- •Організація судових та правоохоронних органів
- •§ 1. Правоохоронна діяльність. Правоохоронні органи
- •§ 2. Предмет і система навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів»
- •§ 3. Джерела навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів»
- •§ 1. Виникнення та розвиток інституту судової влади
- •§ 2. Поняття й основні ознаки судової влади
- •§ 2. Інституціональні принципи судової влади
- •§ 3. Організаційні (судоустрійні) принципи судової влади
- •3.1. Єдність судової системи і статусу суддів
- •§ 4. Функціональні (судочинні) принципи судової влади
- •4.1. Принцип державної мови судочинства
- •4.3. Принцип колегіального й одноособового розгляду судових справ
- •4.4. Принцип участі народу при здійсненні судової влади
- •4.5. Принцип здійснення судочинства на засадах рівності сторін
- •§ 1. Загальна характеристика судової системи
- •1 Поняття «суд» у значенні «судове засідання» є найбільш вживаним на побутовому рівні, у засобах масової інформації, де нерідко є такі, на-
- •1.2. Історія становлення судової системи в Україні
- •1.3. Міжнародно-правові принципи побудови судової системи держави
- •1.4. Принципи побудови судової системи за Конституцією України
- •§ 2. Система судів загальної юрисдикції
- •2.1. Структура системи судів загальної юрисдикції
- •§ 1. Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні
- •§ 2. Порядок формування і структура Конституційного Суду України
- •§ 3. Статус судді Конституційного Суду України
- •§ 4. Повноваження Конституційного Суду України
- •§ 5. Конституційне провадження (провадження у справах в Конституційному Суді України)
- •§ 6. Рішення та висновки Конституційного Суду
- •§ 1. Суддівський корпус, його поняття та склад
- •§ 2. Формування суддівського корпусу
- •2.2. Вимоги, що висуваються до кандидатів на посади суддів
- •2.3. Порядок наділення кандидатів повноваженнями судді
- •§ 3. Правовий статус суддів
- •§ 4. Припинення повноважень суддів
- •§ 5. Народні засідателі та присяжні
- •5.3. Підстави та порядок звільнення від виконання обов'язків народного засідателя та присяжного
- •5.4. Порядок формування списків народних засідателів та присяжних
- •5.5. Залучення народних засідателів і присяжних до виконання обов'язків у суді
- •5.6. Права народних засідателів і присяжних та гарантії їх захисту
- •§ 1. Суддівське самоврядування: поняття, організаційні форми, загальна характеристика, завдання та значення
- •§ 1. Суддівське самоврядування: поняття, організаційні форми, загальна характеристика, завдання та значення
- •§ 2. Збори суддів: види, повноваження та порядок роботи
- •§ 3. Конференції суддів: повноваження та порядок роботи
- •§ 4. Ради суддів: поняття, повноваження та порядок роботи
- •§ 4. Ради суддів: поняття, повноваження та порядок роботи
- •§ 5. З'їзд суддів: повноваження та порядок
- •§ 6. Рада суддів України: повноваження та порядок роботи
- •§ 1. Статус кваліфікаційних комісій суддів: поняття, статус, види, склад, порядок формування
- •§ 1. Статус кваліфікаційних комісій суддів: поняття, статус, види, склад, порядок формування
- •§ 2. Повноваження кваліфікаційних комісій
- •§ 3. Кваліфікаційна атестація суддів
- •§ 4. Повноваження кваліфікаційних комісій щодо дисциплінарної відповідальності суддів
- •§ 1. Правовий статус Вищої ради юстиції
- •§ 2. Порядок формування та строк повноважень Вищої ради юстиції
- •§ 3. Повноваження та організація діяльності Вищої ради юстиції
- •3.1. Повноваження Вищої ради юстиції
- •3.4. Структура Вищої ради юстиції та порядок роботи
- •§ 1. Розвиток і становлення організаційного забезпечення діяльності судів
- •§ 2. Система забезпечення функціонування судової влади
- •§ 3. Загальні засади фінансування судів
- •§ 4. Матеріально-технічне забезпечення
- •§ 5. Державна судова адміністрація України
- •5.1. Повноваження Державної судової адміністрації
- •§ 6. Територіальні управління Державної судової адміністрації України
- •§ 7. Академія суддів України
- •§ 8. Апарат суду
- •§ 9. Бібліотека судів
- •§ 10. Служба судових розпорядників
- •§11. Забезпечення охорони і підтримка громадського порядку в судах
- •§ 12. Символи судової влади
- •§ 13. Посвідчення судді
- •§ 1. Прокуратура України, її місце в системі органів державної влади, завдання
- •§ 2. Основні етапи розвитку прокуратури в Україні1
- •§ 3. Система, структура та порядок утворення органів прокуратури
- •3.4. Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва й Севастополя (на правах обласних)
- •3.5. Прокуратури міст, районні, міжрайонні та прирівняні до них прокуратури
- •§ 4. Принципи організації та діяльності органів прокуратури
- •§ 5. Функції прокуратури1
- •5.1. Функції підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадянина або держави
- •5.2. Функція досудового слідства
- •5.3. Нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство
- •5.5. Функція нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого
- •§ 6. Кадри органів прокуратури. Класні чини працівників органів прокуратури. Заохочення та дисциплінарна відповідальність прокурорів і слідчих прокуратури
- •§ 1. Організація виявлення і розслідування злочинів: поняття, види
- •§ 2. Органи, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, їх компетенція
- •§ 3. Органи, що здійснюють дізнання, їх система і компетенція
- •§ 4. Органи досудового слідства, їх система і компетенція
- •§ 5. Статус слідчого
- •§ 6. Слідчий апарат, його структура
- •§ 1. Призначення органів внутрішніх справ
- •§ 2. Система і структура органів внутрішніх справ
- •2.1. Система органів внутрішніх справ
- •2.2. Структура та діяльність органів внутрішніх справ
- •§ 1. Завдання, засади та правові підстави діяльності Служби безпеки України
- •§ 2. Система та організація діяльності Служби безпеки України
- •§ 3. Основні напрямки діяльності і повноваження органів Служби безпеки України
- •§ 4. Кадри органів Служби безпеки України
- •§ 5. Контроль і нагляд за діяльністю Служби безпеки України
- •§ 1. Державна податкова служба, її система, завдання та правові засади діяльності
- •§ 2. Податкова міліція, її завдання та повноваження
- •§ 3. Структура і кадри податкової міліції
- •§ 1. Органи юстиції України. Їх завдання, система та повноваження
- •§ 1. Примусове виконання рішень. Органи, що його здійснюють
- •§ 2. Правові засади діяльності державної виконавчої служби
- •§ 3. Сутність виконавчого провадження. Предмет діяльності органів державної виконавчої служби
- •§ 4. Місце державної виконавчої служби
- •§ 1. Поняття та сутність інституту адвокатури в Україні
- •1.1. Виникнення та розвиток інституту адвокатури в Україні
- •§ 2. Статус адвоката
- •§ 1. Поняття нотаріату
- •§ 2. Організація нотаріату
- •§ 3. Право на зайняття нотаріальною діяльністю
§ 3. Право на зайняття нотаріальною діяльністю
Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут) і пройшов стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість.
Нотаріус не може перебувати у штаті інших державних, приватних та господарських підприємств і організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької і наукової у вільний від роботи час.
