7.2. Розрахунок показників ліквідності

Показники ліквідності характеризують спроможність підприємства виконувати свої поточні зобов'язання за рахунок оборотних активів. Загалом підприємство вважається ліквідним, якщо його оборотні активи перевищують поточні зобов'язання. Однак таке перевищення само по собі не дає повної картини, оскільки рівень ліквідності може бути різним. Тому використовується система фінансових коефіцієнтів, які відображають співвідношення даних за певними статтями балансу та інших форм фінансової звітності.

Коефіцієнт загальної ліквідності визначає ступінь покриття поточних зобов'язань оборотними активами:

Кз.л. = ОА/ПЗ,

(7.1)

де ОА – оборотні активи;

ПЗ – поточні зобов’язання.

Цей коефіцієнт іноді називають коефіцієнтом покриття. Він показує, скільки грошових одиниць (тис. грн.) оборотних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Якщо значення коефіцієнта К_з.л. менше від одиниці, це свідчить про високий фінансовий ризик, оскільки у підприємництві готівкові кошти важливіші, ніж прибуток. Низький рівень загальної ліквідності може бути наслідком труднощів у збуті продукції, поганої організації матеріально-технічного постачання тощо [2].

Високий рівень ліквідності підприємства є позитивним фактором для кредиторів і потенційних інвесторів. Однак якщо значення К_з.л. перевищує три (дуже високий рівень), потрібен ретельний аналіз, оскільки це може означати, що надлишкові фінанси перетворюються на зайві оборотні засоби. Останнє зумовлює погіршення показників ефективності використання активів. Крім того, залучення надлишкових фінансів може потребувати додаткових витрат на виплату процентів. Тому необхідно проаналізувати фінансову структуру підприємства для підтвердження (чи спростування) того, що підприємство, наприклад, має надто багато відносно дорогих фінансів (довгострокових кредитів і акціонерного капіталу) і недостатньо дешевих (короткострокових кредитів і позик).

Теоретично обґрунтована величина К_з.л. = 2, однак для деяких сфер бізнесу прийнятне значення цього коефіцієнта може коливатись від 1,1 до 2,5.

Коефіцієнт проміжної ліквідності визначає ступінь покриття поточних зобов'язань оборотними активами без урахування товарно-матеріальних запасів:

Кп.л. = (ОА-З)/ПЗ,

(7.2)

де ОА – оборотні активи;

З – запаси;

ПЗ – поточні зобов’язання.

Цей коефіцієнт визначає спроможність підприємства виконувати свої поточні зобов'язання за рахунок високоліквідних (легко конвертованих у гроші) активів (відповідають таким статтям балансу, як векселі одержані (рядок 150); дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги за чистою реалізаційною вартістю (рядок 160); дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом (рядок 170), за виданими авансами (рядок 180), з нарахованих доходів (рядок 190), із внутрішніх розрахунків (рядок 200); інша поточна дебіторська заборгованість (рядок 210); поточні фінансові інвестиції (рядок 220); грошові кошти та їх еквіваленти в національній (рядок 230) та іноземній (рядок 240) валютах; інші оборотні активи (рядок 250).

Коефіцієнт проміжної ліквідності показує, чи спроможне підприємство у разі падіння його товарообігу покрити свої зобов'язання перед кредиторами. Саме тому цей коефіцієнт ще називають коефіцієнтом "кислотного тесту" або миттєвим показником.

Теоретично оптимальна величина К_п.л. = 0,7 - 1,0, однак вона може бути значно меншою, тому її треба порівнювати з галузевими нормами. Високе значення К_п.л. (більше від одиниці) є ознакою низького фінансового ризику і добрих можливостей для залучення додаткових фінансів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначає ступінь покриття поточних зобов'язань поточними фінансовими інвестиціями і коштами та їх еквівалентами:

Ка.л. = ПІК/ПЗ,

(7.3)

де ПІК – поточні фінансові інвестиції та кошти;

ПЗ – поточні зобов’язання.

Теоретично обґрунтована величина К_а.л. = 0,25 - 0,5.

Різні коефіцієнти ліквідності дають інформацію про фінансову стійкість підприємства для різних категорій користувачів. Так, коефіцієнт проміжної ліквідності становить значний інтерес для банків та інших кредитних установ, а коефіцієнт абсолютної ліквідності — для постачальників товарів (робіт, послуг) та фінансових аналітиків підприємства [2].

