Латинська Америка

Латинська Америка — загальна назва країн, то займають південну частину Північної Америки, Центральну і всю Південну Америку. Ця назва походить від латинської основи романських мов, якими розмовляє більша частина на­селення цієї частини континенту.

Латинська Америка займає 15% заселення суходолу, на якій проживає 5% населення Земної кулі. На території Ла­тинської Америки розташовано 29 держав. Тут проживають європейські переселенці та їхні нащадки, а також метиси (нащадки білих та індіанців), мулати (нащадки білих і негрів), індіанці, негри та інші. Офіційною мовою є: у 18 країн - іспанська, у Бразилії — португальська, на Гаїті — французька, у Сурінамо та деяких володіннях — голландська, в інших країнах — англійська.

Найбільші держави Латинської Америки: Бразилія, Мексика, Аргентина.

На долю цих трьох країн припадало на початку XX ст. 2/3 території і майже 60% населення всього регіону.

На відміну від Азії і Африки, кількість колоніальних володінь, які належали провідним країнам Європи (Великій Британії, Франції, Нідерландам та ін.) і США було мало та вони зосереджені в районі Карибського басейну. Вони становили лише 2,5% території та 4,5% населення регіону.

Особливості економічних процесів у регіоні

1. У сільському господарстві в країнах Латинської Амери­ки продовжував панувати латифундизм. В Аргентині, Мексиці, Бразилії великим господарствам належало 30% сільськогосподарських угідь.

2.У багатьох країнах вся економіка залежала від виробництва одного-двох видів продуктів для експорту, що зумовлювало орієнтацію на якусь одну сільськогосподарську культу­ру чи продукцію тваринництва. Так, Аргентина була одним із найбільших постачальників на зовнішній ринок м'яса й зерна, Бразилія і Колумбія - кави. Куба - цукру, країни Центральної Америки — тропічних культур тощо.

3.На цій основі (формувалася велика торгово-фінансова буржуазія, яка стала часткою поміщицько-буржуазної олігархії, що разом з іноземним капіталом контролювала економічне, а в багатьох випадках і політичне життя в країнах регіону.

4.Надходження іноземних інвестицій зіграло важливу роль у розвитку ринкових відносин у Латинській Америці, будівництві залізниць, розвитку сільського господарства, гірничодобувної промисловості, торгівлі. Великі капіталовкладення мали США, Велика Британія, Франція, Німеччина.

5.Латифундистські господарства, орієнтовані на експорт, підпорядковували національну економіку іноземному капіталу.

6.У сільському господарстві використовувалася наймана праця робітників, кабальні форми оренди і найму. 7.Країни Латинської Америки вивозили продукцію гірничодобувної промисловості, сільськогосподарську сировину і продовольство, а завозили машини, обладнання і

споживчі товари. 8.Економічна криза 1932—1933 рр. сильно вдарила по економіці латиноамериканских країн. Впали надходження від експорту. На складах накопичилася значна клькість сільськогосподарської продукції, яку доводилося знищувати, щоб втримати ціни від, різкого падіння. 9. У багатьох країнах почалася індустріалізація, проводилася політика підтримки власної промисловості, місцевому капіталові надавалися пільги. 10. Держава почала вкладати кошти у розвиток промисловості, що привело до виникння державного сектора економіки. В Аргентині, Мексиці, Болівії було націоналізовано нафтодобувну промисловість. 11. У багатьох країнах у соціальній сфері запроваджуються страхування і трудове законодавство, введено 8-годинний робочий день, визначено розмір мінімальної заробітної плати, пенсій і відпусток.

Латифундії — великі приватні земельні володіння.

Особливості політичних процесів у регіоні

1. У країнах Латинської Америки часто відбувалися військові перевороти і громадянські війни.

2. Партії не відігравали значної ролі в політичному житті країни.

3. Великим був вплив католицької церкви.

4. Основна маса населення не брала участі в политичному житті.

5.У багатьох країнах переважали авторитарні методи керівництва, влада належала різноманітним кланам латифун­дистів, які спиралися на армію. Військова верхівка часто здійснювала військові перевороти і ставила при владо того чи іншого каудильйо (вождя). 6. У 30-х роках активізувалася економічна роль держави в Латинській Америці, що пов'язано зі зростанням впливу місцевої буржуазії та буржуазно-націоналістичних тенденцій.

7.У багатьох країнах Латинської Америки розширилися функції державного апарату, репресивних служб, посилювався вплив чиновницької бюрократії, зростала роль армії.

8.Деякі уряди крайїн Латинської Америки вдавалися до силових методів вирішнення внутрішніх і зовнішніх проблем своїх держав, часто використовуючи армію, здійснюючи військові перевороти.