Для визнання рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, при Головному управлінні Міністерства юстиції в АР Крим, управліннях юстиції областей, міст Києва та Севастополя утворюються кваліфікаційні комісії нотаріату, положення про комісію затверджується Міністерством юстиції України.
На підставі результатів складеного іспиту кваліфікаційна комісія нотаріату приймає рішення про можливість допуску особи до нотаріальної діяльності.
Особи, які не склали кваліфікаційний іспит, допускаються до його повторного складання не раніш як через один рік. Рішення кваліфікаційної комісії може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України в місячний строк з дня вручення його копії зацікавленій особі. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Кабінетом Міністрів України.
Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видається Міністерством юстиції України на підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату. Відмову у видачі свідоцтва може бути оскаржено до суду в місячний строк з дня її одержання.
Після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю особа може бути призначена на посаду державного нотаріуса або зареєструвати приватну нотаріальну діяльність.
Призначення на посаду державного нотаріуса та звільнення з посади провадиться відповідними управліннями юстиції.
Штати державних нотаріальних контор затверджуються також відповідними управліннями юстиції в межах встановленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності і фонду заробітної плати.
Реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться управліннями юстиції Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за заявою особи, яка має свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Указом Президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» від 23 серпня 1998 р. № 932/98 на Міністерство юстиції України покладено обов'язок визначати кількість приватних нотаріусів у межах нотаріального округу залежно від чисельності населення. На виконання цього Указу Міністерством юстиції встановлена межова чисельність нотаріусів, понад яку реєстрація приватної нотаріальної діяльності не здійснюється.
зового порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.
Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю може бути анульоване Міністерством юстиції Україні також у наступних випадках:
з власної ініціативи нотаріуса;
втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання;
винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності;
винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили;
винесення постанови про припинення кримінальної справи щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав;
винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою;
невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності;
порушення нотаріусом вимог, передбачених ч. 2 ст. З, ч. 1 ст. 8 та ст. 9 Закону України «Про нотаріат» (заборона нотаріусу виконувати іншу оплачувану роботу, крім зазначеної в законі, додержання таємниці нотаріальних дій, обмеження у праві вчинення нотаріальних дій).
Рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю може бути оскаржено до суду в місячний строк з дня його одержання.
ЗМІСТ
Передмова З
Розділ І. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, СИСТЕМА ТА НОРМАТИВНІ ДЖЕРЕЛА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ОРГАНІЗАЦІЯ СУДОВИХ ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ» 5
§ 1. Правоохоронна діяльність.
ОРГАНІЗАЦІЯ СУДОВИХ ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ 2
Розділ І 12
§ 1. Правоохоронна діяльність. Правоохоронні органи 12
§ 2. Предмет і система навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів» 15
§ 3. Джерела навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів» 19
Розділ II 31
СУДОВА ВЛАДА 31
§ 1. Виникнення та розвиток інституту судової влади 31
§ 2. Поняття й основні ознаки судової влади 33
Розділ III 56
ПРИНЦИПИ СУДОВОЇ ВЛАДИ § 1. Система принципів судової влади 56
§ 2. Інституціональні принципи судової влади 57
§ 3. Організаційні (судоустрійні) принципи судової влади 68
§ 4. Функціональні (судочинні) принципи судової влади 75
СУДОВА СИСТЕМА 92
§ 1. Загальна характеристика судової системи 92
ні 115
§ 2. Система судів загальної юрисдикції 132
Розділ V 196
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД 196
§ 1. Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні 196
§ 2. Порядок формування і структура Конституційного Суду України 197
§ 3. Статус судді Конституційного Суду України 201
§ 4. Повноваження Конституційного Суду України 207
§ 5. Конституційне провадження (провадження у справах в Конституційному Суді України) 213
§ 6. Рішення та висновки Конституційного Суду 223
України 223
Розділ VI 236
СТАТУС СУДДІВ 236
§ 1. Суддівський корпус, його поняття та склад 236
§ 2. Формування суддівського корпусу 234
§ 3. Правовий статус суддів 255
§ 4. Припинення повноважень суддів 266
§ 5. Народні засідателі та присяжні 275
Розділ VII 292
ОРГАНИ СУДДІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ 292
§ 1. Суддівське самоврядування: поняття, організаційні форми, загальна характеристика, завдання та значення 292
§ 2. Збори суддів: види, повноваження та порядок роботи 291
§ 3. Конференції суддів: повноваження та порядок роботи 294
§ 4. Ради суддів: поняття, повноваження та порядок роботи 296
§ 5. З'їзд суддів: повноваження та порядок 297
роботи 297
§ 6. Рада суддів України: повноваження та порядок роботи 299
Розділ VIII КВАЛІФІКАЦІЙНІ КОМІСІЇ СУДДІВ 301
§ 1. Статус кваліфікаційних комісій суддів: поняття, статус, види, склад, порядок формування 301
§ 2. Повноваження кваліфікаційних комісій 303
суддів 303
§ 3. Кваліфікаційна атестація суддів 305
§ 4. Повноваження кваліфікаційних комісій щодо дисциплінарної відповідальності суддів 309
Розділ IX ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ 313
§ 1. Правовий статус Вищої ради юстиції 313
§ 2. Порядок формування та строк повноважень Вищої ради юстиції 316
§ 3. Повноваження та організація діяльності Вищої ради юстиції 319
Розділ X 327
ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУДІВ 327
§ 1. Розвиток і становлення організаційного забезпечення діяльності судів 327
§ 2. Система забезпечення функціонування судової влади 331
§ 3. Загальні засади фінансування судів 332
§ 4. Матеріально-технічне забезпечення 334
судів 334
§ 5. Державна судова адміністрація України 336
§ 6. Територіальні управління Державної судової адміністрації України 341
§ 7. Академія суддів України 342
§ 8. Апарат суду 343
§ 9. Бібліотека судів 345
§ 10. Служба судових розпорядників 347
§11. Забезпечення охорони і підтримка громадського порядку в судах 348
§ 12. Символи судової влади 349
§ 13. Посвідчення судді 351
Розділ XI ОРГАНИ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ 352
§ 1. Прокуратура України, її місце в системі органів державної влади, завдання 352
§ 2. Основні етапи розвитку прокуратури в Україні1 356
§ 3. Система, структура та порядок утворення органів прокуратури 361
§ 4. Принципи організації та діяльності органів прокуратури 374
§ 5. Функції прокуратури 377
Розділ XII 390
ОРГАНИ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ 390
§ 1. Організація виявлення і розслідування злочинів: поняття, види 390
§ 2. Органи, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, їх компетенція 386
§ 3. Органи, що здійснюють дізнання, їх система і компетенція 390
§ 4. Органи досудового слідства, їх система і компетенція 395
§ 5. Статус слідчого 399
§ 6. Слідчий апарат, його структура 400
Розділ XIII 403
ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ 403
§ 1. Призначення органів внутрішніх справ 403
400 403
§ 2. Система і структура органів внутрішніх справ 401
Розділ XIV 410
ОРГАНИ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ 410
§ 1. Завдання, засади та правові підстави діяльності Служби безпеки України 410
§ 2. Система та організація діяльності Служби безпеки України 414
