Тема 3. Фінансові посередники. План

1. Поняття фінансового, посередництва, його значення.

2. Класифікація фінансових інститутів.

3. Професійні учасники ринку цінних паперів в Україні.

4. Депозитні фінансові інститути в Україні.

5. Інститути спільного інвестування.

Фінансове по­середництво розглядається у вузькому та у широкому значенні. Це пов'язано з існуванням прямого та непрямого фінансування.

У вузькому розумінні фінансове посередництво —• не падання послуг па фінансовому ринку за комісійну винагороду (падання агентських послуг або здійснення трансакційних операцій). Фінансове посередництво у вузькому розумінні пов'язане з прямим фінансуванням.

У широкому розумінні фінансове посередництво — це надан­ня трансформаційних послуг. Воно пов'язане з непрямим фінан­суванням та наданням агентських послуг.

Фінансове посередництво здійснюється системою фінансо­вих інститутів.

Значення посередницт­ва на фінансовому ринку:

• полегшення руху коштів та прискорення цього руху;

• формування «пакетів» фінансових ресурсів різних розмірів;

• зниження ризику неповернення коштів або ризику несплати доходів;

• здійснення трансформації строків надання фінансових ре­сурсів (за рахунок обслуговування великої кількості суб'єктів);

• створення так званого «ефекту масштабу» (зменшуються адміністративні, консультаційні, юридичні та інші подібні витра­ти на обіг фінансових ресурсів.

Слід звернути увагу на те, що в економічній літературі не іс­нує єдиного підходу до визначення терміна «інфраструктура фі­нансового ринку». Так, під інфраструктурою іноді розуміють систему всіх Інститутів, які функціонують на фінансовому ринку. В інших випадках — інститути, які забезпечують функціонуван­ня ринку, створюють необхідні умови для обігу цінних паперів на біржовому чи позабіржовому ринках, сприяють укладанню угод між учасниками ринку. Серед них —- торговельні, реєстра­ційні мережі, розрахунково-клірингові та депозитарні системи, системи правового й інформаційно-аналітичного забезпечення ринку.

Класифікацію фінансових інститутів може бути проведено за різних ознак.

Так, наприклад, залежно від основних напрямів діяльності фі­нансові інститути розподіляються на:

1. Депозитні:

- банківські (комерційні банки);

- небанківські (кредитні спілки, союзи).

2. Контрактні:

- страхові компанії (або страхові фонди);

- пенсійні фонди (пенсійні компанії).

3. Інвестиційні:

- інвестиційні компанії (у США ----- інвестиційні банки);

- інвестиційні фонди.

4. Агентські:

- брокери або ті фінансові інститути, що здійснюють брокер­ську діяльність (за рахунок клієнта від імені клієнта або від влас­ного імені);

- дилери (фінансові посередники, що здійснюють операції від власного імені та за власний рахунок);

- біржі;

- позабіржові торговельно-інформаційні системи.

5. Інші:

У США, наприклад, існують три основні види фінансових компаній:

• такі, що надають позички споживачам для купівлі будь-яких товарів у роздрібній торгівлі;

• надають позички тільки для придбання особливих товарів (придбання меблів, побутової техніки);

• надають спеціалізовані послуги: факторингові, форфейтингові та лізингові компанії.

Залежно від секторів ринку фінансових послуг фінансові ін­ститути в Україні можна розподілити на: