Характеристики системи внутрішнього контролю підприємства

Структурні елементи	Характеристика структурних елементів
Мета	Забезпечення дотримання законності й економічної доцільності гос­подарсько-фінансової діяльності
Завдання	Періодичний контроль: попередження здійснення незаконних, еконо­мічно недоцільних господарських операцій на стадії прийняття управ­лінських рішень Поточний контроль: ліквідація допущених недоліків на стадії здійс­нення господарських операцій у процесі діяльності підприємства Наступний контроль: визначення законності, економічної доцільності здійснених господарських операцій, реалізованих управлінських рішень
Суб'єкти	Керівник, начальники структурних підрозділів (менеджери), поса­дові особи всіх структурних підрозділів, у тому числі обліково-фі­нансові служби, ревізійні комісії, служби внутрішнього аудиту
Об'єкти	Організаційно-технологічні, фінансово-економічні процеси; викорис­тання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; господарські операції
Методи	Загальнонаукові методи та спеціальні прийоми контролю
Користувачі контрольної інформації	Керівник підприємства, менеджери структурних підрозділів, незалежні аудитори

Вітчизняні підприємства найчастіше здійснюють внутрішній кон­троль у формі ревізії, тематичної перевірки, службового розсліду­вання. Останнім часом все більше підприємств України практику­ють з метою внутрішнього контролю запровадження служб внутріш­нього аудиту, які не тільки виконують процедури контролю, а й здійснюють оцінку ефективності функціонування всієї системи внут­рішньогосподарського контролю.

Користувачами контрольної інформації, підготовленої різни­ми службами підприємства, є керівник підприємства, менеджери структурних підрозділів. Згідно з вимогами МСА, інформа­цією внутрішнього контролю користуються також незалежні ау­дитори.

У зарубіжній економічній літературі структура внутрішнього кон­тролю трактується як система, що складається з трьох елементів: кон­трольна сфера; система бухгалтерського обліку; процедури контролю.

Контрольна сфера — це набір характеристик, визначених службо­вими взаємовідносинами, спрямованими на контроль у підприємстві.

Контрольна сфера складається з таких елементів: політика і методи управління; організаційна структура підприємства; діяльність апарату управління; методи розподілу функцій управління та від­повідальності; управлінські методи контролю, в тому числі внутріш­ній аудит; кадрова політика; вплив зовнішнього контролю.

Стан контрольної сфери залежить від стилю роботи керівництва підприємства, його філософії та ефективної системи роз'яснення мети контролю і нагляду за діяльністю працівників.

У структурі внутрішнього контролю чільне місце посідає система бухгалтерського обліку. На працівників бухгалтерії покладається не тільки функція обліку, а й функція контролю за здійсненими гос­подарськими операціями.

Процедури контролю — це спеціальні перевірки, які викону­ють працівники окремих служб підприємства, спрямовані на попе­редження, виявлення та виправлення помилок у системі бухгалтер­ського обліку. Характеристику процедур аудиторського контролю розглянуто в п. 6.2.

Основними напрямами внутрішнього контролю, в тому числі аудиторського, є реальність господарських операцій, повнота, дозвіл, точність, класифікація, облік, періодизація.

Реальність — це контроль стосовно реєстрації господарських операцій і підтвердження їх первинними документами.

Повнота — всі здійснені господарські операції відображені в системі бухгалтерського обліку і жодна не пропущена.

Дозвіл — операції санкціоновані керівником відповідно до полі­тики і прийнятої програми підприємства.

Точність — всі суми точно підраховані й виключають помилку.

Класифікація — господарські операції відображені на відповід­них рахунках бухгалтерського обліку.

Облік — облік операцій повністю завершений.

Періодизація — операції записані у відповідному періоді.

Згадані напрями контролю можуть змінюватися залежно від потреби управління.

Отже, внутрішній контроль як функція управління забезпечує якісну розробку й ефективне досягнення цілей організації через реалізацію прийнятих управлінських рішень.

Безпосередньо з визначенням поняття суті внутрішнього контро­лю тісно пов'язана проблема його дієвості та оцінки ефективності.