Тема 4. Види мистецтва.Архітектура – мистецтво зведення споруд

План.

1. Видова структура мистецтва.

2. Архітектура – мистецтво створення споруд.

2.1.Загальні положення.

2.2.Мова архітектури.

1. Видова структура мистецтва

Проблема виникнення мистецтва в історії естетичної науки належить до найбільш дискусійних.. Так, у сучасній теорії мистецтва існує принаймні 20 точок зору щодо походження зазначеної форми суспільної свідомості. Ці теоретичні позиції досить суперечливі, проте в основу кожної з них покладено один висхідний матеріал – історія людства. Проте умовний вік людства (1 млн. років) та умовний вік мистецтва не збігаються. Останній дорівнює лише 900 тис. років, а це означає, що 9/10 частин свого існування людство не відчувало потреби у мистецтві.

Перші свідчення про виникнення мистецтва пов’язані з добою верхнього палеоліту (40-20 тис. років до н.е.). У зазначений період формується перша модель видової специфіки мистецтва, яка містить муральний малюнок, що об’єднував історичний живопис і скульптуру та танець.

Утворення системи видів мистецтва було складним і тривалим. В процесі розвитку виокремились основні його види, проте цей процес ще триває. Так, наймолодший його різновид – кінематограф виник лише наприкінці ХІХ ст., а мистецтво телебачення - у ХХ ст. Це вносить нові корективи у загально естетичне осмислення видової структури мистецтва.

Проблема видової структури мистецтва надзвичайно складна, багатоаспектна і динамічна, тому сьогодні відбувається інтенсивний процес її уточнень і доповнень.

Багато теоретиків, провідних науковців світу намагались створювати теоретичні моделі, які б розкрили видову структуру мистецтва. Це давньогрецький філософ Сократ, французький філософ Г.Сен-Вікторський (1096-1141), великий італійський живописець і теоретик мистецтва Леонардо да Вінчі, італійський філософ Джамбаттіста Віко (1668-1744), представники Болонської академії мистецтва, німецький філософ І.Кант, німецький естетик і теоретик мистецтва Г.Е.Лессінг, видатний німецький філософ Г.В.Ф.Гегель, італійський теоретик кінематографії Р.Канудо (1879-1923).

Кожен з них мав своє бачення видової структури мистецтва й завдяки їхнім теоретичним моделям викристалізувалась певна мистецько-видова структура, яку можна вважати класичною.

Причиною розподілу мистецтва на види є те, що практика людини у сфері художнього опанування світу має багато аспектів. Так, І.Кант вважав, що вважав, що об’єкт, тобто той, хто це мистецтво творить, має для цього багато різноманітних здібностей, Г.В.Ф.Гегель – у внутрішній диференціації об’єктивної ідеї, а французькі матеріалісти – у відмінностях художніх засобів, якими користуються музиканти, поети, живописці та ін.

Проблема видової специфіки мистецтва безпосередньо пов’язана з формами художньо-творчої діяльності людини. Процес активізації естетичного начала перебував у тісному зв’язку з розвитком цивілізації, який і привів до виникнення основних видів мистецтва.

Кожен з видів мистецтва має свою структурну побудову. В багатьох мистецтвознавчих дослідженнях висловлюється думка, що всі мистецтва поділяються на “види”, а ті, в свою чергу, -- на “жанри”.

В процесі вивчення нашої дисципліни, розглядаючи види мистецтва, будемо мати на увазі лише форми професійної діяльності і зосередимося на аналізі художньої спадщини найвидатніших митців світу.

Розглядаючи видову специфіку мистецтва, слід наголосити, що це реальні форми художньо-творчої діяльності, які різняться передусім засобами матеріального втілення художнього змісту (звукового – для музики, мовного – для літератури, об’ємно-пластичного – для скульптури тощо).

Види мистецтва пов’язані з конкретним історичним періодом, соціально-політичною ситуацією, культуротворчим процесом тощо.

Фундаментом класичної мистецько-видової структури є такі види мистецтва :

• архітектура,

• скульптура,

• живопис,

• музика,

• хореографія,

• театр,

• кінематограф.

Ми ж з вами, трохи відійдемо від класичної структури, і будемо вивчати серед видів пластичних мистецтв і графіку, і різні види декоративно-прикладного мистецтва. Тому що у сучасній естетиці та мистецтвознавстві існує тенденція до відокремлення прикладного, декоративного мистецтва і графіки й надання їм статусу самостійних видів. Крім того, до класичних видів мистецтва не відносяться також цирк, фотографія і телебачення .

На початку свого розвитку мистецтво було синкретичним, тобто об’єднувало в собі пластичні види: танець, живопис, скульптуру, певні ритмічні звуки, які в подальшому лягли в основу музики тощо. В процесі еволюції розвитку суспільства рух від синкретизму, що був пов’язаний з історичним періодом і характеризувався єдиним художнім мисленням, призвів до створення окремих видів мистецтва, а також до їх синтезу – з’єднання в комплексні види, що містять в собі кілька окремих видів.

Так, мистецтва архітектури, скульптури, живопису, як правило, взаємодіють між собою, створюючи феномен зображальних мистецтв. Музика та хореографія належать до звуко – ритмічних видів мистецтва, а фундаментом мистецтва театру та кінематографії є міжвидовий синтез мистецтва. Так, для створення театральної вистави, наприклад, потрібно мати п’єсу (драма як жанр літератури), музичний супровід; акторів потрібно одягнути в сценічні костюми і все дійство повинно розгортатись на тлі певних декорацій, а це вже використання творчості професійних художників. Ще більшої злагодженості різних видів мистецтв і навіть технічних досягнень вимагає кінематограф. Крім сценарію, написаного письменником-сценаристом, важливою є робота режисера, акторів, композитора, музикантів-виконавців, оператора, людей різних професій, які опрацьовують кінематографічну плівку, врешті-решт праця кіномеханіка, який цю плівку проектує на екран. А ще до цього треба додати необхідне технічне оснащення, яке створили інженери, конструктори, а також величезну працю всіх технічних і допоміжних служб, які сприяють здійсненню зйомок тощо. Так само синтетичним видом мистецтва є телебачення, яке для створення “картинки” на екрані телевізора використовує не лише значні людські і технічні ресурси, а й поєднує між собою різні види мистецтва.

Усі види мистецтва рівноцінні між собою, а їхнє розмаїття дає змогу пізнавати світ у всій його складності та багатогранності.