Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Волинський національний університет ім. Лесі Українки

Індивідуальне науково-дослідне завдання

з курсу Філософія

на тему:

Марксистське розуміння розвитку суспільства

Підготувала

Студентка 24 групи

Факультету міжнародних

відносин

Перевірив

Кресак.Ю.Ю.

Луцьк 2011

План

1. Вступ

2. Історичні передумови і теоретичні джерела виникнення марксизму.

3. Основні ідеї та принципи марксистської філософії

4. Основні риси марксистськоїфілософії

5. Еволюція та історична доля марксизму.

6. Основні категорії історичного матеріалізму

7. Суспільне буття і суспільна свідомість

8. Продуктивні сили і виробничі відносини

9. Базис і надбудова

10. Висновок

11. Список використаної літератури

Вступ

Філософія марксизму являє собою колосальну за рівнем своєї логічної обгрунтованості та ідеологічного впливу систему наукових знань про людину, суспільство, державу. Саме вона вівдіграє величезну роль у житті нашої країни, була ідеалом світогляду для мільйонів людей. І на сьогоднішній день, незважаючи на втрату колишньої популярності, вона продовжує вражати глибиною і точністю виводів,неспростовністю своєї логіки.

Ця робота присвячена марксистського вчення про суспільство. Воно становить невід'ємну частину філософії . В марксистській теорії історичного процесу існує формаційний підхід до суспільно-історичного розвитку,який на думку автора,найбільш обгрунтований не лише з теоретичної, але і з практичної точки зору. Зміст будь-якої філософської теорії неможливо адекватно зрозуміти, визначити її місце в загальнолюдській інтелектуальній традиції без виявлення її соціально економічних та теоретичних передумов, оскільки філософія є духовною квінтесенцією свого часу.

Будь-яка видатна філософська теорія, якою є і марксизм, завжди містить у собі три групи ідей

1.ідеї, які відповідали духу свого часу, але згодом виявили свою інтелектуальну обмеженість;

2.ідеї, які узагальнили інтелектуальні здобутки свого часу і зберігли своє позитивне значення;

3.ідеї, які були глибокими і плідними, але були спрощені і спотворени послідовниками даного вчення;

Метою цієї роботи є дослідження сутнісних основ марксистського розуміння історичного розвитку суспільства через його основні категорії та закономірності.

Досягненню зазначеної мети служать наступні завдання:

1. Виявлення змісту основних категорій історичноїматеріалізму - суспільне буття і суспільну свідомість, продуктивнісили та виробничі відносини, базис і надбудова - як діалектичновзаємопов'язаних складових історико-філософського вчення К. Маркса.

2. Аналіз сутності категорії суспільно-економічної формації якважливої ланки в членування історичного процесу та показника йогопрогресивного розвитку.

3. Розгляд типів суспільно-економічних формацій, що виникаютьв процесі розвитку суспільства від нижчих форм до вищих.

4. Встановлення змісту категорії «соціальна революція» з позиційїї місця в системі діалектичної матеріалістичного розуміння історії іролі в процесі суспільного розвитку.

5. Дослідження марксистського підходу до історії як об'єктивнообумовленого процесу через поняття історичної необхідності; виявленняролі свідомої діяльності людей в історі

Історичні передумови і теоретичні джерела виникнення марксизму

Марксистська філософія сформувалася у середині 40-х років Х1Х століття. Це був період бурхливого розвитку капіталізму, який до цього часу досяг вже достатньо зрілої форми і виявив свої внутрішні суперечності та певні закономірності суспільного розвитку. Внутрішні суперечності капіталізму знаходили прояв зокрема в періодичних економічних кризах, котрі розпочались вже з 1825 року і призвели до загострення класової боротьби. Відносини між класами капіталістичного суспільства все більше поставали як боротьба між буржуазією та пролетаріатом. Пролетаріат почав виступати як самостійна політична сила (повстання ліонських ткачей у Франції 1831-1834 р. р., чартистський рух в Англії, виступи сілезських ткачей в Німеччіні). Виявляється залежність політичної боротьби від економічних причин. Звідси і висновок про те, що перший крок до звільнення - економічна емансіпація, подолання приватної власності. Бурхливий розвиток капіталізму, перемога крупної промисловості в Англії, Франції, Бельгії, Пруссії, США виявили значення матеріального виробництва у житті суспільства, що зумовило вироблення матеріалістичного розуміння історії в марксизмі, а тісний взаємозв‘язок між різними сферами виробництва дав можливість проаналізувати матеріальне виробництво як таке. Крім того, виробництво і споживання набули міжнародного характеру. Створення Міжнародного ринку подолало ізольованість окремих країн та народів і дозволило подивитись на історію людства як на єдиний, закономірний процес.

Таким чином, кардинальні зміни, що відбулися у суспільному житті уможливили вироблення нового підходу до його розуміння. Водночас відбулися і суттєві наукові відкриття – відкриття клітини, виникнення еволюційної гіпотези Дарвіна, перехід науки від вивчення фактів до дослідження процесів – уможливили вироблення нового розуміння природи.

