3 Конкретизація теми курсової роботи

Після того, як тема курсової роботи визначена, студент за допомогою викладача - керівника роботи може приступити до її конкретизації. Перш за все уточнюється мета дослідження, тобто чітко визна­чається завдання, яке розв`язується студентом у роботі. При цьому, крім безпосереднього завдання, він повинен бачити перед собою і більш віддалену, кінцеву мету - виконання дипломної роботи.

По-перше, потрібно з`ясувати для себе, які явища, процеси, закономірності чи питання, що вивчаються в роботі, повинне охопити дослідження, і, по-друге, відокремити дану тему від суміжних.

Надмірне розширення теми тягне за собою підвищення трудомісткості роботи й ускладнює її вчасне завершення. Враховуючи ці зауваження, студенту до­цільно вже на даному етапі виявити розумне самостримання.

З урахуванням орієнтовної тематики курсової роботи, перерахованих критеріїв вибору теми, вивчення літератури для визначення теоретичних основ і історії вивчення питання, мети та змісту досліджень проводиться заключне формулювання теми. Від ступеня його точності залежить хід подальшої роботи і відповідність вимогам до результатів дослідження.

Вибір теми курсової роботи оформляється завданням (див. додаток Б). У завданні, крім назви вибраної теми, вказується організація чи підприємство, на матеріалах якого студент буде виконувати курсову роботу. Остаточний вибір теми завершується розробленням плану курсової роботи.

План - це розгорнутий перелік питань, які повинні бути висвітлені в роботі. Приклад плану курсової роботи наведений у даних методичних рекомендаціях. Продуманий план курсової роботи допомагає студенту добре орієнтуватися в літературних джерелах, систематизувати матеріал, послідовно викладати думки.

4 Вимоги до структури та оформлення курсової роботи

Зібрані й опрацьовані в процесі виконання курсової роботи матеріали необхідно перетворити в стрункий, послідовний, науково аргументований виклад. На цьому етапі остаточно виробляється трактування всієї теми, її теоретична і практична спрямованість, відповідна літературна та стилістична форма, уточнюються раніше сформульовані наукові положення, висновки і рекомендації.

Загальними вимогами до викладу матеріалу курсової роботи є: чіткість побудови, логіка, послідовність викладу матеріалу, впевненість аргументації, стислість і точність формулювань, які виключають можливість суб'єктивного й неоднозначного тлумачення, конкретність викладу результатів роботи, дока­зовість висновків і обґрунтованість рекомендацій.

Вимоги до оформлення окремих розділів курсової роботи вказані нижче.

Титульний аркуш оформляється згідно з додатком А, наведеним у кінці методичних рекомендацій.

Зміст курсової роботи відображає її рубрикацію.

Вступ повинен стисло характеризувати сучасний стан наукової проблеми (чи питання), котрій присвячується курсова робота, а також мету роботи. У вступі потрібно чітко сформулювати, в чому полягає актуальність роботи, вказати, на основі яких матеріалів вона виконується.

Теоретична частина роботи звичайно виконується на основі літературних джерел і включає питання, які розкривають найважливіші теоретичні сторони проблеми. Цей розділ повинен бути тісно пов'язаним із змістом теми і за обсягом не перевищувати однієї третини всієї роботи.

При виконанні курсової роботи забороняється списування тексту з літературних джерел, інструктивних і відомчих матеріалів.

Економічна та управлінська характеристика підприємства (організації) повинна відображати функції й організаційну побудову підприємства (організації); сферу його (її) діяльності; особливості та основні економічні показники, які характеризують його (її) роботу порівняно з аналогічними підприємствами (організаціями) міста чи області; функції й організацію маркетингової діяльності підприємства (організації).

Аналіз маркетингової товарної політики підприємства, рекомендації, розрахунки, прогнози та їх обґрунтування є центральною частиною курсової роботи. Розділи, що відоб­ражають методику і результати виконаної роботи, повинні викладатися най­більш докладно та послідовно. У них описуються всі проміжні і підсумкові результати, в тому числі й негативні. У розділах, присвячених аналізу, має вказуватися метод, викладатися програма відповідних досліджень, їх сутність, оцінюватися точність і достовірність отриманих даних та зіставлятися з теоретичними даними. Методика одержання результатів і висновків та необхідні розрахунки, включаючи формування вихідних даних до них, повинні викладатися докладно з обґрунтуванням їх вибору. Ці розділи роботи завершуються трактуванням отриманих результатів і описом їх можливого прикладного використання в маркетинговій діяльності.

