- •Тема 4. Види мистецтва.Архітектура – мистецтво зведення споруд
- •1. Видова структура мистецтва
- •2.Архітектура – мистецтво створення споруд
- •Архітектура
- •Ландшафтна– композиція, що організовує поверхню землі навколо комплексу
- •Д.Браманте. Каплиця-ротонда Темп’єтто у дворі монастиря Сан п’єтро ла Монтеріо в Римі. 1502.
- •А.Г.Ейфель. Башта паризької Всесвітньої виставки 1899 (Ейфелева вежа). 1887-1889.
- •А.Ленотр. Сади Тюїльрі. Гравюра і.Сильвестра. Хуіі ст. Зэки
- •Д.Л.Берніні. Площа Святого Петра в Римі. 1656-1667.
- •К.Рен. Собор Святого Павла. Лондон.
- •П.Леско і ж.Гужон. Палацовий фасад Лувра. Поч. У 1546.
- •Рекомендована література.
- •Словник
Рекомендована література.
1. Аполлон: Изобразительное и декоративное искусство. Архитектура. – М.: ЭЛЛИС ЛАК,
1997*.
2. Аркин Д.Е. Образы архитектуры и образы скульптуры. – М.: Искусство, 1990.
3. Левчук Л.Т., Оніщенко О.І. Основи естетики: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2000. – 271
с., іл.
4. Ничкало С.А. Мистецтвознавство. – К.: Либідь, 1999.
5. Естетика. – К.: Вища школа, 1997.
6. Татаркевич В. Історія шести понять: мистецтво, прекрасне, форма, творчість,
відтворництво, естетичне переживання. / Пер. з пол.. В.Корнієнка. – К.: Юніверс, 2001. –
368 с.
Словник
Архітектоніка (від грець. architektonike – будівельне мистецтво), тектоніка, художнє вираження структурних закономірностей, притаманних конструкції будівлі, композиції круглої скульптури, об’ємних творів декоративного мистецтва. Архітектоніка виявляється у взаємозв’язку і розташуванні несених і частин, які несуть навантаження, розподілу мас, в ритмічному ладі форм, у пропорціях, а також до деякої міри – в кольоровому ладі твору. В більш широкому значенні архітектоніка –композиційна побудова будь-якого твору мистецтва, що обумовлює співвідношення його головних і другорядних елементів.
Вітраж – (франц. vitrage, від vitre – віконне скло) – твір монументально-декоративного мистецтва, здебільшого з шматочків кольорового скла або з іншого прозорого матеріалу, змонтованих в єдине ціле; кольорове скло у вікнах, дверях, ширмах.
Стиль (лат. stilus, stylus від грець. stylos – гостра паличка для письма), стійка єдність образної системи, виражальних засобів, що характеризує художню своєрідність тих чи інших сукупностей явищ мистецтва, чи то велика художня епоха, окремий художній напрям чи манера окремого художника. У мистецтвознавстві особливо виділяються історичні стилі – етапи розвитку мистецтва, коли напрацьовується цілісна система, що охоплює різні види художньої культури, які володіють формальною і змістовною єдністю, і створює єдиний образно-пластичний стрій у творах архітектури, скульптури, живопису, декоративного мистецтва (романський стиль, готика, Відродження, бароко, класицизм та ін.).