§ 3. Основні напрямки діяльності і повноваження органів Служби безпеки України 415
§ 4. Кадри органів Служби безпеки України 418
§ 5. Контроль і нагляд за діяльністю Служби безпеки України 421
Розділ XV 423
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА. ПОДАТКОВА МІЛІЦІЯ 423
§ 1. Державна податкова служба, її система, завдання та правові засади діяльності 423
§ 2. Податкова міліція, її завдання та повноваження 428
§ 3. Структура і кадри податкової міліції 433
Розділ XVI 433
ОРГАНИ ТА УСТАНОВИ ЮСТИЦІЇ 433
§ 1. Органи юстиції України. їх завдання, система та повноваження 433
Розділ XVII 457
ДЕРЖАВНА ВИКОНАВЧА СЛУЖБА 457
§ 1. Примусове виконання рішень. Органи, що його здійснюють 457
§ 2. Правові засади діяльності державної виконавчої служби 459
§ 3. Сутність виконавчого провадження. Предмет діяльності органів державної виконавчої служби 461
Розділ XVIII 477
АДВОКАТУРА 477
§ 1. Поняття та сутність інституту адвокатури в Україні 477
§ 2. Статус адвоката 499
Розділ XIX 514
НОТАРІАТ 514
§ 1. Поняття нотаріату 514
§ 2. Організація нотаріату 516
§ 3. Право на зайняття нотаріальною діяльністю 518
ЗМІСТ 518
Розділ XII. ОРГАНИ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ 526
Розділ XIII. ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ 526
Розділ XII. ОРГАНИ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
§ 1. Організація виявлення і розслідування
злочинів: поняття, види
§ 2. Органи, що здійснюють оперативно-
розшукову діяльність, їх компетенція
§ 3. Органи, що здійснюють дізнання, їх
система і компетенція
§ 4. Органи досудового слідства, їх система
і компетенція
§ 5. Статус слідчого
§ 6. Слідчий апарат, його структура
Розділ XIII. ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
384
384
386
388
393
396 398
400
400
§ 2. Система і структура органів
ОРГАНІЗАЦІЯ СУДОВИХ ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ 2
Розділ І 12
§ 1. Правоохоронна діяльність. Правоохоронні органи 12
§ 2. Предмет і система навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів» 15
§ 3. Джерела навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів» 19
Розділ II 31
СУДОВА ВЛАДА 31
§ 1. Виникнення та розвиток інституту судової влади 31
§ 2. Поняття й основні ознаки судової влади 33
Розділ III 56
ПРИНЦИПИ СУДОВОЇ ВЛАДИ § 1. Система принципів судової влади 56
§ 2. Інституціональні принципи судової влади 57
§ 3. Організаційні (судоустрійні) принципи судової влади 68
§ 4. Функціональні (судочинні) принципи судової влади 75
СУДОВА СИСТЕМА 92
§ 1. Загальна характеристика судової системи 92
ні 115
§ 2. Система судів загальної юрисдикції 132
Розділ V 196
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД 196
§ 1. Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні 196
§ 2. Порядок формування і структура Конституційного Суду України 197
§ 3. Статус судді Конституційного Суду України 201
§ 4. Повноваження Конституційного Суду України 207
§ 5. Конституційне провадження (провадження у справах в Конституційному Суді України) 213
§ 6. Рішення та висновки Конституційного Суду 223
України 223
Розділ VI 236
СТАТУС СУДДІВ 236
§ 1. Суддівський корпус, його поняття та склад 236
§ 2. Формування суддівського корпусу 234
§ 3. Правовий статус суддів 255
§ 4. Припинення повноважень суддів 266
§ 5. Народні засідателі та присяжні 275
Розділ VII 292
ОРГАНИ СУДДІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ 292
§ 1. Суддівське самоврядування: поняття, організаційні форми, загальна характеристика, завдання та значення 292
§ 2. Збори суддів: види, повноваження та порядок роботи 291
§ 3. Конференції суддів: повноваження та порядок роботи 294
§ 4. Ради суддів: поняття, повноваження та порядок роботи 296
§ 5. З'їзд суддів: повноваження та порядок 297
роботи 297
§ 6. Рада суддів України: повноваження та порядок роботи 299
Розділ VIII КВАЛІФІКАЦІЙНІ КОМІСІЇ СУДДІВ 301
§ 1. Статус кваліфікаційних комісій суддів: поняття, статус, види, склад, порядок формування 301
§ 2. Повноваження кваліфікаційних комісій 303
суддів 303
§ 3. Кваліфікаційна атестація суддів 305
§ 4. Повноваження кваліфікаційних комісій щодо дисциплінарної відповідальності суддів 309
Розділ IX ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ 313
§ 1. Правовий статус Вищої ради юстиції 313
§ 2. Порядок формування та строк повноважень Вищої ради юстиції 316
§ 3. Повноваження та організація діяльності Вищої ради юстиції 319
Розділ X 327
ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУДІВ 327
§ 1. Розвиток і становлення організаційного забезпечення діяльності судів 327
§ 2. Система забезпечення функціонування судової влади 331
§ 3. Загальні засади фінансування судів 332
§ 4. Матеріально-технічне забезпечення 334
судів 334
§ 5. Державна судова адміністрація України 336
§ 6. Територіальні управління Державної судової адміністрації України 341
§ 7. Академія суддів України 342
§ 8. Апарат суду 343
§ 9. Бібліотека судів 345
§ 10. Служба судових розпорядників 347
§11. Забезпечення охорони і підтримка громадського порядку в судах 348
§ 12. Символи судової влади 349
§ 13. Посвідчення судді 351
Розділ XI ОРГАНИ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ 352
§ 1. Прокуратура України, її місце в системі органів державної влади, завдання 352
§ 2. Основні етапи розвитку прокуратури в Україні1 356
§ 3. Система, структура та порядок утворення органів прокуратури 361
§ 4. Принципи організації та діяльності органів прокуратури 374
§ 5. Функції прокуратури 377
Розділ XII 390
ОРГАНИ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ 390
§ 1. Організація виявлення і розслідування злочинів: поняття, види 390
§ 2. Органи, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, їх компетенція 386
§ 3. Органи, що здійснюють дізнання, їх система і компетенція 390
§ 4. Органи досудового слідства, їх система і компетенція 395
§ 5. Статус слідчого 399
§ 6. Слідчий апарат, його структура 400
Розділ XIII 403
ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ 403
§ 1. Призначення органів внутрішніх справ 403
400 403
§ 2. Система і структура органів внутрішніх справ 401
Розділ XIV 410
ОРГАНИ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ 410
§ 1. Завдання, засади та правові підстави діяльності Служби безпеки України 410
§ 2. Система та організація діяльності Служби безпеки України 414
§ 3. Основні напрямки діяльності і повноваження органів Служби безпеки України 415
§ 4. Кадри органів Служби безпеки України 418
§ 5. Контроль і нагляд за діяльністю Служби безпеки України 421
Розділ XV 423
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА. ПОДАТКОВА МІЛІЦІЯ 423
§ 1. Державна податкова служба, її система, завдання та правові засади діяльності 423
§ 2. Податкова міліція, її завдання та повноваження 428
§ 3. Структура і кадри податкової міліції 433
Розділ XVI 433
ОРГАНИ ТА УСТАНОВИ ЮСТИЦІЇ 433
§ 1. Органи юстиції України. їх завдання, система та повноваження 433
Розділ XVII 457
ДЕРЖАВНА ВИКОНАВЧА СЛУЖБА 457
§ 1. Примусове виконання рішень. Органи, що його здійснюють 457
§ 2. Правові засади діяльності державної виконавчої служби 459
§ 3. Сутність виконавчого провадження. Предмет діяльності органів державної виконавчої служби 461
Розділ XVIII 477
АДВОКАТУРА 477
§ 1. Поняття та сутність інституту адвокатури в Україні 477
§ 2. Статус адвоката 499
Розділ XIX 514
НОТАРІАТ 514
§ 1. Поняття нотаріату 514
§ 2. Організація нотаріату 516
§ 3. Право на зайняття нотаріальною діяльністю 518
ЗМІСТ 518
Розділ XII. ОРГАНИ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ 526
Розділ XIII. ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ 526
ОРГАНІЗАЦІЯ СУДОВИХ ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ
За редакцією професора І. Є. Марочкіна та кандидата юридичних наук, доцента Н. В. Сібільової
Відповідальний за випуск С.В. Карплюк
Коректор К.В. Панченко
Здано до набору 06.01.2008. Підписано до друку 26.01.2008 Формат 60x90/16. Папір офсетний. Гарн. шкільна. Обл.-вид. арк. 24,4. Наклад 2000 прим. 1-й завод 1000 прим.
