3.2. Офіційне внесення проекту нормативно-правового акта до представницького органу місцевого самоврядування

Як зазначалося, правознавці по-різному моделюють стадійність правотворчого процесу. Зокрема, одні висловлюють думку про те, що підготовка проекту нормативно-правового акту та його офіційне внесення до правотворчого органу є єдиною стадією, інші — що офіційне внесення проекту нормативно-правового акта до правотворчого органу є самостійною стадією.

Стосовно муніципального нормотворчого процесу остання точка зору уявляється найбільш логічною. Стадія — це окрема фаза процесу. Отже, стосовно муніципального нормотворчого процесу — це фаза підгтовки і прийняття нормативно-правового акта, тобто здійснення певних логічно закінчених матеріально-технічних дій у повному обсязі. Кожна стадія — це самостійна, завершена фаза процесу. Тому об’єднання в одній стадії підготовки проекту нормативно-правового акта та його офіційного внесення до нормотворчого органу — не завжди може бути виконано, тому що на практиці може статися так, що буде здійснена тільки одна частина цієї стадії — підготовка проекту, тоді як інша може просто не виникнути через відхилення у його оформленні, через що суб’єкт права муніципальної нормотворчої ініціативи може відмовитися від його внесення до нормотворчого органу, чи цей проект не буде розглядатися нормотворчим органом.

Офіційне внесення проекту нормативно-правового акта до представницького органу місцевого самоврядування має особливе значення для муніципального нормотворчого процесу. Завдяки йому виникає правовідношення між суб’єктом права муніципальної нормотворчої ініціативи і нормотворчим органом. Змістовна характеристика цих правовідносин полягає у праві певних суб’єктів внести до нормотворчого органу нормотворчу ініціативу і кореспондуючих цьому праву обов’язках нормотворчого органу розглянути пропозицію та прийняти за нею рішення.

Разом із тим, слід підкреслити, що стадію офіційного внесення проекту до нормотворчого органу не слід ототожнювати з поняттям „муніципальна нормотворча ініціатива”, оскільки таке ототожнення зводить зміст цієї стадії винятково до реалізації суб’єктом права муніципальної нормотворчої ініціативи своїх повноважень, і не дозволяє визначити обов’язки нормотворчого органу. Окрім матеріально-технічних дій з внесення суб’єктом (суб’єктами) права муніципальної нормотворчої ініціативи до місцевої ради проекту нормативно-правового акта, до змісту цієї стадії слід також включати юридичні наслідки, що тягне таке внесення, — обов’язок місцевої ради розглянути проект і прийняти за ним рішення.

Найбільш активним учасником цієї стадії є суб’єкт права муніципальної нормотворчої ініціативи. Однак, законодавство України про місцеве самоврядування не визначає коло суб’єктів, наділених цим правом. Здається, що позиція законодавця з цього питання виходить із того, що це коло повинне бути визначене в регламентах місцевих рад.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Органи самоорганізації населення є однією із форм участі територіальних громад села, селища, міста, районів у місті у вирішенні окремих питань місцевого значення, перелік яких опосередковано відображений у ч. 1 ст. 14 Закону про органи самоорганізації населення. Виходячи з цього, уявляється логічним наділення органів самоорганізації населення правом внесення до відповідної місцевої ради розроблених у межах своєї компетенції проектів нормативно-правових актів.

Природним є включення до кола суб’єктів права муніципальної нормотворчої ініціативи депутатів відповідної місцевої ради. Вона є представницьким органом місцевого самоврядування, а її депутати – представниками інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їхніх громад (ч. 1 ст. 2 Закону про статус депутатів місцевих рад). Як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу депутат місцевої ради зобов’язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини – виборців свого виборчого округу, виконувати їхні доручення в межах своїх повноважень, наданих законом (ч. 2 ст. 2 Закону про статус депутатів місцевих рад). Право муніципальної нормотворчої ініціативи депутати представницького органу місцевого самоврядування реалізують у формі внесення ними на розгляд ради та її органів проектів рішень з питань, що належать до їхнього відання (п. 6 ч. 2. ст. 19 Закону про статус депутатів місцевих рад).