Висновки і пропозиції є логічним завершенням курсової роботи і повинні містити основні результати дослідження по трьом розділам роботи, починаючи від теоретичного обґрунтування і закінчуючи практичними пропозиціями, в тому числі з точки зору їх відповідності меті курсової роботи.

Висновки повинні бути короткими і чіткими, такими, що дають повне уявлення про зміст, значущість, обґрунтованість і ефективність роботи. У висновках доцільно використовувати наступні стилістичні обороти: досліджено, обґрунтовано, показано, запропоновано, виявлено, встановлено, розроблено, розраховано й ін.

Список літератури містить усі використані джерела. При написанні роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які наводяться в роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Джерела можна розміщувати в списку одним з таких способів: у порядку появи посилань у тексті чи в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Відомості про джерела, які включено до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Відомості про книги (монографії, посібники, довідники й ін.) повинні містити: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття.

Додатки оформляються як продовження курсової роботи на наступних сторінках роботи. Додатки розташовують у порядку появи посилань на них у тексті. Кожний додаток починається з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток ___» і велика літера, що позначає додаток. Для позначення додатків послідовно використовуються великі літери української абетки за винятком літер: Г, Є, З, І, Ї, Й, О,Ч, Ь. Наприклад: Додаток А, Додаток Б і т. д.

При підготовці курсової роботи необхідно дотримуватися вимог правильного її ілюстрування. Це відноситься в першу чергу до схем, діаграм, таблиць, формул.

Кількість ілюстрацій, які розміщують у роботі, визначається її змістом і повинна бути достатньою для того, щоб надати викладеному тексту ясність та конкретність. Все, що відноситься до ілюстрацій (схеми, діаграми, креслення), іменується рисунками.

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід виконувати чітко, на білому аркуші паперу (з одного боку аркуша) і розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми мають відповідати вимогам стандартів. Фотознімки розміром менше за формат А4 мають бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4. На всі ілюстрації мають бути посилання у тексті. Розміри ілюстрацій повинні бути мінімальними (з урахуванням зменшення 1:2).

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. Якщо є потреба, під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).

Ілюстрація позначається словом «Рисунок __», яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, «Рисунок 3 – Схема розміщення».

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Ілюстрації, якщо є потреба, можуть бути перелічені в змісті із зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок, на яких вони розміщені.

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті.

Таблиці необхідно нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією, за винятком таблиць, що наводяться у додатках.

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва повинна бути стислою, відбивати зміст таблиці та мати таку структуру:

Таблиця _____ – _________________________________________________

номер назва таблиці

Таблицю розміщують на сторінці з урахуванням полів. Якщо вона займає кілька сторінок, потрібно її «шапку» заміняти відповідно номерами граф, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці, й на наступні сторінки переносити тільки номери граф.

Слово «Таблиця __» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть «Продовження таблиці __» із зазначенням номера таблиці.

Примітки і виноски до таблиці потрібно писати безпосередньо під нею.

Таблиці, якщо є потреба, можуть бути перелічені у змісті із зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок, на яких вони розміщені.

При посиланні в тексті на таблицю вказують її повний номер і слово «Таблиця» пишуть повністю, наприклад: таблиця 1.2.

Курсова робота повинна бути написана акуратним розбірливим почерком, пастою одного кольору (чорний, синій, фіолетовий) чи надрукована за допомогою комп’ютера на одній сторінці білого паперу форматом А4 (210 х 297 мм).

Друкується текст шрифтом Times New Roman, розмір шрифту – 14, через 1,5 інтервал, чорним кольором середньої жирності на одному боці білого паперу формату А4 (210х297мм). Текст роботи необхідно друкувати чи писати залишаючи береги таких розмірів: лівий не менше 30 мм, правий – не менш ніж 15 мм, верхній та нижній – не менш ніж 20 мм, до 30 рядків на сторінці.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака № .

Першою сторінкою роботи є титульна, яку включають до загальної нумерації сторінок. На титульній сторінці номер не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому кутку сторінки без крапки в кінці. Такі структурні частини, як відгук керівника, зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера, але всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини курсової роботи, нумерують.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Заголовки структурних елементів і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка та друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів слід починати з абзацного відступу й друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.

Абзацний відступ має бути однаковим упродовж усього тексту та дорівнювати п’яти знакам.

Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.

Відстань між заголовком та подальшим чи попереднім текстом має бути не меншим, ніж два рядки.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу в нижній частині сторінки, якщо після неї надруковано тільки один рядок тексту.

Розділи, підрозділи слід нумерувати арабськими цифрами.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах усього тексту й позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад: 1, 2, 3 і т. д.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу та порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад: 1.1, 1.2 і т. д.

Позначення фізичних величин подаються в одиницях Міжнародної системи одиниць (СІ).

При комп’ютерному наборі створення формул різного виду виконується за допомогою програми Microsoft Equation.

Однойменні позначення у формулах і в тексті повинні бути однаковими за розміром та зовнішнім виглядом. Формули й рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки.

Вище і нижче кожної формули або рівняння має бути залишено не менше одного вільного рядка.

Номер формули чи рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі або рівнянні.

Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.

При використанні у тексті нестандартних скорочень назв необхідно давати їх розшифрування.

Обсяг курсової роботи повинен складати 40- 50 сторінок набраного на комп’ютері тексту.

Закінчена курсова робота підписується студентом, ставиться дата закінчення написання роботи і підпис керівника.

5 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РОЗВ`ЯЗАННЯ ОСНОВНИХ ПИТАНЬ МАРКЕТИНГОВОЇ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ВИКОНАННЯ ВІДПОВІДНИХ РОЗРАХУНКІВ

Методика інформаційного забезпечення розроблення курсової роботи

Вивчаючи дані про продажі вашої компанії, потрібно одночасно збирати інформацію про її ринки, а потім проаналізувати її в контексті розроблення маркетингу продуктів.

Найпростішу форму дослідження ринку можна визначити як комбінацію внутрішнього досвіду, знання ринку і досліджень із маркетингу.

Якщо завдання дослідження сформульоване конкретно, то воно й окреслюватиме коло інформації, яку нам необхідно буде отримати для дослідження. За умов чіткого визначення кола даних, котрі буде зібрано, виконавці і користувачі уявлятимуть, на які результати вони можуть сподіватися.

У більшості випадків завдання досліджень є складними й вимагають збирання широкого діапазону інформації, наприклад “Визначити ринкові перспективи автомобілів підвищеної прохідності “Ланос – ДЕУ” в Україні”.

Очевидно, для дослідження цього товару коло необхідної інформації може містити

• опис автомобілів цього класу, які на даний час пропонуються на ринку;

• порівняння “Ланос-ДЕУ" з іншими автомобілями цього класу і визначення найбільш імовірних конкурентів;

• визначення загальних обсягів продажу автомобілів цього класу;

• реалізація окремих моделей (або визначення сегментів ринку, які займають окремі моделі);

• динаміка загальних обсягів збуту;

• динаміка ринкового становища окремих автомобілів;

• методи маркетингу, які використовують конкуренти;

• визначення потенційних користувачів автомобілів цього класу;

• поділ користувачів за сегментами ринку (за умовами експлуатації, необхідною вантажністю автомобіля і т. ін.);

• ставлення реальних потенційних користувачів до моделі “Ланос-ДЕУ”;

• індивідуальне сприйняття (користувачами, потенційними користувачами) переваг або недоліків "Ланос-ДЕУ" порівняно з конкурентними моделями;

• сприйняття ціни на “Ланос-ДЕУ” порівняно з цінами на конкурентні моделі;

• імовірність купівлі автомобіля з характеристиками, що відповідають моделі “Ланос – ДЕУ”.

Усі напрями збирання інформації так чи інакше важливі для досягнення мети дослідження, і жоден з них окремо (чи навіть два або три) нездатний цього забезпечити. Можна довести, що для належного досягнення поставленої мети необхідна детальніша інформація. З іншого боку, можна сказати, що наведений перелік надто довгий і його можна скоротити до обсягу, з яким було б легше впоратися. Чітке регламентування інформації допомагає дослідникові сконцентрувати розумові зусилля і дає насамперед основу для погодження з усіма сторонами, зацікавленими у дослідженні.

Найкращий підхід до визначення кола інформації, яка буде опрацьована в процесі дослідження, - придумати ті рішення, що, ймовірно, будуть прийняті в результаті дослідження. Саме цей підхід було викладено при обговоренні мети дослідження.

Конкретні пункти контрольного списку необхідної інформації варіюються залежно від поставленого завдання, але основні напрями одержання інформації повинні бути розглянуті.