інших спільних інтересів своїх членів. Пріоритетним завданням її фундатори вважали зміну став­лення суспільства до архівної справи, підвищення престижу архівістів. Не менш важливі завдання Спілки архівістів України полягали в участі у наукових дослідженнях в галузі архівної спра­ви, вивченні різних аспектів діяльності архівістів, поліпшенні профе­сійної освіти. Очолив САУ відомий український учений - доктор історичних наук, професор С. Кульчицкий, його заступником було обрано авторитетного історика-архівіста К. Новохатського, вченим секретарем - Т. Прись. До складу Ради Правління увійшли інші члени підготовчого комітету: Г. Боряк, С. Кіржаєв, Р. Пиріг, В. Рєзникова, О. Рибалка, 3. Сендик. З'їзд обрав членами Центральної Ради Товариства архівістів СРСР С. Кульчицького, Л. Мельник, Р. Пирога, К. Новохатського, О. Рибалку, О. Сливку29, прийняв звер­нення до громадськості. "Створенням професійної організації архі­вісти республіки заявляють про себе як про громадську силу, що буде об'єднувати їх зусилля та зусилля всіх зацікавлених інституцій і осіб на відродження національної культури", - наголошувалося у зверненні30.

Першочерговими напрямками діяльності САУ стали участь у підготовці Закону про архіви та інших нормативних документів з архівної справи, пропаганда соціально-культурної ролі архівів, ство­рення інформаційного банку архівної Україніки, сприяння комп'ютеризації архівної справи, встановлення і розвиток зв'язків із закор­донними громадськими організаціями архівістів, здійснення нових підходів до публікаторської діяльності та ін. Визначальними принципами роботи було визнано демократизм, незалежність від будь-яких структур, врахування громадської думки, гласність.

Протягом квітня-травня в 19 областях України були створені місцеві відділення САУ 21 травня 1991 р. САУ одержала офіційний статус - була зареєстрована у Міністерстві юстиції УРСР як громадське об'єднання. Для організації практичної роботи в складі Правління САУ виділилися 6 секцій: організаційних і правових пи­тань; соціального захисту; інформаційно-видавнича; наукової діяльності і професійної підготовки архівістів; поповнення джерельної бази історії України; зовнішніх зв'язків.

Незабаром з метою ознайомлення членів Спілки з її діяльністю було засновано друкований орган САУ - інформаційний бюлетені. "Вісник САУ". Впродовж 1991-1994 рр. його упорядковували К. Повохатський та Т. Прись. Починаючи з другого числа згідно з рішенням II пленуму Правління САУ, від 29 жовтня 1991 р. для реда­гування бюлетеня було створено редколегію в складі науковців та практиків архівної справи: Г. Боряка, І. Колодій, О. Рибалки, 3. Сендика. Зміст періодичного видання складала інформація при діяльність САУ, новини архівного будівництва, хроніка життя. На сторінках бюлетеня висвітлювався хід Установчого з'їзду САУ, вміщувалися рішення Пленуму правління САУ, публікувався Ста тут САУ, положення про секції САУ, подавалася інформація про Київську зустріч керівників архівних служб і товариств 1-3 листопада 1994 р., про створення ЦДАГО України, Українського науково дослідного інституту архівної справи та документознавства, хронікальні замітки.

Протягом наступних років діяльність Спілки архівістів України розвивалася в напрямку, визначеному статутом. На першому етапі головними напрямами діяльності були організаційна розбудова Спілки і забезпечення активної її участі у створенні проекту Закону про Національний архівний фонд і архівні установи. Вбачаючи в цьому реалізацію одного з головних статутних завдань — сприян­ня розвитку архівної справи - Рада САУ сконцентрувала свої зусилля на законотворчій роботі. До складу авторського колективу і робочої комісії Головархіву з підготовки законопроекту увійшла значна частина керівників новоствореної організації. Питання ро­боти над Законом неодноразово розглядалися на пленумах Прав­ління, а текст проекту широко обговорювався в місцевих осередках САУ

Спілка заявила про себе й у обстоюванні статусу архівістів як державних службовців. Разом з керівництвом архівної служби, галу­зевою профспілкою, радою директорів центральних архівів вона послідовно доводила державне значення архівної справи, важливість архівної професії. Не випадково саме у роз'ясненні Міністерства юстиції на звернення Спілки у цій справі було оприлюднень спра­ведливе рішення щодо працівників місцевих державних архівних установ.

