3. Видавнича діяльність архівних установ

Розгортанню видавничої діяльності архівних установ України впродовж 1991-2001 рр. сприяли спільні зусилля архівістів і відродженої 1988 р. академічної Археографічної комісії щодо втілення широкомасштабної програми видання документаль­них пам'яток історії і культури.

Однією з перших археографічних праць українських архівістів доби незалежності України став збірник епістолярних джерел "У півстолітніх змаганнях: Вибрані листи до Кирила Студинського (1891-1941)" (К., 1993), упорядкований співробітниками ЦДІАЛ Ук­раїни О. Гайовою, У. Єдлинською, Г. Сварник. Постаті академіка К. Студинського та його адресатів - В. Винниченка, Б. Грінченка, М. Грушевського, Ф. Колесси, інших українських патріотів не мог­ли раніше навіть потрапити до видавничих планів. Вихід такого збірника уможливила лише нова концепція археографічної діяль­ності, зумовлена суспільно-політичною ситуацією.

Загалом 1993 р. у зв'язку з підготовкою до 150-ліття Археогра­фічної комісії став особливо плідним для видавничої діяльності архівних установ. Розпочалася робота над "запорозькою" тема­тикою. Вийшли друком "Реєстр Війська Запорозького 1649 р.", опис фонду "Архів Коша Нової Запорозької Січі" та ін. Побачили світ тритомний збірник документів Кирило-Мефодіївського братства, Книга Київського підкоморного суду ХVІ-ХVII ст., описи Київ­ського та Галицького намісництв, повні матеріали II з'їзду КП(б)У (1918), тривалий час закриті для дослідників. З 1992 р. у видав­ничій тематиці державних архівів поважне місце посіла тема зло­чинів компартійного режиму проти українського народу: голодо­морів 1921-1923,1932-1933,1947 рр., колективізації, репресій тощо. Крім збірників "Голод 1921-1923 років на Україні" та "Колективіза­ція і голод на Україні. 1929-1933", підготовлених археографами ЦДАВО України, аналогічні публікації здійснили дніпропетровські, житомирські, кіровоградські, Хмельницькі архівісти. Провідне місце у видавничих планах держархівів посіли інші теми, що раніше повідомлення наукової конференції належали до заборонених або "неактуальних": конфесійна історія, життя національних меншин України (євреїв, німців, греків тощо), події української революції 1917-1921 рр. та визвольних змагань XX ст., Чорнобильська катастрофа, життя видатних українців. Знач­но підвищився відсоток документальних видань, присвячених істо­ричним подіям, що відбулися до 1917 р. Вони становили вже понад половину всіх видань, а за деякі роки - переважну частину всіх ви­даних збірників.

Іншим характерним моментом стало урізноманітнення джерель­ної бази документальних публікацій. Поруч з традиційними пере­важно офіційного походження документами архіви друкували ме­муари, щоденники, листи видатних громадських і культурних діячів, перевидавали раритетні книги. Важливе значення для створення повноцінної джерельної бази дослідження історії українського на­роду мали видані друком за участю українських архівістів спогади П. Скоропадського16, щоденники О. Кістяківського, С. Єфремова, М. Грушевського17. Цінність цих публікацій полягала в тому, що вони, незважаючи на яскраво виражений суб'єктивізм, притаманний автокомунікативним джерелам, становили собою "неоціненну хро­ніку українського життя", містили свідчення про маловідомі події. Археографи повернули українському читачеві "Історію Української Академії наук" Н. Полонської-Василенко, "Історію України-Руси" га "Історію української літератури" М. Грушевського, "Огляд ук­раїнської історіографії" Д. Дорошенка.

Продовжувалося видання епістолярної спадщини видатних українців: М. Грушевського, М. Драгоманова, Б. Грінченката ін. Було започатковано нову серію популярної краєзнавчої літератури Йдеться передусім про видавничу серію Держархіву Харківської області "Краю мій, Слобожанщино." Такі видання відіграли свою роль в історичній просвіті найширших кіл населення.

Поважне місце серед видавничої продукції державних архівів посіли видання матеріалів наукових й науково-практичних конференцій, краєзнавчих читань. Активізація науково-організаційної роботи в галузі архівознавства та археографії в другій половині 1990 XX рр. мала своїм важливим наслідком оприлюднення матеріалів цих наукових заходів у вигляді збірників наукових праць, тез доповідей га повідомлень. Найяскравіше ілюстрували проблематику теоретичних і прикладних архівознавчих досліджень останнього десятилітні х рр. такі видання: "Актуальні проблеми розвитку архівної справи в Україні: Доповіді та повідомлення наукової конференції

15-16 березня 1995 р." (К., 1996), "Українське архівознавство: істо­рія, сучасний стан та перспективи: Наукові доповіді Всеукраїнської конференції 19-20 листопада 1996 р." (К., 1997), "Архівна та бібліо­течна справа доби визвольних змагань (1917-1921 рр.): Збірник наукових праць" (К., 1998). Подібні видання підготували й місцеві архівні установи. Зокрема, увагу дослідників високим науковим рівнем привернув "Архівний збірник до 80-річчя Державного архі­ву Полтавської області", виданий за матеріалами ювілейної конфе­ренції.

Практикувалася й така форма видання текстів доповідей як те­матичні видання архівної періодики. Так, підґрунтям п'ятого тому "Студій з архівної справи та документознавства" стали матеріали конференції "Павло Скоропадський і Українська держава 1918 р." (Київ-Чернігів 1998), а в основу шостого тому було покладено тек­сти виступів учасників Міжнародної наукової конференції "Націо­нальна архівна спадщина: проблеми збереження" (Київ, 2-5 листо­пада 1999 р.).

Помітною рисою видавничої діяльності архівних установ 1991-2001 рр. став вихід монографій, підготовлених на широкій джерельній базі архівістами та архівознавцями. Наукова продукція архів­них установ засвідчувала істотне розширення дослідницької про­блематики в галузі архівної справи. Так, було відроджено дослідження з історії державних установ (В. Шандра19), філігранології (О. Мацюк20), започатковано студії архівно-інформаційної ді­яльності (Г. Боряк21), архівної науки, освіти, періодики (І. Матяш22), міжнародної діяльності архівістів (В. Лозицький23), докумен­тознавства (С. Кулешов24). Праці П. Слободянюка, Ф. Винокурової, Н. Христової, С. Гальчака, А. Кентія, М. Ходоровського та інших архівістів стали вагомим внеском у розвиток архівознавства, дже­релознавства, історіографії, релігієзнавства тощо.

Загалом завдяки самовідданій праці архівістів-археографів вда­лося подолати тимчасову кризу, викликану економічними негараз­дами, яка спостерігалася у 1991-1993 рр. і спричинила зменшення кількості документальних видань.

Новий етап в археографічній роботі став досить плідним. Якщо 1991 р. побачили світ лише чотири видання, два з яких підготував колишній Архів ЦК КПУ, 1992 р. - так само чотири, то вже наступ­ного року вийшло 11 збірників документів, довідкових і популяр­них видань. Від 1996 р. кількість документальних видань, підго­товлених архівними установи, сягала понад 30 щорічно. Загалом за 1994-2000 рр. випущено 216 збірників, довідників, монографій, матеріалів конференцій. Переважна їх більшість присвячена подіям до 1917 р., всебічно висвітлює склад і зміст НАФ.

Значного розвитку набула архівна періодика, особливість якої полягала в збільшенні кількості центральних і появі регіональних, місцевих видань. Наприкінці 1990-х рр. оновився склад (Р. Пиріг головний редактор, Г. Боряк і Л. Васько- заступники головного редактора, Л. Дубровіна, В. Лозицький, К. Новохатський, Г. Папа кін, П. Сохань, В. Шандра, Н. Яковенко, М. Притикіна) і активну діяльність редакційної колегії науково-практичного журналу "Архіви України".

1996 року УНДІАСД започаткував видання наукового щорічника ''Студії з архівної справи та документознавства". Плани публікації розвідок і досліджень українських і зарубіжних авторів з питань архівної справи та документознавства, генеалогії, джерелознавства, історії державних установ, дипломатики, сфрагістики, бібліотекознавства зумовили запровадження сталих рубрик: "Архівна справа історія і сучасність", "Теорія і методика архівознавства", "Джере­лознавчі галузі знань", "Документознавство: історія, теорія, практика", "Огляди архівних фондів", "Історія установ, товариств, об'єднань", "Видатні архівісти України", "Архівознавство за кордоном", "Публікація архівних документів", "Бібліографія, рецензії, інформація", "Хроніка", "Наші консультації". Видання знайомим, з досягненнями світової архівістики та документознавства, висвітлює проблеми підготовки кадрів, оприлюднює наукові концепції.

1998 року розпочався вихід археографічного видання УНДАСД "Пам'ятки" як втілення нереалізованого проекту Бібліотечно-архів­ного відділу Генерального секретарства справ освітніх Української Центральної Ради. Спочатку випуски часопису були тематичними. Перший присвячувався історії архівної справи, містив документи і матеріали про розвиток архівістики 1917-1921 рр., хроніку ар­хівного будівництва цього важливого, але малодослідженого пері­оду. В другому випуску опубліковано епістолярну спадщину І. Огієнка, в третьому - документи з історії греко-католицької церкви в Україні.