Свідоцтво про видавничу діяльність і розповсюдження видавничої продукції, Серія ДК № 1784 від 14.05.2004 р., видане Державним комітетом телебачення і радіомовлення України
Товариство з обмеженою відповідальністю «Одіссей» 61022, Харків-22, просп. Правди, 7, оф. 31. Тел./факс (057) 719-48-78. Для авторів е-шаіі: о(1іззеу@иаіс.пе-Ь Для замовлень е-шаіі: ос1іззеу_ЬгасІе@иаіс.пеі;
Надруковано в друкарні ТОВ «Торнадо» м. Харків, вул. О. Яроша, 18
приклад, висловлювання: «Суд відбувся, вирок щодо підсудних буде оголошений через тиждень» або «Суд у зв'язку з неявкою відповідача перенесений на місяць» і т. п. Але вживання фахівцями поняття «суд» у значенні «судове засідання» є теж коректним, якщо вказаний зміст випливає з контексту.
1 Інстанція (лат. Іпзіапііа — безпосередньо, близькість) — ступінь (щабель, рівень) в системі органів держави.
1 Мономах написав також «Поучення своїм дітям», або так звану «Духівницю». В ній Мономах детально описує свій спосіб життя, зайняття. дас поради своїм дітям, як слід поводитись. Так, він наказує не карати
1 Термін «моноцентризм» використовувався нами в навчальному процесі для характеристики відмінних рис судової системи України у порівнянні з біцентризмом судової системи, що існував в Україні у період з 1990 р. до 2002 р., а також для характеристики інших видів судових систем, наприклад, збереженого біцентризму в судовій системі Російської
2 Наприклад, вживаючи поняття «місцеві суди», Конституція не розкриває, а які ж суди є, власне, місцевими. Термін «місцевий» в Конституції зустрічається у ст. 118 Розділу VI для визначення органів місцевої державної адміністрації (області, райони, міста Київ та Севастополь), в Розділі XI «Місцеве самоврядування» до органів місцевого самоврядування Конституція відносить сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, районні та обласні ради та їх виконавчі органи. Як бачимо, поняття «місцевий» охоплює різні територіальні утворення: від села до області, але всі вони перелічені в Конституції, чого не зроблено відносно судової системи. У Конституції відсутні і критерії побудови апеляційних судів, тобто судів другого рівня. Наша позиція, що Конституція України щодо системи судів загальної юрисдикції сформулювала лише принципи її побудови, не закріпивши, власне, систему судів, була висловлена нами рані
ського та Харківського апеляційних господарських судів були вилучені території відповідно Черкаської та Полтавської областей.
Для зайняття посади голови загального апеляційного суду необхідно здійснити низку дій: а) підготувати і внести Радою суддів України рекомендації; б) внести подання Головою Верховного Суду Президенту України.
Отже, за відсутності Голови Верховного Суду України, по-перше, не може бути призначений на посаду голова місцевого загального суду, а по- друге, голова загального апеляційного суду, причому за відсутності голови апеляційного суду нікому буде навіть ініціювати питання щодо кандидатур на посади голів місцевих судів.
Здавалося б, що такий порядок не так болісно стосується системи спеціалізованих судів як достатньо автономних підсистем. Але життя виявилось значно багатшим, ніж варіанти регулювання, закріплені законом. За непередбаченим, але досить життєвим збігом обставин Голови Верховного Суду України та Вищого господарського суду України з різних підстав залишили майже одночасно свої посади. Які ж це має наслідки? Відсутність на посаді Голови Верховного Суду України тягне за собою неможливість внесення подання щодо призначення Голови Вищого господарського суду.
У свою чергу відсутність Голови Вищого господарського суду не дає можливості наповнювати суддівський корпус суддями, що обираються у господарські суди безстроково, та формувати адміністративний склад цих судів.
1 Перший розділ «Загальні положення»; другий — «Система, структура і організація діяльності органів прокуратури»; третій — «Прокурорський нагляд», що складається з чотирьох глав: «Нагляд за додержанням і застосуванням законів» (гл. 1), «Нагляд за додержанням законів
1 Правоохранительньїе органи Российской Федерации: Учебное посо- бие / Под ред. Ю. Ф. Кваши. — М.: Черконтур, 2000. — С. 4.
1 Монтескье Ш. О духе законов. — М., 1999. — С. 63.
1 Кант И. Соч. в 6-ти томах. — М., 1965. — Т. 4. — Ч. 2. — С. 234- 237.
2 Грошевий Ю. ММарочкін І. Є. Органи судової влади в Україні. — К.: Ін Юре, 1997. — С. 5.
1 Чиркин В. Е. Разделение властей: социальньїе и юридические аспекти // Советское государство и право. — 1990. — №8. — С. 10-11.
1 Термін «судова влада» нормативно був закріплений в Законі України «Про статус суддів» 15 грудня 1992 р., але був використаний для визначення статусу суддів — носіїв судової влади.
1 К. Арановський, наприклад, визначає владу як «властивістьокремих осіб, політичних інститутів, інших авторитетів, іцо полягає у визнанні їх підвладними зобов'язання підкорятися їм, оскільки останні відчувають відносно носія влади почуття обов'язку, солідарності, страху, залежності, інші емоції і спонукання, внаслідок яких виникає мотив підкорення» (Ара нове кий К. В. Государственное право зарубежньїх стран: Учебник для вузов. — М., 1998. — О. 33); М.Кейзеров трактує владу як «властиві суспільству і визначені його базисом вольові відносини між людьми, при яких застосування їх носієм особливої системи засобів і методів забезпечує виявлення і домінування владної волі за допомогою суспільної організації з метою управління і забезпечення дотримання соціальних норм на основі принципу соціальної відповідальності» (Ксй.іеров Н. М. Власть и авторитет. Критика буржуазних теорий. — М., 1973).
1 Судебная реформа / Под ред. Н. В. Давидова и Н. Н. Полянского. — М.: Об-ьединение, 1915. — Т. 1. — С. 3.
2 Судебная реформа / Под ред. Н. В. Давидова и Н. Н. Полянского. — М.: Об-ьединение, 1915. — Т. 1. — С. 6.
3 Фоиницкии И.Я. Курс уголовного судопроизводства. Т.1. Изд. 4-е, доп. и перераб. — СПб.: Сенатская типография, 1912.
