Тема 14. Правове регулювання міжнародних розрахунків

Міжнародні розрахунки є найважливішим інструментом міжнародних економічних відносин. Без них неможливо уявити в даний час сучасний господарський механізм. Разом з тим правила, що регулюють розрахунки в різних країнах, природно, різні. Тому одним із завдань держав є необхідність уніфікації розрахункових механізмів і правових норм, інститутів, що регулюють міжнародні розрахунки.

Основні принципи організації зовнішньої торгівлі відображені в Женевській конвенції 1930-1931 рр. про чеках і векселі та у зводі постанов і рекомендацій Міжнародної торгової палати: Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, Уніфіковані правила по інкасування торгових документів.

Форми міжнародних розрахунків. Банківський переказ - це розрахункова банківська операція, яка проводить по телеграфу або поштою платіжне доручення одного банку до іншого. Таке доручення - це наказ банку, адресований своєму банку-кореспонденту, про виплату певної суми грошей бенефіціару - пред'явнику чека або інших платіжних документів. Платіжне доручення робиться банком на основі вказівок переказодавача. На підставі даних, що містяться в заяві, банк складає платіжне доручення іноземному банку на переказ валюти. В даному випадку платіжне доручення - це усна, електронна або письмова вказівка банку відправника-одержувачу сплатити бенефіціару певну суму або доручити це іншому банку. Банк імпортера направляє від свого імені платіжне доручення в банк експортера. Отримавши таке доручення, банк експортера перевіряє його справжність і здійснює операцію зарахування грошей на свій рахунок. Клієнтські доручення виконуються банком за рахунок рахунок переказодателя.

Платіжні доручення іноземних банків за експортовані товари і послуги надходять в уповноважений банк у вигляді телеграфних, поштових, електронних доручень (за системою SWIFT). Система SWIFT - товариство всесвітніх міжбанківських телекомунікацій. До цієї системи підключено більше 200 комерційних банків, у тому числі 30 з Росії. За кожним платіжним дорученням складається меморіальний ордер. Його копія надсилається бенефіціару при виписці з його рахунку. При зарахуванні суми документарних переказів банк вказує в ордері термін подання документів (причому цей термін не може перевищувати 15 днів з дати зарахування суми переказу на рахунок бенефіціара). При неотриманні за цей час документів кошти списуються з рахунку організації, а іноземний банк-перевододатель запитується про подальші вказівки по перекладу. У разі порушення ним зазначених строків уповноважений банк списує суму з рахунку бенефіціара і одночасно запитує в іноземного банку-рахунок переказодателя інструкції щодо перекладу.

Акредитив - це заповнений на формалізованому бланку договір, у якому банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), бере на себе зобов'язання здійснити за розпорядженням та за рахунок покупця платіж зазначеної у ньому суми третій особі (бенефіціару) (при розрахунках готівкою) або акцептувати тратту (при розрахунках у кредит) проти подання продавцем передбаченого у ЗТК комплекту документів, які підтверджують поставку товару згідно з умовами ЗТК. Такий акредитив називається документарним.

1 січня 1994 р. набули чинності прийняті Міжнародною торговою палатою «Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів», публікація № 5001. Ці Правила повинні застосовуватися до всіх документарних акредитивів, якщо вони включені в текст акредитива. Послідовність здійснення платежів документарним акредитивом:

Покупець у строк, який встановлений у ЗТК, направляє до свого банку (банк-емітент) доручення про відкриття акредитива на суму ЗТК на користь експортера. Це доручення містить необхідні умови для відкриття акредитива та платежів. Банк-емітент, який відкриває акредитив, узгоджує з покупцем умови майбутнього акредитива, включаючи вартість послуг банків, які беруть участь у розрахунках. Банк - емітент відкриває акредитив та направляє його через банк-кореспондент у країні продавця отримувачу коштів, зазначаючи умови, які повинен виконати продавець для одержання платежу. Банк-кореспондент направляє акредитив продавцю (бенефіціару). У ньому зазначається сума платежу, термін дії акредитива, документи, які повинні бути подані продавцем, та інші умови. Продавець (бенефіціар) ретельно перевіряє зміст акредитива на відповідність умовам підписаного ЗТК. Продавець (бенефіціар) направляє до авізуючого банку комплект товаро-розпорядчих документів, які підтверджують виконання контрактних зобов'язань. Авізуючий банк перевіряє зовнішню відповідність товаророзпорядчих документів, отриманих від продавця, умовам акредитива і передає товаророзпорядчі документи до банку-емітента, який перевіряє отримані товаророзпорядчі документи на відповідність умовам акредитива. Банк-емітент повідомляє авізуючий банк про здійснений платіж. Авізуючий банк інформує продавця (бенефіціара) про зарахування на його рахунок суми за здійснену поставку товару. Банк-емітент передає товаророзпорядчі документи покупцю. Банк-емітент стягує з покупця відшкодування платежу. Покупець отримує товар проти подання товаророзпорядчих документів. На цьому розрахунок закінчується.