Вагомим внеском в історіографію та джерелознавство стали три томи "Трудов Государственного Архива Одесской области"25. Запо­чаткована держархівом серія призначена для публікації архівних документів, біографій архівістів та істориків, архівознавчих, джере­лознавчих, історичних досліджень. Свою роль у позитивних зрушеннях у цій діяльності відіграв на­уково-практичний семінар з археографії, проведений Головархівом разом з УНДІАСД і профільними інститутами НАН України. На ньому, зокрема, йшлося про розроблення перспективних видавни­чих програм, підготовку методичних документів, організацію на­вчання археографів, створення редакційної ради Головархіву.

Така рада під назвою "редакційно-видавнича" почала функціо­нувати з травня 2000 р. як його науково-дорадчій орган, створений для розгляду питань публікації документів НАФ, видання наукової, науково-популярної, навчальної, довідкової літератури, рекламно-інформаційних матеріалів з архівної справи, діловодства та інших питань діяльності архівних установ.

Наприкінці 1990-х рр. стала очевидною потреба звернути увагу на проблему підготовки і випуску повноцінних сучасних довідкових видань. Стан справ з інформування широкої громадськості про склад і зміст фондів державних архівів неодноразово розглядався на за­сіданнях колегії Головархіву, де констатувалося, що чимало архівів взагалі не мають необхідних довідників про свій фондовий склад, а частина путівників, видана ще у 1950-1960-х рр., не відбивала скла­ду НАФ. Структурні зміни в архівній системі, зокрема інтеграція колишніх партійних архівів, приймання документів від СБУ, масо­ве розсекречення фондів, практично не знайшли висвітлення у довід­ковій літературі; недоступною була інформація про фонди держав­них галузевих архівів.

Протягом 1998-2000 рр. у цьому напрямку відбулися певні зру­шення. Друком вийшло 12 довідково-інформаційних видань, утому числі комплексний довідник "Архівні установи України", інфор­матори про фонди кримських, черкаських та чернігівських архівів, спеціальні довідники, покажчики, каталоги, анотовані описи, тема­тичні огляди фондів.

Особливістю новітнього періоду видавничої діяльності стало по­глиблення співпраці в цьому напрямку з іноземними архівними і науковими установами, окремими фахівцями: Патрицією Кеннеді Грімстед, Міріам Вайнер та ін. Перша ластівка такого співробітни­цтва - праця П. Кеннеді Грімстед за участю Г. Боряка "Доля скарбів української культури під час Другої світової війни: винищення ар­хівів, бібліотек, музеїв" (К., 1991) започаткувала актуальний напрям досліджень державного значення, пов'язаний зі встановленням втрат НАФ з одного боку і захистом національних інтересів у галузі архівної справи з другого. Поглибилася співпраця з колегами з близького зарубіжжя. Так, спільними зусиллями Гомельського державного університету імені Ф. Скорини, Білоруського науково-дослідного інституту документознавства та архівної справи, Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства видано бібліографічний покажчик та археографічний перелік до кументів, пов'язаних з життям та діяльністю видатного історика М. Довнар-Запольського26.

Значний успіх принесла співпраця з іноземними архівними та науковими установами, внаслідок чого світ побачили видання про фонди українських архівів англійською, німецькою та угорською мовами. Важливе значення має й спільна праця українських архівістів та американської генеалогічної фундації "Шлях до коренів" 'Jewish Roots in Ukraine and Moldova.Pages from the past and archival invertories."(Нью-Йорк, 1999).

З метою піднесення наукового рівня довідкових видань, забезпечення системності в їх підготовці, збільшення кількості міжархівних тематичних довідників, затребуваних науковою громадськістю, колегія Держкомархіву у листопаді 2000 р. затвердила Пер елективний план підготовки довідкових видань за програмою "Архівні зібрання України" на 2001-2005 рр. в межах двох загалі. них серій: "Путівники" (довідники про склад і зміст фондів окремих державних архівів) та "Спеціальні довідники" (архівні довідники інших типів, зокрема загальнонаціонального, загальнодержавного характеру, міжнародні, тематичні тощо). Особлива увага зверталася на необхідність мати інформатори по центральним державним і галузевим архівам, підготовку анотованого реєстру описів - принципово нового типу довідників, що дозволять системно, в єдиному форматі, структурована і оперативно представити інформаційні ресурси державних архівів у комп'ютерній інформаційній системі. Перспективним завданням плану була інтеграція вітчизня­ного інформаційного потенціалу до європейської та світової елект­ронної архівної мережі.