1 Наприклад, навіть у ритуальному зверненні до присутніх у залі судового засідання «Підвестися, суд іде», яке є відбитком давньої традиції, прояву поваги до суду, слово «суд» застосовується саме у четвертому значенні.
1 Норма, яка в ч. 1 ст. 13 Закону «Про судоустрій України» регулює вказані правила, сформульована дуже невдало. По-перше, вона нічого не додає до вже закріплених у Конституції норм, а лише повторює їх. По- друге, тільки випадки розгляду справ судом присяжних вона відсилає до врегулювання процесуальним законом. Отже, здавалось б цілком обґрунтованим, що визначення випадків розгляду справ у всіх інших зазначених складах суду (а ми вважаємо, що й суду присяжних) є предметом врегулювання саме Закону «Про судоустрій України». Однак не тільки переліку випадків або якихось критеріїв, але й натякання на такі критерії чи випадки в Законі немає, що, безумовно, знижує його цінність як закону, базового для процесуального законодавства. На жаль, є в ньому такі приклади і з інших принципових питань.
1смертю кого б то не було. Якби навіть злочинець і був гідний смерті, то й тоді не слід губити душі.
Судячи неупереджено, вважають історики, не можна не помітити, що Мономах у своїх настановах та в уривках літописів про нього постає більш бездоганним і добросердним, ніж у своїх вчинках, в котрих проглядають вади часу, виховання і середовище, в якому він жив. Але за ним в історії залишається те велике значення, що, живучи в суспільстві, яке ледве виходило з найбільш варварського стану, обертаючись у такому середовищі, де всяк гнався за вузькими корисливими цілями, ще майже не розуміючи святості права і угоди, один Мономах тримав знамена спільної для усіх правди, збирав під нього сили Руської землі. — Див.: Костомаров М. Галерея портретів (біографічні нариси). — К.: Веселка, 1993. — С. 52.
2 Як свідчить історія, багато князів литовської династії Гедимінасів прийняли православ'я. Руська, тобто українсько-білоруська, мова була мовою переважної більшості населення і вважалася офіційною мовою Великого князівства литовського. Поважаючи місцеві звичаї, литовці заявляли: «Старого не змінюємо, нового не нав'язуємо». — Див.: Субтельний О. Україна. Історія. — К.: Либідь, 1994. — С. 90.
Коли землі центральної частини України відійшли до Великого Князівства Литовського, відносини продовжували врегульовуватись положеннями «Руської правди». Литва сприйняла її термінологію та юридичні норми. Отже, Литовський статут можна визнати «спадкоємцем» «Руської правди». — Див.: Максимейко Н. А. «Русская правда» и Литов- ско-русское право. — К., 1904. — С. 13.
1 Кобилецький М. Суд у місті Львові за магдебурзьким правом // Право України. — 2001. — № 10. — С. 109- 111.
1 Субтельний О. Україна: Історія. — К.: Либідь, 1994. — С. 228.
2 Права, за якими судиться малоросійський народ. 1749 / Відп. ред. Ю. С. Шемшученко; упорядник та автор нарису К. А. Вислобоков. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 1997.
1 Див. Єрмолаєв В. До питання кодифікації українського права у першій половині XVIII століття // Вісник Академії правових наук. — 1998. — №3(14). — С. 78-84.
1 Чичерин Б. Н. Философия права. — СПб.: Наука, 1998. — С. 491-494. Видатний російський філософ права XIX сторіччя Б. М. Чичерін щойно по впровадженні Статутів дав оцінку судовій реформі і зокрема суду присяжних: «Положення 19 лютого (скасування кріпацтва — прим, наша) подарувало свободу 22 мільйонам людей, реформа суду дає правосуддя усім. Підстави нового устрою суду: незалежність суддів, публічність суду, присяжні... Служба присяжних — нова тяжкість для громадян, тяжкість, що накладена свободою. Свобода не придбається задарма; вона потребує жертв і зусиль. Але мужнє виконання громадянських обов'язків одне дає суспільству внутрішню міцність і здатність до самоврядування».
1 Див. докладніше: Мироненко О. М. Світоч української державності. Політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради. — Київ, 1995. — С.69-80.
1Федерації та поліцентризму судової системи ФРН. Цей термін був нами також вживаний у науково-практичному коментарі Конституції України (див.: Сібільова Н. В. Коментар статті 125 Конституції // Конституція України: Науково-практичний коментар. В. Б. Аверьянов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін. / Ред. кол.: В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевий та ін. — X.: Право; К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. С. 611-619), а також у науковому висновку на запит Конституційного Суду України при підготовці до розгляду справи № 1-38/2003 (про Касаційний суд України), позиції якого вивчалися Конституційним Судом України (див. посилання на позицію АПрН України у абз. 5 п. 2 описової частини рішення № 20- рп/2003 від 11 грудня 2003 р.). Стисло, але майже повністю наше бачення ступеня врегулювання Конституцією побудови судової системи викладено у абз. 7 п. 2 Окремої думки судді Конституційного Суду України В. Є. Скоморохи. Він поділяє нашу думку, що судова система України базується на засадах єдності, певної автономності спеціалізованих судів, моноцентризмі. Досліджуючи проблеми подальшого реформування судової системи України, Р. Кубійда з посиланнями на окрему думку В. Є. Скоморохи теж вважає, що принцип моноцентризму має власний зміст, який є близьким, але не таким, що збігається з принципом єдності (Кубійда Р. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи. — Київ: Атіка, 2004. — С. 44). Опосередковано підтримка такої позиції висловлена російськими вченими. В. М. Жуйков, аналізуючи принципи побудови судової системи РФ, дійшов висновку: «Несмотря на указание в ст. 3 Федерального кон- ституционного закона «О судебной системе Российской Федерации» на единство судебной системи, такового не имеется. Системьі судов общей юрисдикции и арбитражнмх судов действуют самостоятельно и независимо друг от друга, имеют свои вьісшие судебньїе органи. Такое устройство поро- ждает серьезную проблему обеспечения единства судебной практики — еди- нообразного и правильного применения федерального законодательства всеми судами РФ (как общей юрисдикции, так и арбитражньїх) на всей ее территории. Без решения зтой проблеми невозможно обеспечить реальний доступ к правосудию и гарантировать соблюдение конституционного принципа равенства всех перед законом и судом (Жуйков В. М. Судебная реформа: проблеми доступа к правосудию.— М.: Статут, 2006. — С. 23).
1 Див.: Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства. — Т. 1. — Изд. З, доп. и пров. — Санкт-Петербург: Сенатская типография, 1902. — С.320-321.
2ше в науковому висновку на запит Конституційного Суду України при підготовці до розгляду справи № 1-38/2003 (про Касаційний суд України), рішення з якої було прийняте 11 грудня 2003 р. Конституційний Суд не поділив нашої думки, але вона була використана для аргументації окремої думки судді Конституційного Суду В. Скоморохи.
1 Після набрання чинності Законом «Про судоустрій України», яке відбулося 1 червня 2002 р.
1 Жуйков В. М. Судебная реформа: проблеми доступа к правосудию. — М.: Статут, 2006. — С. 20-21.
1 Див. Указ Президента України «Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України» від 11 липня 2001 р. № 511/2001 із змінами, внесеними згідно з указами Президента України №499/2002 від 30.05.2002 р.; №552/2003 від 25.06.2003 р.