При цьому варто підкреслити, що депутати місцевих рад відрізняються від перших двох суб’єктів права муніципальної нормотворчої ініціативи тим, що вони можуть вносити на розгляд місцевої ради як безпосередньо розроблені ними проекти нормативно-правових актів, так і проекти нормативно-правових актів, які розроблені іншими суб’єктами права.

Якщо включення членів територіальної громади, органів самоорганізації населення, депутатів місцевих рад до кола суб’єктів права муніципальної нормотворчої ініціативи є цілком логічним і обґрунтованим, то включення до цього кола постійних комісій, сільського, селищного, міського голови, голови місцевої державної адміністрації, навпаки, уявляється невиправданим і необґрунтованим.

Постійні комісії, будучи робочими органами місцевої ради, не тільки ведуть роботу з коригування проекту нормативно-правового акта під час його нормотворчого провадження у місцевій раді, вони також проводять попередній аналіз проекту нормативно-правового акта, внесеного до місцевої ради, з погляду його необхідності і доцільності. Збіг в особі постійної комісії суб’єкта права муніципальної нормотворчої ініціативи і суб’єкта відповідального за попередній розгляд проекту нормативно-правового акта, не може не відбитися на об’єктивності її висновків і висновків щодо проекту.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Правові наслідки порушення перерахованих вимог полягають у тому, що у випадку невідповідності проекту нормативно-правового акта як змістовним вимогам, так і формальним, його може бути повернуто суб’єкту права муніципальної нормотворчої ініціативи без розгляду і без усякого права на оскарження такого повернення.

Обмеження процедурно-процесуального характеру перешкоджають стихійному і необґрунтованому використанню права муніципальної формотворчої ініціативи. Очевидно, що для більшості суб’єктів муніципального права складно розробити концепцію чи фінансово-економічне обґрунтування проекту нормативно-правового акта. Для того, щоб їх розробити, потрібне залучення фахівців у тій чи іншій галузі, а це веде до того, що проект нормативно-правового акта набуває наукового обґрунтування.

Суб’єктивне право муніципальної нормотворчої ініціативи припускає наявність кореспондуючих йому обов’язків представницького органу місцевого самоврядування, що виникають з моменту офіційного внесення проекту нормативно-правового акта. До них належать: обов’язок прийняти внесений проект нормативно-правового акта за умови, якщо до нього прикладена необхідна документація, й обов’язок включити його розгляд до порядку денного засідання представницького органу місцевого самоврядування.

При цьому варто мати на увазі, що офіційне внесення проекту нормативно-правого акта не припускає обов’язку представницького органу прийняти запропонований проект, тим більше в тому вигляді, в якому його було внесено. Зміст права муніципальної нормотворчої ініціативи полягає в тому, що йому відповідає обов’язок місцевої ради прийняти проект до свого розгляду і висловити щодо нього своє ставлення. Перш ніж нормотворчу пропозицію буде включено до плану роботи чи винесено на пленарне засідання, її потрібно розглянути з погляду необхідності і доцільності. Найчастіше матеріали направляються на розгляд відповідальній постійній комісії, яка дає висновок щодо нормотворчої пропозиції. Позитивний відгук постійної комісії щодо оформлення проекту служить підставою для включення питання до плану роботи місцевої ради для подальшого розгляду. У випадку негативного відгуку постійної комісії щодо проекту його ініціатор одержує від імені місцевої ради повідомлення про відмову з докладним обґрунтуванням причин. Обов’язок представницького органу місцевого самоврядування розглянути внесений проект і прийняти щодо нього рішення відрізняє муніципальну нормотворчу ініціативу від інших видів нормотворчих пропозицій.