17 березня 1995 р. відбувся Другий з'їзд САУ, що підбив підсум­ки і визначив перспективи роботи Спілки Після прийняття Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні установи" ді­яльність секції організаційних і правових питань була зорієнтована на забезпечення реалізації норм закону, розробку підзаконних ак­тів. Члени Правління брали безпосередню участь у розробленні проекту Державної програми розвитку архівної справи. Саме спіл­чани стали генераторами ідей (в багатьох випадках їх реалі заторами) створення архівного підручника, термінологічного словника, ново­го зведеного архівного довідника, біобібліографічного довідника українських архівістів, написання історії українських архівів, дов­ідників з історії нацменшин, архівної колекції "Документи нашого часу", запровадження форм заохочення архівістів у нових умовах, відзначення ювілеїв архівів і архівістів тощо.

Важливим завданням САУ залишалося сприяння професійній освіті. З ініціативи Спілки восени 1995 р. була проведена нарада з питань підготовки і перепідготовки архівних кадрів. За участю членів САУ розроблялася Концепція підготовки і післядипломної освіти архівістів, був підготовлений і виданий підручник для сту­дентів вищих навчальних закладів "Архівознавство" (1998).

Ідея встановлення професійного свята архівістів втілилася в Ука­зі Президента України від 30 жовтня 1998 р. про День працівників архівних установ, що відтоді щорічно відзначається 24 грудня.

Велику увагу українських і закордонних архівістів привернули міжнародні і всеукраїнські наукові конференції, співзасновником яких була САУ: "Актуальні проблеми розвитку архівної справи в Україні" (1995); "Українське архівознавство: історія, сучасний стан і перспективи" (1996); "Архівна і бібліотечна справа в Україні періоду визвольних змагань (1917-1921)" (1997) та ін.

Помітні успіхи були досягнуті у встановленні дружніх контактів і професійного співробітництва з архівними асоціаціями і товариствами сусідніх країн. Представники САУ брали участь у мінській, московській, київській консультативних зустрічах керівними архівних служб і архівних товариств пострадянських країн. Най тісніші відносини зв'язали САУ з білоруськими і російськими колегами, Товариством угорських архівістів, Асоціацією польських архівістів.

Водночас складна ситуація, в яку потрапило українське суспіль. створено наприкінці тисячоліття, позначилася на стані архівної справи в цілому, на становищі архівістів і діяльності їхнього громадського об'єднання, у зв'язку з чим цілий ряд задумів і намірів виявився нездійсненим. Незважаючи на труднощі об'єктивного і суб'єктного характеру, 8 років існування Спілки підтвердили доцільності. і корисність її роботи.

Початок нового етапу діяльності САУ пов'язаний з III з'їздом САУ, що відбувся 4 лютого 1999 р. З'їзд присвоїв звання почесних членів Спілки С. Кульчицкому, К. Новохатському, Т. Прись, затвердив звіт контрольно-ревізійної комісії, оновив згідно зі статутом склад керівних органів САУ. Головою Правління на його першому пленумі був обраний Б. Іваненко, заступником -І. Матяш.

Прийнявши естафету, новий склад Правління визначив основне завдання: налагодити послідовну діяльність у всіх сферах архівного життя, не залишаючи поза увагою наукових аспектів і питанні, соціального захисту архівістів, удосконалити методи і форми робо ти Союзу відповідно до вимог часу. Згідно з пріоритетними напрямками роботи була скоригована структура САУ й створені 4 секції: організаційно-правових питань, видавнича, зовнішніх зв'язків, со­ціального захисту архівістів.

Виходячи з важливості зміцнення низових ланок як запоруки успіху діяльності Спілки, Правління САУ приділило значну увагу аналізу роботу первинних осередків на місцях. На основі статут­них положень відбулися звітно-виборні збори в місцевих відділен­нях САУ, на яких були підбиті підсумки роботи, обрано новий склад правління. Якісно обновилися правління місцевих осередків САУ в Кіровограді, Чернігові, Дніпропетровську, Черкасах, Житомирі, Сімферополі та ін. Вперше первинні організації САУ створені на історичних факультетах Київського національного університету ім. Т. Шевченко, Чернігівського педагогічного університету ім. Тараса Шевченка.

