§ 5. Народні засідателі та присяжні

5.1. Поняття народних засідателів та присяжних

Народними засідателями є громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, розгляда­ють у складі суду разом з професійними суддями справи по першій інстанції.

Під час здійснення судової влади народні засідателі кори­стуються усіма правами судді.

У справі, яка розглядається колегіально судом у складі професійного судді та двох народних засідателів і для роз­гляду якої необхідний значний час, за розпорядженням го­ловуючого у судовому засіданні з його початку можуть пе­ребувати один чи декілька запасних народних засідателів. У разі вибуття народного засідателя зі складу суду його замінює запасний народний засідатель, про що головуючий виносить постанову.

Присяжними визнаються громадяни України, які у ви­падках, передбачених процесуальним законом, залучаються для розгляду по першій інстанції судових справ у складі ко­легії присяжних.

При судовому розгляді справи в залі судового засідання постійно знаходяться запасні присяжні. Вони до винесення вердикту можуть бути включені до складу колегії присяж­них замість тих, які не можуть брати участь у подальшому розгляді справи. Якщо усі можливості щодо заміни вибулих присяжних вичерпано, головуючий оголошує судовий роз­гляд, що відбувся, недійсним і розпочинає повторний відбір присяжних.

Аналіз положень проектів процесуальних кодексів дозво­ляє зробити висновок, що в Україні присяжні залучатимуть­ся тільки для розгляду кримінальних справ по першій ін­станції.

Представники народу відіграють важливу роль в реалізації судової влади. Вони привносять у суд життєвий досвід і ціннісні орієнтації суспільства та значною мірою сприяють підвищенню авторитету судової влади в суспільстві.

5.2. Вимоги до народних засідателів та присяжних

Народним засідателем може бути особа, яка, по-перше, є громадянином України; по-друге, досягла двадцятип'яти­річного віку; по-третє, постійно проживає на території юрис­дикції відповідного суду.

Присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку.

Чинне законодавство України передбачає розгляд справ у військових судах за участі народних засідателів і присяж­них, які повинні бути військовослужбовцями.

Наявність громадянства як законодавча вимога до пред­ставників народу, які беруть участь у здійсненні судової вла­ди, має місце в законодавстві майже всіх держав. Винятком є Англія, де для присяжних відсутнє посилання на англійське підданство і потрібне тільки їх постійне проживання в цій країні не менше п'яти років починаючи з тринадцятирічного віку.

Віковий ценз, що висувається до представників народу,— також традиційна вимога законодавства усіх країн. В Англії, а також у федеральних судах і в більшості штатів США нижній віковий бар'єр для присяжного — 18 років. В окре­мих штатах США, наприклад у штаті Нью-Йорк, присяж­ним може бути громадянин США, який досяг 21 року на мо­мент запрошення до суду, але не старший 70 років.

У сучасній Росії (як, власне, й у Російській імперії) при­сяжним може бути особа, яка досягла 25 років. За Законом Австрії «Про реєстр присяжних і шеффенів» також передба­чено, що для виконання обов'язків присяжних можуть бути залучені особи, які досягли 30 років.

З наведеного вище короткого огляду законодавства видно, що нижня вікова межа осіб, які потенційно можуть бути при­сяжними, різниться. З урахуванням реалій життя України вважаємо, що встановлений в українському законодавстві двадцятип'ятирічний вік для народних засідателів і тридця­тирічний вік для присяжних є найбільш оптимальним. При його досягненні особа дійсно починає розуміти важливість покладеного на неї обов'язку народного засідателя чи при­сяжного і, крім того, досягає облаштованості у своєму житті (закінчує навчання, починає постійно проживати у певній місцевості тощо).

Постійне проживання на території, на яку поширюєть­ся юрисдикція відповідного суду, передбачене у ст. 66 Зако­ну України «Про судоустрій України» як вимога, що вису­вається лише до народних засідателів. На нашу думку, слід включити в систему вимог, що висуваються до присяжного в Україні, також і необхідність проживання особи на території юрисдикції суду присяжних не менше двох років. З одного боку, за такий час особа встигне ознайомитися з місцем про­живання, з іншого — введення цензу осілості дозволить уникнути непотрібної роботи з включення до списків при­сяжних осіб, які постійно змінюють місце проживання.