Соціальне виховання і допомога у первісному суспільстві

 

1.     Архаїчний період в історії соціальної роботи.

2.     Підходи світової науки до виникнення виховання як суспільно­ го явища.

3.  Особливості соціального виховання на різних етапах первісно­ общинного ладу.

Література

1. Алексеев В. П. Становление человечества. — М: Политиздат,

1984.-462 с.

2.Горілий А. Г. Історія соціальної роботи в   Україні (курс лек­ цій). - Тернопіль: ТАНГ, 2001. - 68 с.

3.  История педагогики и образования. От зарождения воспита- ния в первобьітном обществе до конца XX в.: Учеб. пособ. для пед. учеб. завед. / Под ред. академика РАО А.И. Писку- нова. - 2-е изд. испр. и доп.- М.: Сфера, 2001. -512с.

4.  Кравець В. П. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкі­ льництва. -Тернопіль, 1996.-436с.

5.  Кузьмин К. В., Сутьірин Б. А. История социальной работьі за рубежом и в России (с древности до начала XX века). - М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2002. - 480 с.

6.  Левківський М. В. Історія педагогіки: Навчальний посібник. - Житомир: ЖДПУ, 2001.-220 с.

7.  Мешко О. І., Янкович О. І., Мешко Г. М. Короткий виклад ку­ рсу «Історія зарубіжої школи і педагоги».    -    Тернопіль: ТДПУ, 1998. -82 с.

8.  Фирсов М В. Введение в теоретические основьі социальной работьі.— М.: Издательство «Институт практической психоло­ ги», Воронеж: НПО «МОДЗК», 1997. - 192 с.

1. Архаїчний період в історії соціальної роботи

Аналіз викопних решток людиноподібних мавп, що зна­ходились біля витоків антропогенезу, дає підстави ствер­джувати, що предки людини існували вже 2-3 млн. років тому. Вони були істотами, які лазили по деревах, проте володіли здатністю до випрямленого положення тіла, мали об'єм мозку 450-500 см³. У ході жорсткої міжвидової боро­тьби за існування єдині переваги предків людини полягали в більшому об'ємі головного мо*зку та соціальному (стадному) способі життя. Ці індивіди не змогли б вижити, якби в ко­лективах найбільш древніх гомінідів не розвивалась взає­модопомога. Очевидно, вона була успадкована з тваринного світу, де взаємна підтримка широко розповсюджена. Мавпи не складають виключення у цьому відношенні: павіани, на­приклад, за певних умов чекають відсталих тварин під час пересування стада, шимпанзе після полювання легко ділить­ся м'ясною здобиччю з іншими членами угрупування. Та­ким чином, вже гоміноїдні предки людини були мирними істотами.

Отже, виникнення соціальних відносин не можна розгля­дати як табу, які накладались суспільством, що народжува­лось, на смертельні за своїми наслідками зіткнення між окремими індивідами. їх функціональна роль полягала в регуляції взаємин між членами колективу в процесі праці.

Згідно із сучасною періодизацією історії соціальної робо­ти, епоха від найдавніших часів, коли виникли опіка і взає-мопідтримка на зорі людства, до утворення перших класо­вих держав, де соціальна допомога набула організованих форм, визначена архаїчною; у ній виділяють такі основні ^види допомоги:

1)       взаємодопомога між племенами;

2)   філантропічна допомога одноплеменникам вождями і старійшинами роду;

3) міжособистісна допомога.

На стадії родового суспільства уявлення про допомогу і взаємодопомогу пов'язані з механізмами реципрокації (вза­ємний обмін дарами, послугами, допомога у побутовій та господарській сфері) та редистрибуції (передавання частини виробленого громадою надлишкового продукту в розпоря­дження вождів на різні громадські потреби). Вже на цій ста­дії відбулося оформлення суб'єктів допомоги, ідеології, а також принципів, що регулюють зв'язки обміну і підтримки між суб'єктами родового простору.

Найважливішою особливістю архаїчного періоду в історії соціальної роботи (від найдавніших часів до кінця III—II тис. до н.е.) є відсутність будь-яких писемних джерел, які б до­зволяли з абсолютною точністю оцінювати реальний стан взаємної допомоги і благодійності.