2 Законом України «Про судоустрій України» було передбачено створення Касаційного суду України, який мав розглядати у касаційному порядку справи, розглянуті місцевими і апеляційними загальними судами, вироки і рішення по яких набрали чинності. 62 народних депутата — суб'єкти права на конституційне подання — звернулися до Конституційного Суду України з клопотанням про визнання неконституційними низки статей, частин і пунктів Закону, в яких містилися норми, що врегульовували питання утворення, організації й діяльності Касаційного суду. Конституційний Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України, норми щодо утворення, складу, повноважень Касаційного суду України (справа № 1-38/2003 від 11 грудня 2003 р.).
1 Наприклад, в загальному апеляційному суді Луганської області передбачено 88 посад суддів, у апеляційному суді Львівської області — 71, в апеляційному суді Харківської області — 94, апеляційному суді Чернігівської області — 38. Найбільша кількість посад суддів у апеляційному суді Донецької області — 136.
1 Мережа і кількісний склад місцевих господарських судів затверджені Додатками № 1 і № 2 до Указу Президента України від 11 липня 2001 р. № 511/2001 в редакції Указу від 30 травня 2002 р. № 499/2002 (Офіційний вісник України. — 2002. — № 23. — Ст. 1087. — С. 1).
2 Мережа, кількісний склад та територія місцевих адміністративних судів затверджені Додатками № 1 і № 3 до Указу Президента України «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу» від 16 листопада 2004 р. № 1417/2004 (Урядовий кур'єр. — 2004. — № 224. — 24 листопада).
1 Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців» № 88-р від 24 лютого 2003 р. чітко визначено, які посади належать до кожної з шістьох категорій державних службовців (Офіційний вісник України. - 2003. — № 9. — Ст. 404. — С. 183).
2 Уявлення про великий обсяг вказаної роботи, що здійснюється у місцевих судах, може дати назва лише декількох форм звітності: «Звіт про розгляд цивільних справ судами першої інстанції», «Звіт про розгляд кримінальних справ судами першої інстанції», «Звіт про неповнолітніх засуджених», «Звіт про розгляд судами справ на виконання Закону «Про боротьбу з корупцією», «Дані в розрізі статей Кримінального кодексу України про кількість засуджених осіб», «Звіт про склад засуджених, місце і час вчинення злочину».
1 Але закон не уникнув й прогалин. Так, у ньому не врегульовано, хто має вирішувати в місцевому суді питання щодо підвищення кваліфікації суддів у суді цього рівня. Нічого не говориться в законі про те, хто і в якому порядку розподіляє справи між суддями, хто утворює склад суду для колегіального розгляду справ.
1 Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України. Указ Президента України від 11 липня 2001 р. № 511-2001 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 28. — Ст. 1243. — С. 24.
2 Про утворення Житомирського та Запорізького апеляційних господарських судів та внесення змін до мережі та кількісного складу суддів господарських судів України. Указ Президента України від 30 травня
р. №499-2002 // Офіційний вісник України. — 2002. — №23. — Ст. 1087. — С. 1.
1 Про утворення Київського міжобласного і Луганського апеляційних господарських судів та внесення змін до мережі та кількісного складу суддів господарських судів України. Указ Президента України від 25 червня
р. № 552-2003 // Офіційний вісник України. — 2003. — № 27. — Ст. 1314. — С. 10.
2 Так, після утворення Луганського апеляційного господарського суду із судового округу Донецького апеляційного господарського суду була вилучена територія Луганської області, а у зв'язку з утворенням Київського міжобласного апеляційного господарського суду з судових округів Київ-
3 Суддею апеляційного суду може бути суддя, який має стаж роботи в галузі права не менше п'яти років, з них на посаді судді не менше трьох років. Якщо у судді не сплив п'ятирічний термін його призначення вперше на посаду Президентом України у міський суд, а за своїми професійними якостями він здатний здійснювати правосуддя у судах вищого рівня, то за рекомендацією кваліфікаційної комісії за умови набрання необхідного трирічного стажу роботи суддею такий судця може бути призначений Президентом України в апеляційний суд.
1 Про мережу та кількісний склад суддів апеляційних судів. Указ Президента України від 20 серпня 2001 р. № 642/2001 зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України №80/2002 від 30.01.2002 р. // Офіційний вісник України. — 2001. — № 34. — Ст. 1581. — С. 61.
2 Поспєлова С. Харківський апеляційний господарський суд: на шляху становлення // Юрист України. — 2003. — № 1. — С. 13.
1 Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 6(40). — С. 9.
1 Вісник Української Народної Республіки. — 1918. — 10 січня.
1 Указ Президії Верховної Ради України від 15.01.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 17. — Ст. 219.
2 Указ Президії Верховної Ради України від 15.01.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 17. — Ст. 135.
1 Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 46. — Ст. 431.
2 Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 26. — Ст. 207.
Під час створення системи військових судів всі наведені повноваження по формуванню військових судів належали Верховній Раді України або її Президії. Саме тоді Верховна Рада постановила, що військова колегія Верховного Суду діє у складі голови колегії, його заступників та восьми суддів, а Президія Верховної Ради у цьому зв'язку прийняла постанову такого змісту: «Відповідно до штатного розкладу встановити суддям військової колегії Верховного Суду України такі військові звання: голова колегії — генерал-полковник; заступник голови колегії — генерал- лейтенант; суддя колегії — генерал-майор» (Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 24. — Ст. 192).
3 Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 26. — Ст. 204.
4 Указом Президента України від 30 травня 1998 р. № 572/98 кількість військових судів налічувала: три суди регіонів, один суд Військово-Морських Сил і 24 суди гарнізонів із загальною кількістю військових судців 157. А Указом Президента України від 19 жовтня 2004 р. № 1262/2004 було ліквідовано 7 місцевих судів гарнізонів, і загальна чисельність військових суддів зменшилася до 132. Не залишилася поза загальною тенденцією і Військова судова колегія Верховного Суду України. Незважаючи на збільшення кількості суддів Верховного Суду України з 85 до 95, Пленум Верховного Суду України визнав за доцільне скоротити склад колегії до 4 суддів.
1 На час прийняття Закону України «Про судоустрій України» (7 лютого 2002 р.) Вищий господарський суд існував одинадцять років, десять з яких він йменувався Вищим арбітражним судом України. Організація системи арбітражних судів регулювалася не Законом «Про судоустрій України», а Законом «Про арбітражний суд». Вищий адміністративний суд же був утворений у відповідності до Закону України «Про судоустрій України» Указом Президента України від 1 жовтня 2002 року № 889/2002.
1 Указ Президента України від 11 вересня 2006 р. №747/2006 «Про внесення змін до указів Президента України від 10 грудня 2003 року № 1425 і від 30 червня 2004 року № 697» // Офіційний вісник України. — 2006. — № 37. — Ст. 2543. — С. 22.
1 Вказані повноваження Пленуму викликають певні зауваження. Ані Верховний Суд України, ані вищий спеціалізований суд не наділені за Конституцією України правом законодавчої ініціативи. Немає й закону, який би встановлював порядок ініціації внесення змін до чинного законодавства поза процедурою у порядку законодавчої ініціативи. Тому наявність такого повноваження у Пленуму викликає здивування. Не менше здивування викликає й редакція вищевикладеного п. 6 ст. 44 Закону, тому що вищий спеціалізований суд може безпосередньо звернутися до Конституційного Суду зі зверненням про необхідність тлумачення Конституції та законів України, як і будь-яка юридична особа. Це не є прерогативою вищого суду. При такому зверненні він не має ніяких преференцій відносно інших юридичних осіб.
