Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сам.робота з АПАП.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
25.11.2019
Размер:
223.23 Кб
Скачать

Дати визначення або назвати

1. Джерело адміністративного права.

2. Нормативно-правовий акт.

3. Роль підзаконних нормативно-правових актів у системі джерел адміністративного права.

4. Форми систематизації адміністративного законодавства.

5. Норми Конституції України як першоджерела адміністративного права

6. КУпАП як провідне джерело адміністративного права.

7. Напрямки кодифікації норм адміністративного права.

8. Джерела адміністративного права, які зосередженні у Митному кодексі України.

9. Інші основні закони – вагомі джерела адміністративного права.

Тести-тренінги

1. Чому закони мають вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів?

а) ніхто, крім громадян України (Всеукраїнський референдум) і Верховної Ради України, не може їх приймати, змінювати чи скасовувати;

б) вони регулюють найважливіші суспільні відносини, що багаторазово повторюються;

в) усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися на основі законів, і щодо їх виконання підзаконний нормативно-правий акт може бути оскаржений в адміністративному суді;

г) у разі виникнення колізій між нормами закону й підзаконного нормативно-правового акта діють норми закону;

ґ) у силу всіх зазначених вище чинників.

2. Органічні закони – це нормативно-правові акти, які:

а) є основними;

б) приймаються у надзвичайних випадках;

в) конкретизують найважливіші положення Конституції України або випливають з її змісту;

г) приймаються з важливих питань суспільного життя;

ґ) приймаються за спрямованістю норм адміністративного права.

3. Які підходи існують в теорії адміністративного права щодо місця і ролі підзаконних нормативно-правових актів у системі адміністра­тивного законодавства:

а) публічна адміністрація не повинна приймати підзаконні нормативно-правові акти, а має зосередити свої зусилля виключно на виконавчій діяльності щодо виконання законів і видання індивідуальних адміністративних актів персоніфікованого характеру;

б) потреба забезпечення ефективного і своєчасного виконання виконавчих функцій, усунення прогалин у законах об’єктивно спонукає публічну владу до розпорядчої діяльності (іншими словами, публічна адміністрація з виконання законів та на їх основі може приймати підзаконні нормативно-правові акти;

в) два зазначених вище підходи;

г) публічна адміністрація зобов’язана видавати підзаконні нормативно-правові акти;

ґ) публічна адміністрація завжди має право видавати підзаконні нормативно-правові акти.

4. Указ Президента України – це:

а) індивідуальний адміністративний акт;

б) нормативно-правовий адміністративний акт;

в) індивідуальний або нормативно-правовий адміністративний акт;

г) закон для чиновників;

ґ) акт непрямої дії для суб’єктів публічної адміністрації.

5. Постанова Кабінету Міністрів України – це:

а) індивідуальний адміністративний акт;

б) нормативно-правовий адміністративний акт;

в) індивідуальний або нормативно-правовий адміністративний акт;

г) закон для чиновників;

ґ) акт непрямої дії для суб’єктів публічної адміністрації.

6. Наказ центрального органу виконавчої влади – це:

а) індивідуальний адміністративний акт;

б) нормативно-правовий адміністративний акт;

в) індивідуальний або нормативно-правовий адміністративний акт;

г) закон для чиновників;

ґ) акт непрямої дії для суб’єктів публічної адміністрації.

7. Рішення адміністративних судів:

а) є джерелом адміністративного права у випадку визнання ним нечинними в цілому чи в окремих частинах нормативних актів суб’єктів публічної адміністрації;

б) не є джерелом адміністративного права;

в) підлягає виконанню громадянами;

г) є змістом джерел адміністративного права;

ґ) прямо впливає на забезпечення діяльності суб’єктів публічної адміністрації.

8. Конституція України:

а) першоджерело адміністративного права – Основний закон;

б) важливий закон;

в) провідний закон;

г) невід’ємна складова законодавства України;

ґ) безпосередній закон;

9. Які існують кодекси в більшості країн Європейського Союзу як провідні джерела адміністративного права:

а) адміністративно-процедурний кодекс;

б) кодекс про адміністративні проступки;

в) кодекс адміністративного судочинства;

г) адміністративно-процедурний кодекс, кодекс про адміністративні проступки, кодекс адміністративного судочинства;

ґ) адміністративно-процедурний, про адміністративні проступки, кодекс адміністративного судочинства та етичний кодекс діяльності публічної адміністрації.

10. Призначення адміністративно-процедурного кодексу:

а) урегулювати суспільні відносини між публічною адміністрацією та об’єктами публічного управління;

б) визначати процедури притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності;

в) сформувати адміністративний процес у системі адміністративного судочинства;

г) урегулювати етичні правила поведінки суб’єкті публічної адміністрації;

ґ) розкрити матеріальні норми адміністративного права.

11. Від яких суспільно небезпечних діянь має захищати новітній кодекс України про адміністративні проступки:

а) суспільно небезпечних діянь;

б) суспільно небезпечних діянь великої тяжкості;

в) суспільно небезпечних діянь невеликої тяжкості;

г) суспільних діянь малої суспільної небезпеки;

ґ) усіх зазначених вище суспільно небезпечних діянь.

10. Коли було прийнято чинний КУпАП:

а) 1964 р.

б) 1984 р.

в) 1984 р.

г) 1994 р.

ґ) 2004 р.

11. З яких частин складається КУпАП:

а) із загальної частини та особливої частини;

б) із загальної, особливої і спеціальної частин;

в) із загального адміністративного права і спеціального адміністративного права;

г) із статей, глав, розділів, при цьому розділ 2 складається із загальної та особливої частин;

ґ) з усіх перерахованих вище частин.

12. До загальної частини розділу 2 КУпАП входять глави:

а) адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність;

б) адміністративні стягнення;

в) накладення адміністративного стягнення;

г) адміністративна відповідальність юридичних осіб;

ґ) глави, перераховані у пп. а, б, в.

13. Останні три розділи КУпАП мають назви:

а) розділ ІІІ «Органи, уповноважені розглядати справи про адміні­стративні правопорушення», розділ ІV «Провадження в справах про адміністративні правопорушення», розділ V «Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень»;

б) розділ 3 «Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення», розділ 4 «Провадження в справах про адміністративні правопорушення», розділ 5 «Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень»;

в) органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення», провадження в справах про адміністративні правопорушення», виконання постанов про накладення адміні­стративних стягнень, особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб;

г) розділ ІІІ «Суб’єкти владних повноважень уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення», розділ ІV «Провадження в справах про адміністративні правопорушення», розділ V «Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень»;

ґ) розділ ІІІ «Органи, уповноважені розглядати справи про адміні­стративні правопорушення», розділ ІV «Процедури у справах про адміністративні правопорушення», розділ V «Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень».