Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)

жавотворення також були об'єктом дослідження Ю. С. Шемшученка [431, с 56-58].

Чималий внесок у розробку зазначеної проблеми зро­били навчально-методичні праці багатьох інших україн­ських дослідників [230, с 4-5]. Ці роботи на першому етапі української незалежності допомагали опановувати основи нових правових знань як учителям, так й учням. Вони були присвячені проблемам забезпечення навчаль­ного процесу навчальних закладів змістовним навчаль­ним матеріалом, з метою опанування знаннями вищої та шкільної правової освіти. З ухваленням нової Конституції України було зроблено ще один крок до утвердження де­мократичних правових цінностей у нашому суспільстві. Висока і відповідальна роль вихователя вільного свідомо­го громадянина незалежної правової соціальної держави була покладена і значною мірою залишається саме на вчителі правознавства. Від його професійності, переко­наності, людяності залежить дуже багато: майбутнє на­ших дітей, їх світоглядні орієнтири, життєві принципи і врешті-решт доля самої держави [138, с 5-8].

Допомогу вчителю правознавства у виконанні цього високого і водночас нелегкого обов'язку надавав навча­льно-методичний посібник "Конституція України і основи правознавства в школі: книга для вчителя" [138, с 7].

Зауважимо, що у зазначеному посібнику розкрито роль Конституції України в нашому правовому житті, зроблено аналіз розвитку правової освіти в Україні. Значне місце відведено суто практичним питанням, а саме:

>як створити шкільну юридичну бібліотеку й офор­мити навчальний кабінет правознавства;

>як готувати учнів до участі в олімпіадах і до вступу у вищий навчальний заклад (ВНЗ);

>як проводити позакласну правовиховну роботу тощо. Чималу частину посібника склали методичні рекомендації щодо проведення кожного з уроків, передбачених програ­мою курсу "Основи правознавства". У додатках уміщено програми курсів з основ правознавства і прав людини, спе­ціальну програму для вивчення Конституції України, про-

24

Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження

граму для поглибленого вивчення правознавства в юридич­них ліцеях і спеціалізованих юридичних класах, а також де­які інші нормативні матеріали Міністерства освіти України.

Ця книга входила до єдиного навчально-методичного комплексу з підручником "Основи правознавства" за ред. І. Б. Усешса й підготовлена авторським колективом у складі: С В. Бобровник, В. І. Ваксмана, І. В. Зуб, В. Ф. Дубровсь-кого, Л. Г. Заблоцької, І. В. Музики, О. Д. Наровлянського, С О. Осмоловського, А. М. Ришелюка, О. В. Шмоткіна. Фак­тично, після проголошення незалежності України це був пе­рший і до початку XXI ст. основний навчальний посібник при підготовці до викладання правознавства у школі.

Проблемні питання підготовки юридичних кадрів у ВНЗ у нових умовах та у процесі реформування української освіти досліджував В. І. Андрейцев [8, с 4-10]. Він зауважував, що правнича кваліфікація високого рівня потребує не просто викладання окремих спонтанно визначених навчальних ди­сциплін, що мало місце у значній частині вищих навчальних закладів України, де на поглиблення і професіоналізацію знань майбутніх фахівців спрямовано один чи два профіль­ні спецкурси із загальної підготовки, а логічно й послідовно узгодженої системи вищої правничої освіти за окремо лега­лізованими навчальними планами та програмами одноріч­ної чи дворічної спеціалізованої академічної підготовки й апробації цих знань в органах судової влади, правоохорон­них органах, правозахисних організаціях тощо [5, с 5-11].

Саме у цих умовах зростала роль освітньо-наукових пра­вничих шкіл, які формувалися на кафедрах і наукових під­розділах юридичних факультетів університетів, ВНЗ Ш—IV рівнів акредитації правничого загальноакадемічного та спеціалізованого профілю, інших вищих навчальних закла­дів, що здійснювали правничу освіту. Не були випадкови­ми й нормативні вимоги щодо наявності у складі цих шкіл штатних працівників відповідних ВНЗ - докторів і канди­датів юридичних наук при підготовці бакалаврів й особли­во магістрів права як неодмінної умови відповідної легалі­зованої правничої підготовки висококваліфікованих юрис-

25

Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)

Цікавими є і праці, присвячені зазначеній проблемі, Г. О. Мурашина. Автор стверджував, що неодмінною умовою побудови демократичної, правової держави в Україні стало підвищення правової свідомості громадян, їх правової культури. Успішне розв'язання цих завдань залежало від багатьох факторів і, насамперед, від рівня правової освіти та виховання населення країни, її підро­стаючого покоління.

