Вплив іноземних держав

1. На початку XX ст. більшість країн Латинської Америки мали статус незалежних держав.

2. Наприкінці 20-х років завершилося протистояння за економічний вплив в Латинській Америці між Великою Британією та США на користь останньої.

Лише в Бразилії, Уругваї та Аргентині збереглися значні позиції англійського капіталу.

3.Намагаючись зміцнити позиції США в Латинській Аме­риці в ситуації загострення міжімперіалістичних протиріч і поширення антиамериканських настроїв у регіоні, Ф. Рузвельт у 1933 р. заявив про відмову США від інтервенції та інших форм прямого втручання у справи латиноамериканських держав і про перехід до політики "до­брого сусіда". Така полі гика сприяла послабленню впли­ву Німеччини та Італії в Латинській Америці.

4. Процес економічної експансії з боку США супроводжувався втручанням у внутрішні справи держав регіону, осо­бливо в зоні Карибського моря.

Напередодні Другої світової війни в економіку Аргентини, Бразилії, Чилі проникав німецький капітал. Почалася економічна, зовнішньоторгівельна і дипломатична експансія, зростають військові зв'язки, активізується нацистська агентура. Робиться спроба використати місцеві колонії німецьких переселенців для пропаганди фашизму. Поєднання такої діяльності з активізацією місцевих реакційних сил становило реальну небезпеку для народів регіону.

Протиборство демократичних сил і диктаторських режимів

Причини появи диктаторських режимі в

1. Криза реформістських форм правління, що вела до прагнень встановити сильну владу. 2.Невирішеність соціальних проблем і використання незадоволення населення. 3.Великий вплив військових, створення різних офіцерських угруповань, які здійснювали військові перевороти.

3. Вплив консервативних сил і католицьких угруповань. 5.Традиції підтримки особистої вдали вождя (каудильо).

6. Прагнення використати ідею незалежності країн в особистих цілях.

7.Намагання згуртувавти національні сили окремих країн за допомогою сильної особистої влади.

Приклади диктаторських режимів

1. Режим Жетуліо Вергаса у Бразилії, який у 1930 р. збройною боротьбою встановив режим особистої влади й усунув з політичної арени країни «кавову» олігархію. Була встановлена військово-диктаторська форма правління, яка дала змогу новому режиму зміцнитися при владі, запобігти революційному вибуху в країні. Правив до 1945 р.

2. Режим Хосе Урібуру в Аргентині, який був встановлений в 1930 р. внаслідок військового перевороту. Урібуру проголосив себе тимчасовим президентом з диктаторськими повноваженнями. Було скасовано конституційні гарантії, розпущено конгрес, оголошено облоговий стан. Під тиском демократичних сил диктаторський режим було повалено у 1932 р.

3. Диктатура Карлоса Ібаньєса в Чилі, встановлена у 1927 р. Ібаньєс — прихильник фашистської Італії (прізвисько — чилійський Муссоліні). Диктаторс ьк и ми методами намагався подолати соціально-економічну кризу в країні. Був при владі у 1927—1931 рр. Протягом 1932 р. в Чилі відбулося три військові перевороти. 4. Диктаторський режим Анастасіо Самоси було встановлено в Нікарагуа, він проіснував понад 40 років. 5.Військова диктатура Фульзенсіо Батісти на Кубі, встановлена у 1934р. У країні був введений надзвичайний стан, розпочалися репресії. США надали політичну й економічну підтримку новому уряду.

Висновки:

1. У багатьох країнах Латинської Америки були встановлені диктаторські режими.

2. Важливу роль у цих процесах відігравали військові, представники вищого католицького духовенства і латифундисти.

Демократичний рух

Прояви демократичного руху

1. Створення в багатьох країнах Народно-революційного Альянсу.

2. Розгортання загальнонародною руху проти засилля іноземного капіталу.

3. Виникнення руху за Народний фронт.

4. Розвиток селянською руху.

5. Розгортання діяльності опозиційних партій. 6. Проведення у деяких країнах прогресивних реформ.

Складності розвитку демократичних процесів:

• демократичні сили змушені були визнавати небезпеку як зліва (прояви більшовизму), так і справа;

*слабкість опозиційних сил; протиріччя в Народному фронті;

• жорстокі репресії з боку диктаторських режимів.

Приклади дії демократичних сил

1. Авторитарним режимам у країнах Латинської Америки протистояв демократичний рух, ступінь розвитку якого був неоднаковий і залежав від місцевих умов.

2. У багатьох країнах Латинської Америки розгорнувся Рух за Народний фронт, який мав антифашистське й антиолігархічне забарвлення.

3. В Аргентині в умовах насту реакції активізувався демократичний рух, представники якого одержали перемогу на виборах до Конгресу в березні1936 р. Була спроба радикалів, соціалістів і комуністів створити Народний фронт, який згодом розпався. Але активізація демократичного руху в країні змусила владу припинити наступ на умови життя і права трудящих.

4. Великих успіхів Народний фронт досяг у Чилі, де на президентських виборах 1938р. кандидат Народного фронту Педро-Агірре Серда одержав перемогу. Був сформований уряд Народного фронту в складі радикалів, соціалістів і демократів. Діяв у 1938-1941 рр. Були розширені демократичні свободи,права трудящих, підвищено зарплату, знижено ціни на продукти харчування, розширено систему соціального забезпечення.

5. У 1933 р виникла Всезагальна конфедерація робітників і селян Мексики. Уряд Ласаро Карденаса з 1934 р. по 1940 р. проводив прогресивні реформи, які сприяли зміцненню незалежності країни.

Значення активізації демократичних сил

Це була яскрава сторінка в боротьбі проти консерваторів, олігархії, диктаторських режимів за національні інтереси суверенних латиноамериканських держав.