Висновки

Кредитування – пріоритетна функція комерційних банків, що впливає на економічний стан регіонів, сприяє появі нових підприємств, робочих місць, розвитку соціально-культурної сфери, забезпечує економічну стабільність у країні. У структурі банківських активів кредити складають близько 50-60 % і забезпечують 2/3 усіх доходів банку.

Cукупність усіх кредитів, виданих банком для одержання доходів являє собою кредитний портфель банку. Обсяг кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних.

В банківській установі кредитному портфелю слід надати особливу увагу і вживати заходів по його поліпшенню. Для цього повинна бути вироблений відповідна кредитна політика, яка допоможе успішно управлять кредитним портфелем банку.

Постійний аналіз кредитного портфеля в системі управління банком дає змогу вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрями кредитної політики банку, знизити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення щодо доцільності надання позики клієнтам залежно від їх кредитоспроможності, галузевої належності, форм власності і т. д. Результати аналізу дають змогу приймати рішення про зміну напрямів та методів кредитування.

У данній курсовій роботі були розглянуті теоретичні аспекти управління кредитним портфелем, визначена суть банківського кредиту, основні принципи кредитування, сутність та види кредитного портфелю.

У другому розділі був проведений аналіз кредитного портфеля АТ «Дельта Банк», що дав можливість більш детально, на прикладі, оцінити стан банківського кредитування. На основі даних, що отримані були зроблені пропозиції щодо удосконалення кредитної політики АТ «Дельта Банк».

Також у третьому розділі були розглянуті основні проблеми банківського кредитування, напрями роботи з проблемними кредитами, а також запропоновані методи удосконалення кредитного механізму АТ «Дельта Банк».

Для управління проблемними кредитами та проведення фінансового оздоровлення банк має застосовувати ряд заходів, головною метою яких є запобігання остаточної втрати платоспроможності клієнтів, яке розуміється як зниження здатності позичальника своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов’язань, а також поступове погашення діючих кредитних зобов’язань:

1. заходи, направлені на добровільне погашення заборгованості;

2. реструктуризаційні заходи;

3. претензійно-позовна робота;

4. робота з правоохоронними органами;

5. реалізація заставного майна;

Загальний висновок який можна зробити, виходячи з результатів аналізу якості і доходності кредитного портфеля: банку необхідно проводити обережнішу кредитну політику, ретельніше підходити до оцінювання платоспроможності позичальників та ціноутворення кредитів на стадії надання кредитів, приділяти увагу цільовому використанню наданих позик та контролю за діяльністю позичальника з метою своєчасного виявлення негараздів та запобігання можливих втрат за позиками.