Лекція  1

Історія соціальної педагогіки/соціальної роботи як навчальна дисципліна. Предмет, завдання та основні принципипобудови курсу

 

1. Поняття соціальної педагогіки та соціальної роботи

Ґрунтовному засвоєнню історії науки сприяє чітке уяв­лення і глибоке розуміння її суті. Так само, як кваліфікова­ний майстер споруджує будівлю і знає, що формі фундамету відповідає певна споруда, так і дослідник, який вивчає науку, завжди переконаний, що не знаючи її суті, важко просовуватись історичними стежками.

Отже, перш ніж висвітлювати історію соціальної педаго­гіки/соціальної роботи, доцільно розглянути поняття, пред­мет та основні завдання названих галузей знань.

Під соціальною роботою розуміють цілеспрямовану дія­льність людей і організацій з надання допомоги різним кате­горіям тих, хто її потребують. Вона відома з часу заснування перших рабовласницьких держав (III тис. років до н. є.), од­нак ще у первісному суспільстві соціальна природа, закла­дена нашими предками, проявлялась у співчутті й допомозі нужденним. Завдяки здатності до взаємної підтримки лю­дина ідентифікувалась не тільки як розумна, а й як мораль­на, спроможна на індивідуальний вчинок істота.

Історично склались дві основні системи соціальної допо­моги: «відкрита» і «закрита». «Відкрита» система - це не-регламентована, хаотична допомога нужденним, в основі якої лежить особисте співчуття і бажання, наприклад, мило­стиня. «Закрита» система - це спеціалізовані благодійницькі заклади, діяльність і зміст роботи яких регламентується за­коном.

Соціальна робота не обмежується лише досягненням практичної мети, а має й загальноцивілізаційне значення, а саме: підтримку і забезпечення соціального миру і рівноваги в суспільстві, попередження соціальних конфліктів, нейтра­лізацію дестабілізуючих факторів.

Перші підходи до теоретичних аспектів соціальної робо­ти були розроблені Мері Річмонд (США) у книгах «Дружній візит до бідняків: керівництво для працюючих у благодій­ницьких організаціях» (1899), де вперше були викладені науково обґрунтовані методи соціальної роботи, та «Соціа­льний діагноз» (1917), де парадигма «вивчення, діагноз, лі­кування» обґрунтовується як основна в соціальній роботі М. Річмонд вважала, що хороший соціальний працівник за­ймається не витягуванням людей з бідності, а він думає, що б зробити для попередження бідності.

До основних видів соціальної допомоги відносять:

1)       постійну опіку (у ставленні до повністю непрацездат­ них або невиліковно хворих людей);

2)   термінову опіку (переважно у ставленні до дітей сиріт, які,   перебуваючи хворими або каліками, здатні в майбут­ ньому стати працездатними;

3)   тимчасову опіку (у ставленні до тих вразливих катего­ рій, які через несприятливі обставини виявились за «межею діяльного життя», - безробітні, переселенці, біженці і т.п.);

4)   трудову допомогу (сприяння в отриманні професій, підвищенні кваліфікації);

5)   соціально-психологічну реабілітацію та адаптацію (до­ помога в подоланні життєвих проблем і труднощів, стресів і

т.п.);

6) соціокультурну анімацію (організація дозвілля).

Соціальна робота передбачає також практичну організа­цію соціального виховання, яке є предметом вивчення соці­альної педагогіки.

Як відомо, в другій половині XIX ст. «вчитель німецьких учителів» Адольф Дістервег ввів у науковий обіг термін «соціальна педагогіка» для визначення педагогічної діяль­ності із знедоленими і безпритульними дітьми з метою профілактики правопорушень неповнолітніх. Традиційно вважається, що започаткував названу науку П. Наторп, який вважав, що вона є галуззю знань про виховання людини протягом усього життєвого шляху. Соціальна педагогіка -це наукова дисципліна, що розкриває соціальну функцію загальної педагогіки і досліджує виховний процес у всіх вікових групах. її предмет - закономірності впливу соціаль­ного середовища на формування особистості. Зокрема, до­сліджуються вплив сім'ї, неформальних об'єднань, засобівмасової інформації, церкви. Соціальна педагогіка ґрунтовно займається «групами ризику», яку складають люди, котрі волею випадку чи долі виявились у складних та критичних ситуаціях, - безробітні, бомжі, наркомани, злочинці, хворі і т.п. Вона вивчає також особливості процесів виховання у зрілому та похилому віці, в умовах трансформації людських стосунків під тиском ринкових відносин. У колі її інтересів - проблеми ділової кар'єри, жіночого виховання, організації дозвілля.

Виникнувши на межі XIX і XX ст. у Німеччині, соціальна педагогіка піддалась цікавій еволюції. Не будучи визнаною світовим педагогічним товариством, у Радянському Союзі вона отримала певний розвиток у 20-ті роки. Саме тоді роз­роблялась ідея зв'язку школи з життям та соціальним сере­довищем.

Інтерес до проблематики, характерної для соціальної пе­дагогіки, знову виник у СРСР і за кордоном у 50-70-ті роки, що було пов'язано з черговою кризою систем виховання.