- •1. Філософія Стародавньої Індії.
- •2. Філософія Стародавнього Китаю.
- •3. Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
- •4. Антична філософія: космоцентризм.
- •5. „Лінія Платона” і „лінія Демокріта” в філософії античності.
- •7. Стихійна діалектика (Геракліт)
- •8.Філософія Сократа
- •9.Ідеальна держава Платона
- •10. Арістотель як систематизатор античної філософії та логіки
- •11. Етика стоїків
- •12. Основні риси філософії Середньовіччя
- •13. Апологетика: примат віри
- •14. Патристика: віра для розуміння
- •15. Схоластика: проблема універсалій (номіналізм і реалізм)
- •16. Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
- •17. Основні риси філософії Відродження
- •18. Діалектика доби Відродження (Микола Кузанський)
- •19. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження
- •20. Філософія Реформації ( м. Лютер, ж. Кальвін)
- •21. Натурфілософія доби Відродження.
- •22. Передумови та основні риси філософії Нового часу.
- •23. Емпірична філософія ф.Бекона.
- •24. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р.Декарта.
- •25. Соціально – філософська концепція т. Гоббса.
- •26. Натуралістичний пантеїзм б. Спінози.
- •27. Монадологія в. Лейбніца
- •28. Британське просвітництво (Дж. Локк).
- •29. Французьке просвітництво (ж.-ж. Руссо, Вольтер).
- •30. Феномен німецького просвітництва та його основні риси
- •31. Агностицизм філософії і. Канта
- •32. Етичні погляди і. Канта. "Категоричний імператив".
- •33. Антропологічна філософія л.Фейєрбаха.
- •34. Метод і система філософії Гегеля
- •35. Філософія історії Гегеля
- •36. Громадське суспільство і правова держава у філософії Гегеля
- •37. Позитивізм о.Конта і г.Спенсера. Другий позитивізм р.Авенаріуса та е.Маха
- •38.Філософія ірраціоналізму
- •39. Філософія життя (Ніцше, Шопенгауер)
- •40. Прагматизм
- •41. Філософія марксизму( діалектичний та історичний матеріалізм)
- •42. Екзистенційна філософія
- •44. Неофрейдизм
- •45. Герменевтика.
- •46. Неотомізм
- •47. Філософська антропологія
- •48. Філософський дискурс постмодерну.
- •49. Філософська думка Київської Русі.
- •50. Українська філософська думка доби Відродження(14-16 ст)
- •51. Філософія в Києво-Могилянській академії.
- •52.Філософія г.Сковороди
- •53.Університетська філософія в Україні в 18-поч.19 ст.(Костомаров, Куліш)
- •54. «Філософія Серця» п.Юркевича.
- •55. Філософські ідеї т.Шевченка.
- •57. Філософські погляди в.І.Вернадського.
- •58. Консерватизм соціально-філософських поглядів Липинського
- •59 Соціально-політичні погляди Донцова
- •60. „Філософські переживання” Лесі Українки
- •61. Філософія як світогляд
- •62. Історичні типи світогляду
- •63. Проблема визначення предмету філософії
- •64.Система філософія та її структурні складові
- •65. Основні функції філософії.
- •66. Буття та його основні форми.
- •67.Матерія та основні форми її існування. Види і властивості.
- •68. Рух, основні його форми і властивості
- •69.Простір і час, основні характеристики
- •70. Свідомість, як вища форма відображення дійсності. Рівні відображення
- •71. Вихідні принципи гносеології
- •72.Чуттєве пізнання, його форми
- •73. Істина як процес
- •74.Критерії істини
- •75. Інтуїція, її різновиди.
- •76.Моральні регулятиви пізнання
- •77. Форми наукового пізнання: ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія.
- •78. Емпіричні методи пізнання
- •79.Теоретичні методи пізнання
- •80.Методи пізнання, що використовується як на теоретичному, так і на емпіричному рівні.
- •81. Основні поняття і завдання праксеології
- •82.Поняття природи (суспільство як частина природи)
- •83.Взаємодія природи і суспільства
- •84.Форма буття людини
- •85. Сутність людини, сенс її життя.
- •86. Проблема свободи і відповідальності людини
- •87. Філософська антропологія
- •88.Людина, індивід, індивідуальність, особа, особистість.
- •89.Історичні типи взаємовідношень людини й суспільства.
- •90.Основні підходи до розуміння суспільства
- •91.Суспільство як система, що саморозвивається.
- •92. Роль народонаселення і природних умов в роз-ку суспільства
- •93. Формаційна теорія суспільного розвитку(к.Маркс)
- •94. Цивілізаційні моделі розвитку суспільства а.Тойнбі
- •96. Поняття суспільної свідомості, її структура
- •97.Роль матеріального виробництва в житті суспільства
- •98.Політична свідомість
- •99. Правова свідомість
- •100. Економіка і мораль.
- •101. Екологічна свідомість.
- •102. Методологія, рівні методологічного знання.
- •103. Плюралізм філософських методологій.
- •104. Методології загально-наукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо).
- •105. Парадигма, стиль мислення, наукова картина світу.
- •106. Основні принципи діалектики.
- •107. Альтернативи діалектики.
- •108. Категорії діалектики.
- •109. Закон єдності і боротьби протилежності.
- •110. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.
- •111. Проблема єдності світу.
- •112. Проблема методологічного забезпечення сучасних економічних досліджень.
- •113. Сутність духовного життя суспільства.
- •114. Культура як специфічна соціальна реальність.
- •115. Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •116. Класифікація цінностей.
- •117. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.
- •118. Соціальне прогнозування.
- •119. Проблеми сенсу і спрямованості історичного процесу.
- •120. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •121.Проблема визначення поняття релігія.