Правління САУ розробило програму дій в центрі й на місцях, взяло участь у підготовці "Основних правил роботи державних архівів України", концепції підготовки та післядипломної освіти архівістів та ін.

Важливим напрямком діяльності нового складу Правління САУ став аналіз кадрового складу архівних установ, робота з молодими фахівцями. Прагнучи до підвищення престижу професії архівіста, ширшого залучення молоді до розробки пріоритетних тем архіво­знавства, вивчення історії архівної справи, розширення діапазону використання архівної інформації САУ провела в Києві 21-22 ве­ресня 1999 р. конференцію молодих дослідників "Архів і особа", в якій взяли участь молоді науковці, аспіранти вищих навчальних закладів України, співробітники архівних установ Києва, Херсона, Чернігова, Вінниці, Тернополя, Полтави й ін. Молодь обговорюва­ла перспективи розвитку архівної справи, персональний внесок учених в історичну науку, проблеми дослідження документів осо­бистого походження як важливої складової частини джерельної бази історії України. Істотним підсумком конференції стало встановлен­ня наприкінці 1999 р. премії імені В. Веретенникова Держкомархіву України і САУ за наукові досягнення в галузі архівознавства і доку-ментознавства.

З метою популяризації архівної справи Правління САУ органі­зувало професійний клуб творчих зустрічей "Архівна світлиця" . Перше його засідання, присвячене зустрічі з членами експедиції Міністерства з питань надзвичайних ситуацій по порятунку і збере­женню історико-культурної спадщини потерпілих від аварії на Чор­нобильській атомній електростанції районів Полісся, відбулося 10 червня 1999 р. Яскраві враження залишили святкування Дня пра­цівників архівних установ у 1998-2000 рр., що проходили за учас­тю артистів Національної філармонії України, студентів Київського національного університету культури і мистецтв, фольклорного ансамблю "Берегиня" та ін.

До професійного свята був приурочений і вихід після вимуше­ної тривалої перерви періодичного органу САУ. Потреба в постій­ному інформуванні про повсякденну діяльність Спілки, творчі кон­такти з громадськими об'єднаннями в Україні і за кордоном, про­блеми і досягнення архівістів ніколи не втрачала актуальності. Однак відсутність необхідних засобів гальмувала систематичний вихід інформаційного бюлетеня "Вісник САУ", не сприяла розширенню його тематичного діапазону. Виходячи зі статутних завдань, зокрема участь у наукових дослідженнях в області архівної справи, вивчення різних аспектів професійної діяльності архівістів; поліпшення про фесійної освіти; підвищення кваліфікації працівників архівів, по ширення знань про роль і значення архівної справи, Правління САУ переорієнтувало видання з інформаційного бюлетеня на наукове Від 1999 р. "Архівіст: Вісник САУ"- науково-популярне видання історіографічного спрямування з рубриками: "Подія дня", "З історії САУ", "САУ: хроніка, новини", "Громадські об'єднання архівістів за кордоном: історія та сучасність", "Спілки колег: на наукових перехрестях"Public relation у архівній справі: ретроспектива і перспектива", "Усна історія", "Вісті з Інтернету", "Бібліографія, ре цензії", "Документи". У журналі знайшли місце матеріали III з'їзду архівістів, свята, присвяченого Дню працівників архівних установ, наукові публікації, огляди періодичних видань суспільств архівістів Угорщини, Російської Федерації, Польщі.

Напередодні свого десятиліття САУ передала у фонди Науково довідкової бібліотеки ЦДА України збірку подарованих і придбаних видань, поклавши початок "колекції САУ". Тим самим до книг одержали доступ усі зацікавлені, а нові надходження в колекцію відтоді систематично поповнюють фонди бібліотеки.

Десятилітній ювілей САУ зустріла проведенням у лютому 2001 р. Четвертого позачергового з'їзду, що прийняв зміни в Статуті Спілки, задовольнив прохання Голови Правління САУ Б. Іваненка про відставку, затвердив доповнення до складу Правління. Пленум Прав­ління, що відбувся в присутності делегатів з'їзду, обрав головою Правління САУ директора ЦДАГО України, кандидата історичних наук В. Лозицького.

1 Указ Президії Верховної Ради України "Про передачу архівів Компартії України у підпорядкування Головному архівному управлінню при Кабінеті міністрів України" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 40.

