Метод вузлових потенціалів
У даному методі за невідомі приймаються потенціали вузлів, після визначення яких можна знайти струм будь-якої гілки за законом Ома (для гілки з послідовним з'єднанням Е і R). Врахуємо, що завжди можна один з п вузлів кола заземлити і припустити, що його потенціал дорівнює нулеві. Отже, для визначення невідомих потенціалів потрібна система з рівнянь (виведення їх ілюструється на СРС-4).
В остаточному вигляді вона формалізована аналогічно розглянутій у методі контурних струмів.
Використовувані позначення і , дістали назву вузлових струмів (потрібно відрізняти від контурних). Складові вузлових струмів і (струми джерел струму) записують із знаком "+", якщо і спрямовані до вузла, та із знаком "-" у протилежному випадку. Опис методу доповнюємо такими примітками.
Примітка І. Якщо коло містить всього два вузли і (нехай вузол заземлено), то від системи залишиться лише одне рівняння: . Введімо позначення У результаті маємо:
|
(5) |
Одержане співвідношення (5) називається розрахунковим рівнянням за методом двох вузлів (або методом вузлової напруги). За допомогою відомого далі розраховують струми гілок.
Примітка 2. Метод вузлових потенціалів тим вигідніший, чим менше в колі вузлів. Тому тут нас цікавитимуть заходи, які дають змогу знизити кількість вузлів. До них належить, наприклад, перетворення ділянки з джерелом струму і паралельно під’єднаним до нього опором на гілку з послідовним з'єднанням Е і R (причому ).
Доведення цього положення виконано далі. В основу його покладено еквівалентність струму , який виникав в навантаженні після під’єднання до затискачів зазначених ділянок опору .
Розглянутий захід корисний і в методі контурних струмів, оскільки приводить до зменшення кількості незалежних контурів.
Алгоритм розрахунку параметрів кола за методом вузлових потенціалів
В схемі визначається кількість вузлів.
Один з вузлів обирається з нульовим потенціалом, заземлений.
Визначаються відомі та не відомі потенціали вузлів.
За кількістю невідомих потенціалів складається система рівнянь, яка містить:
ліворуч – суми добутку провідності (яка підходить до І-го вузлу) на потенціал цього вузлу, та добутків провідності з інших вузлів (до І-го вузлу) на відповідну між ними провідність, що береться з протилежним знаком;
праворуч – пишеться струм, що підходе до І-го вузлу через добуток джерел Е.Р.С. на провідності у відповідних гілках, або додаток джерел струму.
Підставлення чисельних даних в рівняння дає рішення будь яким засобом.
З адано:
Треба скласти систему рівнянь для визначення та .
На підставі першого закону Кірхгофа:
Позначимо та назвемо
сума провідності
гілок, які сходяться у першому вузлі;
провідність гілки,
яка з’єднує перший та другий вузли;
вузловий струм
першого вузла;
сума провідності
гілок, які сходяться у другому вузлі;
провідність гілки,
яка з’єднує другий та перший вузли;
вузловий струм
другого вузлу.
В результаті одержуємо систему.
Примітка 3. В загальному випадку між першим та другим вузлами може бути кілько паралельних гілок. Тоді слід розглядати як суму провідності цих гілок, які взято з протилежним знаком «-».
Використовуючи встановлену логіку складання рівнянь, замінимо їх систему для кіл, які містять:
три вузли n-вузлів
Далі, вирішуючи систему, знаходять потенціали вузлів, а потім визначають струми в гілках, що розшукують.
Алгоритм розрахунку:
Для визначення невідомих потенціалів складаємо систему рівнянь;
в середині схеми маркуємо напрям струмів за допомогою стрілок;
в залежності від кількості невідомих потенціалів складаємо відповідну кількість рівнянь -1. Один з вузлів позначаємо як нульовий (позначка елемента рівняння складає № вузла контуру до якого підходить елементи провідності. Якщо цифри однакові загальна сума провідності – позитивна, а якщо ні, сума провідності – негативна);
Після складання системи рівнянь визначаємо провідності що підходять до вузлів та струми, що входять та виходять з вузла;
Підставимо чисельні данні і вирішуємо систему відносно вузлових потенціалів.
Знаючи потенціали розраховуємо в гілках схеми.