2. Моніторинг небезпек, що можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацій

   1. Загальна характеристика небезпек

Згідно з положеннями нормативно-правових документів з питань екологічної і природно-техногенної безпеки та цивільного захисту України:

небезпека – це сукупність чинників (яка діє постійно або виникає внаслідок певної ініціюючої події чи певного збігу обставин), що чинить (здатна чинити) негативний вплив на реципієнтів (тобто на людей, тварин, рослини, соціально важливі об’єкти, об’єкти господарювання, будівлі, споруди, технологічне обладнання, транспортні засоби, природні екологічні системи, інші штучні і природні об’єкти);

ризик виникнення небезпеки – це ймовірність реалізації потенційної небезпеки та (або) негативних наслідків цієї реалізації впродовж певного терміну (наприклад, за рік);

безпека (населення, матеріальних об’єктів, навколишнього середовища) – це відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди;

потенційно небезпечний об’єкт – це будь-яке джерело потенційної шкоди життєво важливим інтересам людини;

джерело небезпеки – це штучний або природний об’єкт (явище), які у процесі нормального функціонування здатні за певних обставин (у разі негативної ініціюючої події чи тривалого впливу) призвести до загибелі чи каліцтва ураженого або завдати істотної шкоди навколишньому середовищу. Джерела небезпеки поділяються на біологічні, радіаційні, електромагнітні, шумові, вибухонебезпечні, легкозаймисті, пожежонебезпечні, хімічні та інші;

уражений – це людина, що захворіла або яку травмовано чи поранено через уражальну дію джерела небезпеки;

потерпілий – це людина, що зазнала ураження або матеріальних і (або) моральних збитків внаслідок реалізації небезпеки.

Найтяжкішим за негативними наслідками варіантом реалізації небезпеки є виникнення і розвиток надзвичайної ситуації.

2. Надзвичайні ситуації, причини їх виникнення та складові системи їх моніторингу

«Надзвичайна ситуація (НС) – це порушення нормальних умов і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншими чинниками, що призвели (можуть призвести) до загибелі і (або) ураження людей, тварин і рослин, значних матеріальних збитків та (або) завдати шкоди довкіллю» (ДСТУ 3891:99 Безпека у надзвичайних ситуаціях. Терміни та визначення основних понять).

Отже, безпосередніми причинами виникнення НС можуть стати будь-яка аварія, катастрофа, стихійне лихо (небезпечне природне явище) або інший небезпечний чинник, внаслідок впливу яких гинуть і (або) отримують ураження люди (тварини, рослини) і (або) виникають значні матеріальні збитки та (чи) суттєво погіршується стан навколишнього природного середовища (НПС).

«Аварія – це небезпечна подія техногенного походження, що створює на об’єкті або на окремій території загрозу для життя та здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, устаткування та транспортних засобів, порушення виробничого процесу та/чи завдає шкоди навколишньому природному середовищу» (ДСТУ 4933:2008. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Техногенні надзвичайні ситуації. Терміни та визначення основних понять).

«Катастрофа – це велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких трагічних наслідків» (ДСТУ 4933:2008).

«Небезпечне природне явище – це подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об’єкти економіки та довкілля» («Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій». Затверджено постановою КМУ від 15 липня 1998р. №1099).

Система моніторингу надзвичайних ситуацій – це система здобування (на основі даних спостережень, експертизи, досліджень і прогнозування), систематизації, опрацювання, передачі та зберігання інформації стосовно тих, що вже сталися, або кожної з ймовірних (для конкретних досліджуваних адміністративно-територіальних одиниць – АТО чи об’єктів господарювання – ОГ) надзвичайних ситуацій, конче необхідної для розробки і впровадження комплексу науково обґрунтованих ефективних заходів щодо:

захисту населення у надзвичайних ситуаціях (тобто заходів, спрямованих на запобігання та зниження ризику загрози життю і здоров’ю людей від уражальних чинників – УЧ цієї ймовірної НС);

ліквідування зазначеної НС та її наслідків (ефективним виконанням відповідного комплексу аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт – РтаІНР, спрямованих на припинення впливу УЧ, рятування життя і збереження здоров’я людей і т.ін.);

організовування життєзабезпечення потерпілого населення.

Згідно з викладеним зазначена інформація повинна містити відомості щодо:

основних класифікаційних ознак кожної з ймовірних для досліджуваного ОГ чи АТО надзвичайної ситуації та можливої величини ризику її виникнення;

основних показників джерела цієї НС, номенклатури та основних параметрів її УЧ;

основних характеристик осередку ураження зазначеної НС та її можливих екологічних і соціально-економічних наслідків;

передумови, які можуть сприяти виникненню такої НС;

ступінь небезпеки експлуатації досліджуваного ОГ та можливі величини територіального, індивідуального і соціального ризику тощо.

Враховуючи викладене основними складовими системи моніторингу надзвичайних ситуацій мають бути підсистеми моніторингу:

з ідентифікації усіх потенційно небезпечних об’єктів – ПНО на території досліджуваних АТО і (або) ОГ, а також об’єктів турботи суспільства (населення, соціально важливих об’єктів, природних екологічних систем, майна юридичних і фізичних осіб) – ОТ, що можуть опинитися у зонах ураження ймовірних для зазначених ПНО надзвичайних ситуацій – НС;

з ідентифікації кожної з таких НС кожного із зазначених ПНО за причинами походження і величиною ризику їх виникнення;

з ідентифікації джерел, уражальних чинників та інших класифікаційних ознак кожної із зазначених ймовірних НС;

з прогнозування основних параметрів зон можливого ураження та можливих соціально-економічних наслідків кожної із цих ймовірних НС;

з ідентифікації кожної з досліджених таким способом ймовірних НС за їх рівнями;

з визначення можливих величин сумарного територіального ризику, індивідуального ризику і соціального ризику досліджуваного ОПН та розробки і впровадження ефективних заходів зі зниження цих ризиків;

з ідентифікації досліджуваного ОГ як об’єкта підвищеної небезпеки – ОПН;

з визначення прийнятності досягнутих рівнів територіального, індивідуального і соціального ризиків та оформлення «Декларації про безпеку досліджуваного ОПН».

Складовими системи моніторингу НС мають бути також:

підсистема збирання, опрацювання, передачі, зберігання і використання моніторингової інформації щодо НС;

підсистема спостереження і лабораторного контролю;

підсистема моніторингу і державного контролю за станом цивільного захисту адміністративно-територіальних одиниць і об’єктів господарювання.