20. Категорія «потреби». Сутність та наукові підходи до їх класифікації.

Потреби - це категорія, яка відображає ставлення людей до умов їх життєдіяльності, це щось необхідне для розвитку людини як особистості; специфічний стан людини, який постає через те, що людина існує сама по собі як біологічні істота, вона є частиною суспільної системи, вона завжди взаємодіє з навколишнім середовищем. Професор А.С.Гальчинський виділяє економічні та неекономічні, виробничі та невиробничі потреби. На його думку, структура економічних (особистих) потреб складається із: 1) фізичних потреб: продукти харчування, одяг, взуття, житло, товари господарсько-побутового призначення; 2) інтелектуальних потреб: одержання освіти, підвищення кваліфікації, культурного відпочинку, предметів і послуг культурного призначення; 3) соціальних потреб: охорона здоров'я, сімейно-побутові умови, умови праці, транспорт, зв'язок, тощо. За носіями, або суб'єктами, потреби поділяються на індивідуальні, колективні та суспільні. За походженням потреби поділяють на первинні та вторинні. Первинні - породжені тим, що людина є істотою біологічною і їй постійно необхідні повітря, вода, їжа, сон тощо. Вторинні потреби витікають з того, що людина є частиною соціуму, тобто живе в рамках певної соціальної організації. За об'єктами (предметом, на який вони направлені): • матеріальні (потреби в матеріальних благах та послугах); • духовні (потреби у творчості, самовираженні, розвитку своїх можливостей, самовдосконаленні, вірі, освіті, культурі, заняттях наукою, мистецтвом, підвищенні кваліфікації); • соціальні (коханні, дружбі, спілкуванні, участь у суспільно-корисній діяльності). За сферами діяльності: • праці, • спілкування, • рекреації (відпочинку, відновлення працездатності), • економічні - частина людських необхідностей, для задоволення яких необхідне виробництво, розподіл, обмін і споживання благ. За черговістю задоволення: • першочергові (задовольняються предметами першої необхідності), • не першочергові (задовольняються предметами розкоші). За ступенем реалізації: • абсолютні (породжені сучасним рівнем розвитку економіки), • дійсні (відповідають рівню розвитку економіки певної країни), • платоспроможні (потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін).

21. Чинники зовнішнього маркетингового середовища підприємства.

Щоб успішно функціонувати на ринку, підприємство повинне чітко визначити параметри дослідження зовнішнього середовища і вибрати чинники, які найістотніше впливають на діяльність фірми. Це чинники її макро- та мікросередовища. Зовнішнє середовище підприємства — сукупність суб'єктів господарювання, економічних, суспільних і природних умов, що діють у глобальному оточенні. Залежно від характеру впливу різноманітних факторів зовнішнє середовище поділяють на макро- і мікросередовище. Макросередовище охоплює матеріально-технічні й економічні умови, суспільні відносини та інші чинники, що впливають на діяльність підприємства опосередковано. До них належать демографічні, економічні, політичні, екологічні, науково-технічні, географічні. Мікросередовище — середовище прямого впливу на підприємство. До нього належать постачальники, посередники, конкуренти, споживачі тощо. Чинники мікросередовища: Міжнародні (Науково-технічне співробітництво, обсяги експорту-імпорту), Еволюційні (Основні тенденції розвитку галузей народного господарства, еволюція нації), Постачальники (Види сировини, що постачається, матеріалів, напівфабрикатів, основних виробничих фондів, обсяги постачань, ціни постачань, відстань доставки, види транспортних засобів), Споживачі (Асортимент продукції, що споживається, обсяги споживання, ціна споживання, рівень платоспроможності, тенденції розвитку тощо), Конкуренти (Ступінь освоєння ринку, якість пропонованої продукції, орієнтовні сегменти ринку, політика ціноутворення, асортимент пропонованої продукції, тенденції розвитку), Фінансово-кредитні організації (Асортимент наданих послуг, банківський відсоток за операціями, комфортність, простота оформлення документів, можливість інвестування, можливість одержання кредиту), Державні органи (Контроль за дотриманням законодавства, система керівництва, взаємовідносини з місцевою адміністрацією).