Що стосується теоретичних джерел марксистської філософії, то у широкому плані – це уся матеріалістична історико філософська традиція, зокрема вчення Епікура, Бекона, Спінози, Гельвеція, Гольбаха та інших, а також діалектичні ідеї античності, Відродження, Нового часу. Але безпосереднім джерелом марксистської філософії є німецька класична філософія і, перш за все діалектика Гегеля і матеріалізм Фейєрбаха. На формування марксизму значною мірою вплинула також ідея Гегеля про розвиток суспільства як закономірний процес, що має об‘єктивні підстави та гуманістичний пафос антропологічного матеріалізму Фейєрбаха.

Другим теоретичним джерелом марксизму стала класична англійська політекономія, яка заклала наукове підгрунтя для аналізу економіки буржуазного суспільства (Уільям Петті, Рікардо, А. Смітт – трудова теорія стоімості, роль класів і класової боротьби). Третє теоретичне джерело – французський утопічний соціалізм – Фурьє, Сен Сімон, Оуен.

Основні ідеї марксистської філософії.

Перш за все, це нове розуміння людини. Після закінчення Берлінського університету і захисту докторської дисертації, Маркс у 1842-1843 р. р. починає працювати редактором “Рейнської газети”. В цей час він ще зберігає тісні зв‘язки з лівим крилом послідовників Гегеля – младогегельянцями, а також преребуває під впливом праці Фейєрбаха “Сутність християнства”. В одночас, працюючи в газеті він знайомиться з умовами життя простих працівників, які були в той час просто жахливими. Все це зумовлює спрямованість філософських пошуків молодого Маркса. Вони концентруються навколо проблеми людини, звільнення від соціально-економічного гноблення, необхідних передумов її свободного, універсального, а не однобічного розвитку. Саме проблема відчудження людини, підстави і шляхи подолання відчудження, яке надзвичайно загострюється в капіталістичному суспільстві стають предметом для обміркування в ранньому творі Маркса “Економічно – філософські рукописи 1844 року”. Ця праця має яскраво виражений гуманістичний характер, що навіть давало підстави критикам марксизму протиставляти раннього – гуманістичного Маркса і пізнього “економізованого” і “політизованого”. Саме ця праця стала джерелом для розвитку західного неомарксизму у середині ХХ століття, який основну увагу концентрував на проблемі відчудження. По Марксу буржуазне суспільство вперше дає людині індивідуальну свободу, звільняє її від відносин особистої залежності, але на місце цих відносин капіталізм ставить відносини речовинної залежності. Сама людина перетворюється на річ, яка пропонується на продаж на ринку праці, а всі продукти її діяльності постають як чужі, ворожі для неї сили. Маркс виділяє такі форми відчудження : відчудження людини від природи ( природа постає як знаряддя праці, чим більше людина створює речей, тим далі вона від природи), відчудження людини від своєї родової сутності ( людина за своєю сутністю є істота універсальна, але в капіталістичному суспільстві, де існує глибокий розподіл праці і вузька спеціалізація людина може розвивати свої сутнісні сили тільки однобічно), відчудження від праці ( праця постає не як свободна, а як примусова діяльність, викликана нуждою та матеріальною необхідністю, а продукти праці постають як ворожі для людини сили, які закабаляють її, людина відчуває себе свободною тільки здійснюючи функції, які є спільними у неї з твариною) та відчудження людини від людини ( це і індивідуалізм буржуазного суспільства, й байдужість людей один до одного, коли відносини між людьми постають як відносини між виробниками товарів, зростання конкурентної боротьби). Аналіз відчудження ставить нові проблеми – як подолати це відчудження, тобто у чому полягають його глибинні причини і де та сила, яка здатна його подалати. По суті усі подальші міркування Маркса і постають як прагнення знайти відповідь на це питання. Головну причину відчудження Маркс бачить у приватній власності й розподілі праці. Звідси постає і ідея комунізму, як такого суспільного ладу, де не буде приватної власності, отже буде можливим свободний, універсальний розвиток людини. Таким чином, Маркс розглядає комунізм не як мету, а як перехід із царства необхідності у царство свободи. Саме у цьому пункті політична теорія марксизму принципово відрізняється від ленінізму, де комунізм вже перетворюється на мету, а людина на засіб для досягнення цієї мети, на будівника комунізму.

Нове вчення про людину стає важливою складовою і інших ранніх праць марксизму – “Святе сімейство, або критика критичної критики” (1845), “Німецька ідеологія”( 1845-46), “Маніфест комуністичної партії” (1848). Тут Маркс піддає критиці з одного боку, релігійно-ідеалістичне вчення про людину і виробляє нове, світське її розуміння, а з іншого боку критикує абстрактне уявлення про людину, притамане Фейєрбаху і обгрунтовує ідею соціальної сутності людини, її практично-діяльний характер. Принцип практики стає ключовим в марксистській філософії і стає вихідним не тільки для розуміння людини, але й для розуміння суспільного життя і процесу пізнання. Маркс доводить, що людина – це природна істота і в одночас така, яка протистоїть природі як її самостійна сила. Що сутність людини не є абстракт, властивий окремому індивидові, в своєї дійсності вона є сукупність суспільних відносин. Ця теза означає, що сутність людини не можна знайти розглядаючи лише окрему людину, а тільки вивчаючі реальні умови її суспільного існування. Нове розуміння людини потребувала вироблення і нового розуміння природи і суспільства.