1 Самостоятельность и независимость судебной власти Российской Фе- дерации / Под ред. В.В. Ершова. — М.: Юрисгь, 2006. — С. 254-257.
Див. докладніше: Пилипчук П. П. Верховний Суд України і забезпечення однакового застосування судами законодавства // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 11(51). — С. 3-7.
1 Справа № 1-1/2004 від 1 грудня 2004 р. № 19-рп/2004.
1 Справа № 1-3/2002 від 21 травня 2002 р. № 9-рп/2002.
1 Процедура зайняття адміністративних посад в судах, закріплених в законі, не відповідає вимогам надійності функціонування системи. В ній відсутні страхові механізми, які б гарантували безперервність, безперебійність функціонування, незважаючи на перепони чи внутрішні вади. Надто слабкою, вразливою ланкою в побудованому ланцюгу діяльності по призначенню суддів на адміністративні посади є безальтернативна зосередженість на одній посадовій особі — Голові Верховного Суду України. Відсутність Голови Верховного Суду через його роль у виписаній законом процедурі є гальмом у забезпеченні належного функціонування судової системи як загальних, так і спеціалізованих судів, оскільки саме він вносить подання Президенту України щодо призначення суддів України на адміністративні посади. В системі загальних судів цей ланцюг виглядає таким чином.
Для зайняття посади голови загального місцевого суду необхідно здійснити низку дій: а) внести пропозиції від голови апеляційного суду щодо кандидатури на посаду; б) підготувати і внести Радою суддів України рекомендації; в) внести Головою Верховного Суду подання Президенту України.
1 Після видання Президентом України 7 жовтня 2005 р. Указу «Про кількість суддів Верховного Суду України» 18 жовтня 2005 р. відбулося засідання Пленуму Верховного Суду України, на порядку денному якого були два питання: 1) про визначення кількісного складу судових палат і Військової судової колегії і 2) про призначення голови Судової палати з адміністративних справ. У виступі з першого питання Голова Верховного Суду України відзначив, що збільшення кількості суддів потребує визначення кількісного складу суддів у палатах. Враховуючи рівень і динаміку навантаження при розгляді судових справ у судових палатах і Військовій судовій колегії, Голова Верховного Суду України запропонував збільшити кількісний склад Судової палати з кримінальних справ до 44 суддів (раніше було 43), Судової палати з цивільних справ до 24 суддів (раніше — 22), Судової палати з господарських справ до 11 (раніше — 9) і скоротити суддівський склад Військової судової колегії до 4 суддів (раніше — 6). (Склад Судової палати з адміністративних справ був затверджений місяцем раніше на засіданні Пленуму 23 вересня 2005 р. у складі 7 суддів.) Після обговорення цього питання Пленумом була прийнята постанова про визначення кількісного складу судових палат і Військової судової колегії у варіанті, який був запропонований Головою Верховного Суду України.
1 Вісник Конституційного Суду України. — 1997. — №2. — С. 19-22.
1 Вісник Конституційного Суду України. — 1997. — № 2. — С. 21-22.
1 Вісник Конституційного Суду України. — 1997. — №2. — С. 27-30; 31-35; 1998. — № 1. — С. 3-7, 34-38.
1 Рішення Конституційного Суду України «Про внесення доповнень до § 57 Регламенту Конституційного Суду України» від 6 березня 2002 року № 3-Р/2002 // Вісник Конституційного Суду України. — 2002. — № 2. — С. 5.
1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) // Вісник Конституційного Суду України. — 2000. — № 6. — С. 21.
1 Рішення Конституційного Суду України по справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. — 2000. — № 6. — С. 21.
2 Рішення Конституційного Суду України по справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. — 2000. — № 6. — С. 20.
1 Щербина П. Ф. Судебная реформа на Правобережной Украине. — Львов: Вища школа, 1974. — С. 52.
1 Головачев А. А. Десять лет реформ 1861-1871. — СПб: Типография Ф. С. Сущинского, 1872. — 398 с. — С. 148.
2 Возвращение к истокам права: Судебньїе уставьі. О статусе судей // Законность. — 1994.— № 6. — С. 13-18.
3 Судебньїе уставьі 20 ноября 1864 года сь изложением рассуждений, на коих они основаньї. — Санкт-Петербургь, 1864. — 690 с.
1 Положення про короткотермінові юридичні курси для підвищення кваліфікації судово-прокурорських працівників у Харкові, Києві та Одесі // Постанова РНК УРСР від 7 квітня 1924 року // ЗУ УРСР. — 1924. — № 9. - Ст. 65.
1 Европейская хартия о статусе судей // Российская юстиция. — 1999. — № 7. - С. 2-4; № 8. — С. 2-4; № 9. — С. 5, 6.
1 Кодекс професійної етики судді. Затверджено V з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 року // Вісник Верховного Суду України. — 2002. — № 5 (33). — С. 24.
1 Европейская хартия о статусе судей // Российская юстиция. — 1999. — № 7. — С. 2-4; № 8. — С. 2-4; № 9. — С. 5, 6.
1 Рекомендація № (94)12 щодо незалежності, дієвості та ролі суддів, ухвалена Комітетом міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 р. // Вісник Верховного Суду України. — 1997. — № 4. — С. 10, 11.
2 Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 13. — Ст. 669. — С. 141-148.
1 Див.: Європейська хартія про статус суддів // Вісник Верховного Суду України. — 1998. — № 4. — С. 9-11.
1 Див.: ГеоргієвА. 3. Конституційне право зарубіжних країн. — Чернівці: Рута, 2001. — С. 337.
1 Див.: Органи державної влади України: Монографія / За ред. В. Ф. По- горілка. — К.: Ін-т держави і права ім. Корецького, 2002. — С. 10; Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник. В. С. Ковальський (кер. авт. кол.), В. Т. Білоус, С. Е. Демський та ін./ Відп. ред. Я. Кондратьєв. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 139.
2 Адміністративне право України: Підруч. для юрид. вузів і фак. / За ред. Битяка Ю. П. — X.: Право, 2000. — С. 506; Стрижак А. Адміністра- тивно-правові відносини у галузі правосуддя: особливості та види // Право України. — 2004. — № 1. — С. 40.
1 Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 25. — Ст. 146.
1 Офіційний вісник України. — 2001. — № 48. — С. 136.
2 В Україні прокуратура є незалежною, являє собою єдину систему, виконує особливі, властиві тільки їй функції та ані за своїм генезисом, ані за характером повноважень не належить до органів якої-небудь гілки влади, тим більше жодній з них не підпорядковується. Статус працівників прокуратури значно відрізняється від статусу суддів. Тому наділення Вищої ради юстиції України повноваженнями, хоча і незначними, щодо прокурорів, на жаль, є механічним копіюванням закордонного досвіду, який не реалізується на практиці внаслідок відсутності належного обґрунтування його необхідності.
1Кони А. Ф. За последние годьі. — СПб., 1898. — С. 69.
2 Див.: Научная информация по вопросам борьбьі с преступностью. — 1989. — №9. —С. 29.
1органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, до- судове слідство» (гл. 2), «Підтримання державного обвинувачення та представництво інтересів громадянина або держави в суді» (гл. 3), «Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян» (гл. 4), четвертий розділ «Кадри органів прокуратури»; п'ятий розділ «Інші питання організації і діяльності органів прокуратури».
