Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження

Проблеми правової освіти населення розкриті у працях В. С Бігуна [25, с 4-5]. Науковець досліджував діяль­ність Всеукраїнської міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення у 2004 та 2005 pp. Він дійшов висновку, що цей орган разом із МОН України зробив у зазначений період чималий вне­сок у реалізацію положень Національної програми право­вої освіти населення, сприяв поліпшенню викладання правознавства та дисциплін правового циклу в загально­освітніх навчальних закладах України.

Чимало уваги приділив дослідженню проблем правової освіти населення С. В. Богачов. У контексті досліджуваної нами теми дослідник розглядав питання удосконалення ви­кладання правознавства у школі [ЗО, с 140-143]. Питання підготовки педагогів-юристів також були об'єктом дослі­дження цього вченого [28, с 150-153]. Досліджуючи про­блеми правової освіти та правового виховання С. В. Богачов стверджував, що ці важливі аспекти шкільної освіти перед­бачають створення системи навчання і виховання, спрямо­ваної на формування нового, вищого рівня правової культу­ри особистості. Стрижнем цієї культури є правосвідомість особистості, яка включає отримання системних наукових знань про право, правопорядок і його охорону та виховання емоційно-оціночного ставлення до права і правопорядку. Дослідник також доводив потребу в розробленні нового змі­сту правових дисциплін, які викладаються у загальноосвіт­ніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, створенні сучасних оновлених підручників, навчально-методичних посібників й інформаційних засобів навчання, поширенні практики створення у школах-інтернатах класів з поглибленим вивченням правових дисциплін, особливо у сільській місцевості [29, с 34-40]. Науковець досліджував й інші проблеми правової освіти [27, с 127-133].

Історіографія досліджуваної нами проблеми представ­лена працями науковців України, які розробляли й інші напрями шкільної правової освіти. Зокрема, питанням формування правової культури студентів, готовності пе­дагога до морально-правової відповідальності приділяли

35

Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)

увагу Г. П. Васянович [40], М. К. Подберезський [254], В. І. Владимирова [44], С. Р. Станік [114; 115], що знай­шло відображення у дисертаційних дослідженнях, навча­льних посібниках.

Проблеми формування правосвідомості у закладах про­фесійної освіти досліджувалися Н. А. Ткачовою [353; 354]; сощально-педагогічної профілактики правопорушень важ-ковиховуваних учнів - В. М. Оржеховською [236; 237],

B. П. Пастуховим [245], В. І. Терещенко [352]; формування уявлень у підлітків про права й обов'язки

І. Т. Васильківською [39], В. В. Вітвіцькою [43],

C. Г. Киренко [126]; методики викладання правознавства у школі - Б. І. Андрусишиним [16, с 359-368; 59, с. 685-688].

Проблема соціально-правового захисту особистості не­розривно пов'язана з вихованням соціальної правосвідо­мості і заслуговує на особливу увагу через об'єктивну не­обхідність належного правового забезпечення соціально-економічних, політичних і духовних змін у нашій країні, зміцнення законності та правопорядку. На цьому наго­лошувала у своїх дослідженнях Н. О. Ткачова. На її дум­ку, важливо, щоб соціальне мислення, формування пра­восвідомості здійснювалося в органічному зв'язку з реа­льними перетвореннями у країні, оскільки "настав час розуміння дійсної цінності юридичної форми суспільних відносин, усебічного розвитку й ефективного викорис­тання гуманістичного і високоморального потенціалу права". Сучасні протиріччя й обмеженість законів, що регулюють соціальний розвиток, відносини між центрами і регіонами серйозно ускладнювали розв'язання питань соціального захисту людей. З огляду на це і потребувала поглиблення законодавча база стосовно низки соціальних проблем, зокрема, щодо соціально-правового захисту ді­тей у різних соціумах: сім'ї, школі, громаді, суспільстві.

Особливості соціально-правового захисту дітей з ва­дами розумового розвитку досліджені у працях В. М. Синьова та Б. І. Андрусишина [17].

Проблеми правового виховання учнів у загальноосві­тніх навчальних закладах вивчав М. М. Фіцула [373].

36

Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження

У вітчизняній педагогічній науці досить детально висвіт­лені проблеми педагогічної творчості, сутності майстерності, взаємозв'язку майстерності й активності вчителя, форму­вання його особистості у процесі творчої діяльності. У цьому контексті варто виокремити праці В. К. Майбороди [175] та В. І. Лугового [173; 174]. У зазначених монографічних дослі­дженнях автори звернули увагу на проблему підготовки та розподілу вчительських кадрів. Цінність цих праць полягає у тому, що в них висвітлено досвід оригінальних і сміливих рішень щодо форм і методів, структури, змісту психолого-педагогічної та професійної підготовки вчителя.

Оскільки шкільна правова освіта є складовою всієї шкільної освіти, то значний внесок у дослідження зазна­чених проблем зроблено завдяки працям відомих україн­ських учених філософії освіти. Особливо слід відзначити концептуальні праці з проблем розвитку освіти держави В. Г. Кременя [151, с. 3-10]. У них науковець розкрив си­стему освіти в Україні, особливості її розвитку в 90-х pp. XX ст. та на початку XXI ст., а також тенденції і перспек­тиви її еволюції [148, с 6-7]. Автор довів, що освітньо-педагогічні зміни в національному масштабі відбувалися у контексті загальноцивілізаційних трансформацій, зу­мовлених як упровадженням нових освітніх технологій, заснованих на використанні можливостей сучасної ком­п'ютерної техніки, так і суттєвим розширенням можли­востей та потреб в індивідуальному, особистісному роз­витку людини. Крім того, учений визначив основні на­прями трансформації освіти в Україні на сучасному етапі розвитку [149, с 4-5].

Проблеми шкільної правової освіти досліджувалися не лише фахівцями історичної, педагогічної чи юридичної науки. Ними займаються і дослідники, які працюють у галузі філософії, соціології тощо. Значний внесок у дослі­дження проблеми зроблено завдяки профілюючим нау­ковим працям з питань шкільної освіти, відомим в Укра­їні та за її межами українським науковцем і педагогом В. П. Андрущенком [347, с 10-17], який, зокрема, зазна-

37