4. Стимулювання розвитку нпз через систему оподаткування

У всіх пенсійних системах податки виконують ключову мотивуючу (або де мотивуючу) роль практично для всіх суб’єктів добровільного пенсійного забезпечення.

Для стимулювання розвитку системи НПЗ, що й передбачено прикінцевими положеннями Закону, внесено зміни до законів з питань оподаткування для створення стимулюючої системи розвитку НПЗ в Україні. А саме Податковий Кодекс вiд 02.12.2010 № 2755-VI ( з 01.01.20011 р. ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" та "Про оподаткування прибутку підприємств" втратили свою чинність) став важливим стимулом для заохочення фізичних осіб і роботодавців до участі в НПЗ.

В модель пільгового оподаткування суб’єктів НПЗ закладено таку схему:

• Внески звільняються від оподаткування;

• Інвестиційних дохід звільняється від оподаткування;

• Пенсійні виплати підлягають оподаткуванню як дохід фізичної особи!!!!!.

Згідно із Податковим Кодексом при здійсненні НПЗ податкові пільги отримують:

• Роботодавець, який здійснює відрахування на додаткове пенсійне забезпечення своїх працівників;

• Громадянин, який є учасником системи НПЗ;

• Фінансові установи, які надають послуги з НПЗ - НПФ, страхові організації, банківські установи.

Механізми добровільного додаткового пенсійного забезпечення в Україні існують давно. До них можна віднести як традиційні форми пенсійних заощаджень через страхування життя, так і пенсійні накопичення в існуючих НПФ. З деякими застереженнями до цієї категорії заощаджень населення можна віднести також окремі види ощадних вкладів. Однак слід зазначити, що зі зниженням реальної вартості поточних доходів громадян України і відповідно до їх купівельної спроможності вилучення навіть не дуже значних сум у довгострокові накопичення стає для більшості з них обтяжливим. Тому чим менш гнучкою є схема накопичення заощаджень та чим менше у громадянина можливостей скористатися заощадженнями у разі потреби, тим меншим попитом у порівнянні з іншими фінансовими послугами буде користуватися ця схема. Схеми пенсійного забезпечення є в цьому плані найменш гнучкими щодо можливості дострокового використання накопичень і тому без суттєвих економічних стимулів стають найменш конкурентоспроможними у переважної більшості споживачів, об'єктивно зорієнтованих на поточне споживання.

Щоб НПЗ дійсно посіло вагоме місце в системі пенсійного забезпечення в Україні, необхідним є державне стимулювання добровільних пенсійних накопичень за рахунок усіх зацікавлених осіб. Безумовно, одним з найпотужніших важелів економічного стимулювання є система оподаткування. Але цей механізм для держави є "витратним", оскільки передбачає відмову від частки поточних надходжень до бюджету, тому він має бути економічно обґрунтованим та комплексним, щоб не тільки помірковано стимулювати накопичення пенсійних заощаджень, але и створювати рівні умови для функціонування різних груп фінансових установ, які здійснюють накопичення та управління пенсійними активами.

5. Захист інтересів учасників системи нпз

Законодавством України створена жорстка система захисту інтересів учасників недержавного пенсійного забезпечення.

По-перше, існує п’ять видів контролю, які в оптимальному поєднанні враховують кожен аспект діяльності фонду та забезпечують максимально повний контроль.

Перший рівень – це державний контроль, який здійснюється Національною комісією, що здійснює регулювання ринків у сфері фінансових послуг, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Національним банком України, Антимонопольним комітетом України, а також іншими державними органами, що діють в межах своєї компетенції.

Другий рівень здійснює Рада Фонду – єдиний орган управління НПФ, через контроль за адміністратором, компанією з управління активами та зберігачем.

Третій рівень - це професійний контроль, який здійснює банківська установа, яка є зберігачем НПФ, разом з аудитором фонду.

Четвертий рівень – внутрішній контроль, який здійснюється повсякденно адміністратором та компанією з управління активами.

І нарешті п’ятий рівень – особистий контроль, який здійснюється безпосередньо самим учасником, завдяки можливості отримувати інформацію про стан індивідуального рахунку в режимі реального часу.

Крім того, до основних гарантій надійності в системі НПЗ можна віднести наступні аспекти:

Законодавче регулювання методик розрахунку пенсійних виплат та оцінки чистої вартості активів НПФ.

В Україні методики розрахунку сум пенсійних виплат та оцінки чистої вартості активів НПФ є єдиними для усіх НПФ та встановлюються законодавчо. Це являється захистом від будь-якої дискримінації учасників НПФ та інших зловживань при розрахунку сум пенсійних виплат та сум на індивідуальних пенсійних рахунках учасників.

Чітке відмежування активів недержавних пенсійних фондів від активів інших суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення.

Завдяки цілій системі прописаних обмежень на облік та використання активів НПФ, ці активи чітко відмежовані від активів адміністраторів НПФ, компаній з управління активами, банків-зберігачів. Навіть у випадку банкрутства банку, кошти недержавного пенсійного фонду не включаються в його ліквідаційний баланс.

Таким чином, по-перше, створена ефективна система захисту від використання суб’єктами НПЗ активів пенсійних фондів на непередбачені законодавством цілі в процесі управління ними, а по-друге, навіть ліквідація будь-якого із суб’єктів НПЗ, в тому числі банку, в якому зберігаються пенсійні активи, не несе за собою втрату пенсійних накопичень учасників.

Ліцензування діяльності суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення.

Ліцензування компаній з управління активами, адміністраторів та банків-зберігачів являється державним контролем за професійною підготовкою цих суб’єктів до роботи з накопиченнями громадян ще до початку роботи. А механізм анулювання ліцензій дає можливість державним органам оперативно реагувати у випадках порушень правил роботи суб’єктами НПЗ.

Встановлені вимоги до розміру статутного капіталу і до рівня, на якому необхідно підтримувати власний капітал протягом усього періоду роботи компанії з управління активами та адміністратору НПФ, являються гарантією того, що ці компанії будуть забезпечені достатніми ресурсами для професійної роботи, а також гарантією відповідальності цих суб’єктів. Також, необхідність вкладення суттєвих коштів у створення адміністратора та компанії з управління активами значно знижує привабливість недержавного пенсійного забезпечення для „фінансових махінаторів”.

НПФ розподіляє кошти для забезпечення більшої надійності (ст.49).

У Законі України «Про недержавне пенсійне забезпечення» чітко прописані обмеження можливих об'єктів інвестування і встановлені максимальні частки кожного з виду активів.

Головна мета цих обмежень - мінімізація ризиків і забезпечення приросту капіталу вище поточного рівня інфляції.

Завдяки тому, що кошти фонду розосереджені, знижується ризик можливих збитків або втрати частини коштів НПФ.

Розміщуючи частину коштів на банківські депозити в різних валютах, купуючи акції підприємств різних галузей, інвестуючи в нерухомість й інші можливі інструменти, НПФ захищений від різких коливань валютних курсів, інфляційних та інших негативних процесів в економіці.

Законодавче обмеження розмірів винагород за послуги в системі НПЗ.

Законодавством встановлені граничні розміри винагород компанії з управління активами, адміністратору та банку-зберігачу. Ці обмеження слугують гарантією тому, що накопичення учасників НПФ не „підуть” на винагороду суб’єктам НПФ, які його обслуговують.

Набуття учасниками права власності на пенсійні кошти з моменту надходження внеску в НПФ.

На відміну від багатьох країн, де використовуються солідарні (групові) пенсійні схеми, в Україні учасник НПФ стає власником пенсійних коштів з моменту зарахування пенсійного внеску на його індивідуальний пенсійний рахунок. Таким чином, ніхто, в тому числі і вкладник, не має права розпоряджатися цими коштами на власний розсуд. Ніхто не має права забрати ці кошти з фонду, тільки учасник або його спадкоємці.

Система спеціальної звітності про діяльність в сфері НПЗ і вимоги щодо регулярного оприлюднення результатів діяльності НПФ.

Крім обов’язкової фінансової звітності усі суб’єкти НПЗ зобов’язані складати і спеціальну звітність, форми якої встановлені відповідними державними органами. Спеціальна звітність дуже детальна і дозволяє забезпечити прозорість діяльності усіх суб’єктів НПЗ, дає можливість проконтролювати буквально кожний етап в русі пенсійних накопичень від моменту їх поступлення в НПФ в якості внесків аж до виплат учасникам.

Неможливість ліквідації НПФ в порядку банкрутства.

Недержавний пенсійний фонд не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. У разі ліквідації пенсійного фонду пенсійні кошти учасників фонду переводяться в інший НПФ, страхову компанію або банк (за вибором учасника). Таким чином, учасник не втрачає свої пенсійні накопичення!