Див. також: Российская прокуратура сегодня / Под ред. К. Ф. Сквор- цова. — М., 1994; Судоустройство и правоохранительньїе органьї в Рос- сийской Федерации: Учебник / Под ред. В. И. Швецова. — М.: НИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1997. — С. 215-223.
1 Фойницкий И.Я. Курс уголовнаго судопроизводства. Т. 1. — 3-є изд-е, пересмотренное и доп. — С.-Петербурга: Сенатская типографія, 1902. — С. 458.
1 Про цей період діяльності прокуратури у Франції див. докладніше: Фойницкий И.Я. Назв, праця. — С. 457-459.
1 Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 53. — Ст. 793.
2 Про день працівників прокуратури: Указ Президента України від
листопада 2000 р. № 1190/2000 // Урядовий кур'єр. — 2000. — № 206.
1 Ми наведемо лише загальну характеристику основних функцій прокуратури, більш докладно функції прокуратури розглядаються у навчальному курсі «Прокурорський нагляд в Україні».
1 Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 2. — Ст. 44.
1 Див. докладніше: Каркач П. М., Кривобок В. Б., Синчук В. Л. Координаційна діяльність правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю. — Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. — С. 6-18.
1 У зв'язку з тим, що Конституція України вживає словосполучення «досудове слідство» (п. 9 Розділу XV «Перехідні положення»), поняття « попереднє слідство », « попереднє розслідування », які до цього вживалися у законодавстві і в науці, трансформувалися у поняття « досудове слідство », «досудове розслідування».
1 Положення про МВС України від 17 жовтня 2000 р. Затверджено Указом Президента України № 1138 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 42. — Ст. 304.
1 Слідчі підрозділи в системі МВС було створено 6 квітня 1963 р.
1 «Положення про Головне управління карного розшуку МВС України» від 25 травня 1992 р. № 287. — К.: МВС України, 1992; «Положення про державну службу боротьби з економічною злочинністю» від 10 серпня 1993 р. №474. — К.: МВС України, 1993; «Положення про Головне управління Державної автомобільної інспекції МВС України» від 30 травня 1992 р. № 327. — К.: МВС України, 1992; «Положення про Державну службу охорони при МВС України» від 10 серпня 1993 р. № 615 // Зібрання постанов Уряду України. — 1994. -№2. - Ст. 31; «Положення про
2 За свідченнями архівних матеріалів, міліція України була створена 4 січня 1919 р. і постійно перебувала у стані становлення, як і система органів внутрішніх справ загалом. Див.: Історія міліції України у документах і матеріалах. — К.: Генеза, 2000.
1 Див.: ЬМр://рогіа1.гасІа.£оу.иа
1 Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 36-37. — Ст. 243.
1 Див.: Стандарти незалежної юридичної професії. Сучасні системи адвокатури / За ред. О. Д. Святоцького. — К.: Право України, 1993. — С. 12.
2 Історія адвокатури України / За ред. Т. В. Варфоломеєвої, О. Д. Свя- тоцького. — К.: Либідь, 1992. — С. 6-7.
1 Чубатий М. До історії адвокатури на Україні. — Львів, 1934. — С. 33.
2 Судебнме уставьі императора Александра II. — СПб., 1883.
1 Право. — 1915. — 18 января. — С. 135.
1 Варфоломеева Т. В. Адвокатура в Украине. — Киев, 1998. — С. 15.
2 СУ РРФСР. — 1917. — № 4. — С. 50.
3 Вестник Украинской Народной Республики.— № 5. — 10 января 1918 г.
4 Там же.
5 СУ. — 1919. — № 1. - Ст. 141.
1 Конституція УРСР. — X., 1920. — Ст. 20.
2 СУ УССР. — 1922. — № 43. — Ст. 630.
1 Бюлетень НКЮ УРСР. — 1922. — № 4.
2 Бюлетень НКЮ УРСР. — 1922. — № 54. — Ст. 779.
1 Вестник советской юстиции. — 1928. — № 20(126). — С. 609.
2 Тимчасове додаткове положення про юридичні консультації, до яких були прикріплені члени колегії захисників, котрі ліквідували свої приватні кабінети // Вестник советской юстиции. — 1928. — № 7. — С. 218.
3 Вестник советской юстиции. — 1928. — № 21(127). — С. 643 .
4 Про попередні підсумки колективізації колегії оборонців // Вісник радянської юстиції. — 1929. — № 15-16. — С. 480. Після видання протягом шести років російською мовою з 1929 р. український юридичний журнал «Вестник советской юстиции» став видаватися українською мовою.
5 33 УРСР. — 1929. — №26. — Ст. 203.
2 Бюлетень НКЮ УРСР. — 1929. — № 10. — Ст. 61.
3 Бюлетень НКЮ УРСР. — 1932. — № 4-5.
4 Святоцький О.Д., Михеєнко М. М. Адвокатура України. — Київ: Ін Юре, 1997. — С. 43.
1 Революційне право. — 1937. — № 6. — С. 32.
2 Там же. — № 22. — С. 34-37.
1 Порядок виборів голови президії, його заступника, секретаря, голови та секретаря ревізійної комісії встановлювався наказом НКЮ СРСР від 26 жовтня 1939 р.
2 ЗП УРСР. — 1939. — № 37. — Ст. 178.
3 Ведомости Верховного Совета СССР. — 1959. — № 1. — Ст. 12.
4 Відомості Верховної Ради УРСР. — 1962. — № 39. — Ст. 494.
1 Див.: Історія адвокатури України / За ред. Т. В. Варфоломеєвої, О. Д. Святоцького. — К.: Либідь, 1992. — С. 15.
2 Ведомости Верховного Совета СССР. — 1979. — № 49. — Ст. 846.
3 Друга сесія Верховної Ради Української РСР 10 скликання. — К., 1981. — С.140-142.
1 Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 9. — Ст. 62.
2 Святоцький О.Д., Медведчук В. В. Адвокатура: історія і сучасність. К.:Ін Юре, 1997. — С. 6.
3 Даль В. И. Толковьій словарь живого великорусского язьїка. В 4-х томах. Т.1 — М., 1998. — С. 14.
4 Юридичний словник-довідник. — К.: Гешіпа, 1996.
1 Визначення адвокатури як «професійного правозахисного інституту» міститься у проекті Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про адвокатуру», запропонованому Спілкою адвокатів ще у травні 1997 р.
1 Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру»// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2003. — №7. — С. 7.
1 См.: Проблемьі судебной зтики. — М., 1974. — С. 238-239.
1 Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру» // Бюлетень законодавчої та юридичної практики України. — 2003. — №7. — С. 23.
1 Логінова С. М. Адвокатська таємниця: теорія і практика... Дис. канд. юрид. наук. — Київ, 2002. — С. 83-84.
1 Варфоломеева Т. В. Адвокатура в У крайнє. — К., 1998. — С. 47.
1 Положення про порядок реєстрації адвокатських об'єднань, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 27 квітня 1993 р.
2 Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру» // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — К., 2003. — С. 27.
1 Регламент Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури // Адвокат. — 2003. — № 1.
1 Положення про Єдиний реєстр адвокатів України, затверджено постановою ВККА при Кабінеті Міністрів України від 10 березня 2000 р. № 2 // Бюлетень законодавства та юридичної практики. — 2003. — № 7.
1 Варфоломеева Т. В. Адвокатура в Украине. — К., 1998. — С. 39.
1 Див.: Адвокат. — 1992. — № 3, 4. — С. 7.