Із цією метою учений пропонував забезпечити, насампе­ред, систематичність і безперервність правової освіти. Во­на мала починатися ще у дошкільних виховних закладах. Тут дітям слід подавати початкові знання про правові нор­ми поведінки, виховувати почуття обов'язку щодо їх вико­нання, а також повагу до батьків, вихователів, ровесників, людей похилого віку тощо. При цьому важливим є застосу­вання особливої методики виховання, яка має зазвичай характер гри. У дошкільних закладах правове навчання і виховання має здійснюватися на основі програм, рекомен­дацій і методичних вказівок, які затверджуються МОН за погодженням з Мін'юстом України. Учений науково обґру­нтовував необхідність віднесення курсу "Правознавства" до обов'язкових дисциплін в усіх навчальних закладах. При цьому, вважав автор, слід забезпечувати належний фахо­вий рівень його викладання з виділенням оптимальної кі­лькості навчального часу.

У середніх загальноосвітніх, професійно-технічних, ВНЗ учений пропонував проводити широку позакласну і поза-аудиторну правову навчальну і виховну роботу, до якої за­лучалися б учені-юристи, працівники правоохоронних ор­ганів і правозахисник організацій, інші фахівці. Звертав увагу дослідник і на підготовку педагогічних юридичних кадрів, які б могли на належному професійному рівні ви­кладати правові дисципліни в навчальних закладах усіх рівнів [204, с 674-676].

Значний внесок у дослідження цієї проблеми внесли й інші українські науковці представники педагогічного на­пряму історіографії проблем шкільної правової освіти, які вивчали питання її системи та змісту, ролі правової осві-

28

Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження

ти і правового виховання у процесі навчання учнів у за­гальноосвітніх навчальних закладах [127, с 49-53; 128, с. 7-12; 374, с. 5-7].

Науковою розробкою проблем підготовки викладачів правознавства для освітньої галузі займається Б. І. Андрусишин. У своїх працях учений довів необхідність підготовки у нашій державі не просто юриста, а фахівця, який би міг, будучи юристом або маючи юридичну підгото­вку, плідно працювати в освітній галузі, займатися викла­дацькою діяльністю у загальноосвітньому навчальному за­кладі та ВНЗ. Науковець чимало уваги приділив методиці викладання правознавства у школі. Його праці є одними з найавторитетніших у новітній українській державі [10, с 96-105; 11, с. 692-694; 12, с. 3-13; 15, с. 3-8]. Вони при­свячені новим формам і методам навчання майбутніх ви­кладачів правознавства та викладання правознавства у школі. Підготовлений за редакцією Б. І. Андрусишина під­ручник «Методика викладання шкільного курсу "Основи правознавства"» є базовим при підготовці майбутніх викла­дачів у ВНЗ [13, с 19-23; 14, с. 274-275].

Варто зазначити, що до цього в Україні не існувало ці­лісної навчально-методичної праці, підручника, який би забезпечував вузівську програму методики викладання шкільного курсу "Основи правознавства", хоча майже кожен педагогічний ВНЗ, який здійснював підготовку таких фахівців, потребував його. Більшість ВНЗ мали свої навчальні посібники із зазначеного предмету. Це зрозуміло з огляду на те, що в кожному регіоні України, де існує ВНЗ, який готує педагогів-юристів для загально­освітніх навчальних закладів, розвивається власна школа методики викладання правознавства, є свої педагоги-новатори, які використовують у викладанні передові та новітні форми і методи навчання.

Автори підручника підкреслювали, що не ставили за ме­ту узагальнити весь передовий досвід викладання право­знавства в усіх регіонах України, оскільки фізично цього просто неможливо зробити, до того ж й обсягу підручника для цього не вистачило б. У виданні узагальнено десятиріч-

29