2 Указ Президії Верховної Ради України "Про передачу архівних документів Комітету державної безпеки України до державних архівів республіки" // Відо­мості Верховної Ради України. - 1991. - № 46.

3 Основи законодавства про культуру // Відомості Верховної Ради Украї­ни. - 1992. -№21.

4 Закон України "Про Національний архівний фонд і архівні установи" // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 15.

5 Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Національ-­ ний архівний фонд і архівні установи" // Голос України. - 2002. - 16 січня.

6 Див.: Захарченко Т. М. Застосування ЕОМ у роботі державних архівів України // АУ. - 1996. - № 4-6. - С. 37-47; Вона ж. Автоматизовані інфор-­ маційно-пошукові системи архівних установ України та проблеми їх експлуа-­ тації// Українське архівознавство: Історія, сучасний стан та перспективи. Наук, доп. Всеукр. конф. - К., 1996. - С. 344-348.

7 Боряк Г. В. Національна архівна спадщина України та Державний реєстр "Археографічна україніка": Архівні документальні ресурси та науково-інфор­- маційні системи. - К., 1995. - 348 с.

8 Дубровіна Л. А. Основні положення концепції комп'ютеризації архівної справи в Україні // Студії з арх. справи та документознавства. - 1998. - Т 3. - С. 6-17.

9 Архівні установи України. - К., 2000. - 260 с.

10 Вісник Державного комітету архівів України. - 2001. - № 1 (5). - С. 90- 105; 2001. -№ 2-3 (6-7). -С. 91-93,199-203; http://www.scarch/kiev.ua/Publicat Visl-2001-2/ua/html#N33).

11 Архівістика: Термінологічний слов. / Упоряд. К. Новохатський, К. Селі-верстова. - К., 1998. - С. 17.

12 Там само. -С. 14.

13 Дубровіна Л. А., Зубкова Н. М. Інститут рукопису Національної бібліо­- теки України імені В. 1. Вернадського як архівна установа//АУ. - 1999. -№ 1/6 (242).-С. 13-26.

14 Сохань Павло. Українська археографія та джерелознавство: здобутки, проблеми, перспективи // Пам'ять століть. - 2001. - № 2 (28). - С. 13.

15 Дубровіна Любов. Кодикологія та кодикографія української рукописної книги. - К., 1992; Боряк Г. В. Національна архівна спадщина...; Ульяновський В. І. Київська науково-дослідна кафедра історії України акад. М. П. Василенка: нові матеріали // Ucrainica: архівні студії. - К.,1997. - С. 5-30 та ін.

16 Скоропадський Павло. Спогади (кінець 1917 - грудень 1918) / Гол. ред. Я. Пеленський. - К.- Філадельфія, 1995. - 493 с.

17 Єфремов С. О. Щоденники, 1923-1929. -К.: ЗАТ"Газета"Рада", 1997. - 848 с. - (Серія "Мемуари"); М. С. Грушевський. Щоденник, 1888-1894 рр. / Підгот. до вид, переднє слово, упоряд., комент. і післямова Л. Зашкільняка. - К, 1997.-261 с.

18 Грінченко Б.,Црагоманов М. Діалоги про українську національну справу / Упоряд. А. Жуковський. - К., 1994. - 286 с. - (Серія "Джерела з історії су­ спільно-політичного руху в Україні XIX - поч. XX ст.", вип. 1); Листування Михайла Грушевського / Упор. Г Бурлака; ред. Л. Винар. - К. - Нью-Йорк - Париж - Львів -Торонто, 1997. - 399 с. - (Серія "Епістолярні джерела гру­ шевськознавства", т. 1)

19 Шандра В. С. Київське генерал-губернаторство (1832-1914): історія ство­рення та діяльності, архівний комплекс та його інформативний потенціал. - К., 1999.-144 с;

20Мацюк О. Я. Історія українського паперу. -К., 1994. - 186 с.

21 Боряк Г. В. Національна архівна спадщина України....

22 Матяш І. Б. Українська архівна періодика 1920—1930-х рр.: історія, бібліографія, бібліометрія. - К., 1999. - 477 с; Вона ж. Архівна наука і освіта в Україні 1920-1930 років. - К., 2000. - 591 с; Вона ж. Особа в українській архівістиці. - К., 2001.- 224 с.