Середній період погашення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги визначає здатність підприємства у разі необхідності мобілізувати гроші на рахунок. Чим швидше підприємство зможе одержати гроші від дебіторів, тим кращий його фінансовий стан. При розрахунках цього показника припускається, що у році 360 днів. Середній період погашення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги вимірюється в днях і характеризується відношенням дебіторської заборгованості за чистою реалізаційною вартістю до одноденної виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що не враховує покупки, оплачені на місці:

ППДЗсер. = ДЗ/(Д/360),

(7.4)

де ДЗ – дебіторська заборгованість;

Д – річний дохід (виручка) від реалізації без урахування доходів, оплачених на місці.

Цей коефіцієнт показує, який у середньому час займає повернення коштів за дебіторською заборгованістю, тобто середній строк комерційного кредиту, який надає підприємство своїм діловим партнерам. У загальному випадку висока частка дебіторської заборгованості свідчить про недоліки в контролі за надходженням платежів або про те, що підприємство має проблеми зі збутом продукції. Низьке значення коефіцієнту свідчить про швидку оборотність та ефективне управління комерційними кредитами.

Величину середнього періоду погашення дебіторської заборгованості треба оцінювати у порівнянні з іншими показниками. Так, якщо коефіцієнт дорівнює 40 днів, а згідно з договорами встановлений строк оплати 30 днів, то це означає, що підприємству необхідно переглянути умови розрахунків з покупцями. У разі встановленого строку оплати протягом 60 днів значення коефіцієнту дорівнює 40 – днів показує, що підприємство ефективно працює з клієнтами [2,9].

Оборотність матеріальних запасів так само, як і середній період погашення дебіторської заборгованості, визначає активність підприємства щодо можливостей мобілізації коштів. Цей показник важливий для підприємства, оскільки запаси найменш ліквідні серед оборотних активів.

Оборотність матеріальних запасів вимірюється в днях і визначається відношенням суми матеріальних запасів до одноденної чистої виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг):

ОМЗ = МЗ/(ЧД/360),

(7.5)

де МЗ – матеріальні запаси;

ЧД – чистий дохід (виручка) від реалізації.

Чистий дохід (виручка) від реалізації визначається за показниками звіту про фінансові результати за відповідний рік як сума за рядком 035.

За допомогою цього коефіцієнта встановлюється кількість днів, за які відбувається один оборот матеріальних запасів. Низькі значення ОМЗ свідчать про задовільний стійкий попит на продукцію підприємства й вважаються ознакою ефективного використання запасів. Однак іноді низьке значення ОМЗ може свідчити про те, що підприємство не має достатньо запасів внаслідок того, що виробляє недостатньо продукції або не може їх поповнити. У такому разі низьке значення ОМЗ насправді означає незадовільний рівень планування або контролю запасів.

Остаточну оцінку цього коефіцієнта можна дати за наслідками порівняння його величини з середньогалузевими нормами або з аналогічними показниками інших підприємств подібного профілю.

Для отримання точніших результатів у чисельнику формули можна використати середню величину запасів за рік (середнє арифметичне значення запасів на початок і кінець року).

Коефіцієнт маневреності власних коштів характеризує відношення чистих оборотних активів до власного капіталу підприємства:

Км.в.к. = ЧОА/ВК,

(7.6)

де ЧОА – чисті оборотні активи;

ВК – власний капітал.

Цей коефіцієнт показує частку власного капіталу в такій формі, яка дозволяє вільно ним оперувати, збільшуючи закупівлю сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, змінюючи номенклатуру товарів, купуючи додаткове устаткування, здійснюючи інвестиції в інші підприємства. Величина К_м.в.к. дає інформацію про фінансову незалежність підприємства, його спроможність не стати банкрутом у разі тривалого технічного переоснащення або труднощів зі збутом продукції. Високе значення коефіцієнту певною мірою знижує ризик, пов'язаний з наявністю застарілих (чи таких, що швидко старіють) виробничих машин та обладнання [2].

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності. Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні над­ходження. Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для пога­шення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати про­цес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона «стійкою» (наприклад, борг постачальнику, з яким існу­ють довгострокові зв'язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув. Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Результати роз­раховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповід­ної фінансової звітності.

Приклад 1. Оцінка ліквідності певного умовного підприємс­тва наведена у таблиці 7.2.

Таблиця 7.2.