- •122 Проблема походження релігії
- •123 Структура релігії
- •124 Функції релігії
- •125. Релігієзнавство як специфічна сфера гуманітарного знання
- •126. Проблема класифікації релігій.
- •127. Ранні релігійні вірування.
- •128. Релігія Давнього Єгипту.
- •129. Релігія Стародавньої Греції.
- •130. Релігія Стародавнього Риму
- •131. Ведичні релігії Стародавньої Індії
- •139.Соціально-економічні та духовні передумови виникнення християнства
- •141.Біблія (Святе Письмо) як головне джерело християнського віровчення
- •142 Особливості віросповідання та культу в православ’ї
- •143 Особливості віросповідання та культу в католицизмі
- •144 Особливості віросповідання та культу в протестантизмі
- •145 Особливості віросповідання та культу Української греко-католицької цекви
- •147. Коротка характеристика конституційно правових основ забезпечення свободи совісті в Україні
- •148.Свобода совісті й толерантність
- •150. Екуменізм у християнському світі.
- •151.Предмет логіки, логічна культура мислення
- •152. Основні історичні етапи розвитку логіки.
- •153. Арістотель як фундатор формальної логіки.
- •154. Логічна структура поняття (зміст та обсяг).
- •155.Закон оберненого співвідношення між змістом і обсягом понять:
- •156.Правила визначення понять
- •157.Операція доповнення поняття
- •158. Узагальнення як логічна операція з поняттями.
- •159. Обмеження як логічна операція з поняттями.
- •160. Правила поділу понять.
- •161. Формально-логічні відношення між несумісними поняттями.
- •163. Атрибутивні судження, їх класифікація.
- •164.Правила логічного квадрату.
- •165.Складні судження, їх види.
- •166.Види суджень за якістю та кількістю.
- •167.Модальні судження
- •168.Основні закони логіки
- •169.Умовиводи, їх види
- •170. Безпосередні умовиводи (бу)
- •171.Категоричний силогізм (кс)
- •172. Фігури категоричного силогізму, правила фігур.
- •173.Полісилогізми
- •174.Індуктивні умовиводи
- •175.Аналогія, її різновиди
- •176. Логічна характеристика доведення.
- •177. Види доведень.
- •178. Правила доведень (правила тези, правила аргументів, правила зв'язку тези з аргументом).
- •179. Спростування.
- •180. Дискусія і полеміка як різновиди суперечки.
29. Французьке просвітництво (ж.-ж. Руссо, Вольтер).
Просвітництво-культурно-історичний термін, що відбиває певну епоху розвитку людства, сутність якої полягає в широкому використанні розуму для суспільного прогресу. Просвітництво є продовженням гуманістичних тенденцій 14-15ст., але відрізняється більшим раціоналізмом і критичністю. Головним прагненням просвітників було знайти шляхом діяльності людського розуму природні принципи суспільного життя. З цієї точки зору було піддано гострій критиці всі наявні форми і відношення людей в сфері права, моралі, економіки, політики. Під впливом просвітництва розпочались реформи в деяких країнах східної Європи, які сприяли створенню і розбудові громадянського суспільства.
Французьке просвітництво порушує проблему вдосконалення суспільства шляхом реформ. Велике значення мали твори Монтеск’є, , де методом порівняльного аналізу описує типи державного устрою. Загалом Монтеск’є висував ідею величезного географічного фактору (територія, клімат, родючість землі…) в розвитку суспільства. Але він не заперечував ролі способу життя, способу виробництва. Проголосив ідею загального миру.
Вольтер в своїх творах висував ідеї, спрямовані проти феодалізму та кріпацтва, він боровся проти церкви, релігійної нетерпимості, фанатизму, деспотії, був прихильником деїзму. Вольтер вважав неминучим поділ людей на багатих і бідних. Певний час мислитель визнавав за можливе поліпшити життя людей за рахунок так званого “освіченого монарха”, тобто вченого, розумного царя чи імператора, але під кінець свого життя схилився до того, що найкращим державним устроєм є республіка. Він залишився переконаним в неминучості суспільного прогресу.
Ж-Ж.Руссо торкається питань розвитку цивілізації, держави, моралі, розмірковує над проблемами соціальної нерівності та виховання, вимагав свободи й забезпечення повноти юридичних прав. Вбачаючи джерело змін людського життя в розумі, Руссо вважав, що сам розум при цьому зазнає впливів життєвих потреб людей. Люди, що спочатку жили в «природному» стані, поступово переходять у «суспільний стан», об'єднуються в сім'ї, а останні — у племена. У племенах люди живуть вільно, вони здорові й щасливі, продовжують насолоджуватись усіма радощами спілкування, які ще не порушують їхньої незалежності. Залізо та хліб — ось що, на думку Руссо, цивілізувало людей і згубило рід людський. Таке суспільство мало бути ліквідоване, а натомість збудоване нове, на засадах нового суспільного договору. Руссо помітно схиляється до насолоди і намагається уникнути страждань. Цивілізація, твердить він, псує людину, погіршує її природні якості саме завдяки своїй раціоналізованості, поміркованості. Поділ праці, який має величезне значення для прогресу, не тільки благо, але й зло, оскільки людина втрачає цілісність. Звідси вже крок до визнання проблеми відчуження людини в суспільстві.
Отже, відмітною рисою Просвітництва є поворот до людини. Мислителі-просвітники, починаючи з Монтеск'є, головну увагу звертають на людське суспільство, історію, біди та страждання людей. У зв 'язку з цим основний акцент вони роблять на розум, шляхи й засоби приведення суспільства у відповідність з вимогами розуму, насамперед такими, як рівність, справедливість, свобода, братерство тощо.