Розрахунки інкасо - передбачають, що продавець направляє до банку, в якому відкритий його рахунок, інкасове доручення у комплекті з обумовленим у контракті набором документів та доручає цьому банку-ремітенту здійснити з банком-кореспондентом, в якому є рахунок покупця (інкасуючим банком), платіж або акцепт векселів проти перерахованих у дорученні документів з умовою, що передача документів покупцю буде здійснена інкасуючим (представляючим) банком лише після згаданих платежу або акцепту. Відносини по інкасо регулюються Міжнародними правилами по інкасо, прийнятими Міжнародною торговою палатою в редакції 1995 року і вступили в силу 1 січня 1995 р., публікація N5221.

Залежно від того, який тип документів пред'являється банкам, розрізняють два типи інкасо:

- документарне інкасо - коли інкасуючі операції здійснюються з фінансовими документами у супроводі комерційних або тільки з комерційними документами; це звичайна форма готівкового платежу.

- чисте інкасо - це інкасо фінансових документів, які не супроводжуються комерційними документами.

Послідовність розрахунків по інкасо така: імпортер (покупець) звертається за банківською гарантією платежу на повну суму ЗТК до свого банку (інкасуючого банку); банк імпортера (у разі своєї згоди) надає через банк експортера (банк-ремітент) банківську гарантію платежу експортеру (продавцю); продавець перевіряє банківську гарантію платежу; продавець відвантажує товар на адресу покупця або зазначеного нимвантажоотримувача та передає до банку експортера (банку-ремітента) інкасове доручення (доручення виплати на інкасо), а також обумовлений у контракті комплект документів (специфікацію, сертифікат якості, пакувальний лист, рахунок, страховий поліс, коносамент), та, якщо необхідно, комплект тратт; банк-ремітент, отримавши інкасове доручення, формально перевіряє наявність перерахованих у ньому документів та їх форму. При цьому він не повинен перевіряти правильність їх змісту і не несе за це відповідальності; банк-ремітент пересилає інкасове доручення разом із комплектом документів до інкасуючого банку; інкасуючий банк формально перевіряє отримані документи та їх форму; інкасуючий банк переказує гроші через банк-ремітент продавцю та інформує платника (покупця, імпортера) про прибуття документів і передає їх йому для перевірки; платник протягом певного терміну (термін попереднього акцепту) досконально перевіряє відповідність змісту документів умовам ЗТК; тривалість терміну попереднього акцепту (його можна прийняти таким, що дорівнює ЗО дням), а також розмір штрафу (пені) за кожний день затримки акцепту (у абсолютній сумі або у відсотках від вартості угоди) встановлюються у ЗТК; платник, переконавшись, що поставка здійснена згідно з умовами ЗТК, акцептує документи, підтверджуючи свою згоду на вже здійснений платіж; він, таким чином, викуповує документи; інкасуючий банк ставить на документах позначку про оплату; інкасуючий банк передає документи покупцю як товаророзпорядчі для отримання вантажу у перевізника; інкасуючий банк направляє банку-ремітенту повідомлення про здійснений платіж; банк-ремітент зараховує кошти на рахунок продавця; банк-ремітент інформує продавця про те, що такого-то числа, за таким-то ЗТК на його раїунок надійшла така-то сума у виконання такого-то інкасового доручення. На цьому розрахунок інкасо завершений.

Якщо покупець при розгляді товаророзпорядчих документів знайде допущені продавцем порушення умов ЗТК, він має право заявити протест і відмовитись від акцепту. Інкасуючий банк повідомляє банк-ремітент про списання попередньо виплаченої суми з його коррахунка, поновлює її на рахунку покупця і згідно з інструкціями в інкасовому дорученні направляє через банк-ремітент або прямо продавцю обґрунтування відмови від платежу. Врегулюванням розбіжностей з причин неплатежу займаються між собою продавець та покупець.