Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)

З огляду на вивчення та аналіз зазначених вище праць зауважимо, що представники історичної науки більше уваги приділили загальним питанням шкільної та вищої освіти, проблеми безпосередньо шкільної правової освіти не стали предметом їх дослідження.

Загальні питання розвитку сучасної правової освіти досліджують й інші науковці: П. П. Кононенко [134, с. 2-5; 135, с 6-16; 136], Я. Я. Болюбаш, [32, с 6-7] Б. К. Левківський [164, с 202-207], Є. А. Подольська [255, с. 48-55]. Зокрема Є. А. Подольська, досліджуючи питання розвитку сучасної освіти, дійшла висновку, що у новій Україні система освіти має стати національною, гуманістичною, демократичною, здатною до саморозвит­ку, яка синтезує вітчизняний і закордонний досвід, готує фахівців світового рівня. Система освіти України пови­нна в усіх аспектах бути відкритою для інтеграції у сві­тову освітню систему, що випереджає у своєму розвитку основні соціально-економічні зміни в суспільстві.

Зазначені проблеми традиційно розробляються мініст­рами освіти України [228, с 6-7]. Цінність цих праць по­лягає у висвітленні прогалин в освітньому законодавстві, введенні у науковий обіг великої кількості статистичних даних з проблем освіти щодо підготовки педагогічних кадрів тощо [227, с 5-14; 229, с. 9-12].

З огляду на специфіку досліджуваної проблеми слід наголосити, що в зарубіжній історіографії зазначені пи­тання не були об'єктом окремого наукового дослідження. Однак проголошення незалежності Української держави відкрило доступ до заборонених протягом радянського періоду надбань українських істориків, громадських дія­чів в еміграції, розпочалося перекладання та публікація їх наукових праць. Зокрема, питання української освіти до­сліджувалися канадським істориком С. О. Сірополко [340].

Подібні проблеми розробляються російськими вченими крізь призму шкільної правової освіти Російської Федерації [325, с 81-86]. Ті зміни, які відбуваються в освітній сфері України, характерні і для Росії [338, с 52-107]. У деяких ас­пектах реформування освіти Росія йде попереду, що дає

40

Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження

можливість вивчати її досвід, аналізувати його й уникати помилок при реформуванні українського освітнього прос­тору [372, с 9-11]. Російські вчені у своїх наукових працях також доводили необхідність концептуального визначення викладання правознавства у школах Федерації [200, с. 24-26]; безперервності викладання правознавства з першого по одинадцятий клас [285]; підготовки кваліфікованих пе­дагогічних кадрів, учителів-правників [23, 435]. Звичайно, ці питання досліджувалися переважно представниками пе­дагогічної науки, зокрема: В. Г. Касачев, О. В. Кадомцева [123, с. 19-21], С. І. Володіна [191], С. А. Морозова [201], Є. А. Певцова [246], В. В. Спасская [344]. Разом із цим, вар­то зазначити низку наукових і навчально-методичних праць, присвячених проблемам забезпечення викладання дисциплін правового циклу у школах Російської Федерації (автори: С. С. Алексеев [3], С. І. Володіна, А. М. Полівектова, Є. М. Ашмаріна [45], С. Н. Ловягін [171] та ін. [179, 205, 225, 226,235,281,282,334,336]).

Проблеми шкільної правової освіти республіки Білорусь досліджуються і вченими та практиками цієї держави. У цій країні також склалася система правової освіти, почи­наючи з дошкільного віку і закінчуючи старшою школою [346, с 46-52]. Дослідження цих проблем нам також: кори­сне з метою виявлення спільних і відмінних рис у шкільній правовій освіті та здобутків і прорахунків у цій галузі.

Отже, проблеми становлення і розвитку шкільної пра­вової освіти України в 1991-2007 pp. не були предметом комплексного дослідження, а розроблялися фрагментарно.

Разом із цим варто зауважити, що обрані нами для до­слідження проблеми становлення та розвитку шкільної правової освіти були актуальними ще в кінці XIX - на по­чатку XX ст. і розроблялися видатними громадськими дія­чами України, ученими-педагогами в контексті права ді­тей на освіту, змісту шкільного правового навчання, ме­тодики викладання, державної освітньої політики тощо. Саме їх праці стали значним внеском до методології та іс­торіографії досліджуваної проблеми. Еволюція становлення

41