§11. Забезпечення охорони і підтримка громадського порядку в судах

Підтримку громадського порядку в суді, припинення про­явів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, ви­конання функцій державного захисту суддів, працівників судів, забезпечення безпеки учасників судового процесу здійснює судова міліція.

У радянський період приміщення судів у нічний час, свят­кові й вихідні дні охоронялися за державний рахунок підроз­ділом служби охорони МВС. У подальшому, з переходом цієї структури на повний господарський розрахунок, кошториси судів опинилися не в змозі погнатися за тарифами на ці по­слуги, що постійно зростають, і до кінця 90-х років практич­но всі приміщення судів опинилися без будь-якої охорони. До цього часу вже існував і набирав поступово сили спеціаль­ний підрозділ міліції, покликаний забезпечити реалізацію законів України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та «Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь в кримінальному судочинстві», прийнятих 23 грудня 1993 р.

Порядок реалізації цих функцій спеціальними підрозділа­ми міліції був регламентований тимчасовими інструкціями від 26 серпня 1997 р. і 26 лютого 1998 р., іншими відомчими нормативними актами.

Слід зазначити, що наразі спеціальний закон, який мав би регулювати вказану діяльність, відсутній. Враховуючи значущість і відповідальність виконуваних завдань, це по­винен бути закон про судову міліцію. І на державному рівні має бути ухвалене рішення про перетворення існуючих спецпідрозділів міліції на судову та про їх подвійне підпо­рядкування, у тому числі й головам апеляційних судів (або начальникам управлінь ДСА).

Це дасть можливість забезпечити оперативність й ефек­тивність в реалізації основних функцій не тільки в апе­ляційних судах, але й в усіх місцевих судах регіону.

§ 12. Символи судової влади

Закон визначає, що символами судової влади є державні символи України, а порядок їх застосування повинен від­повідати Конституції і спеціальному закону. Про необхід­ність ухвалення відповідного закону йде мова і в ст. 20 Кон­ституції, в якій розкрита сутність та наведені основні вимоги до Державного Прапора та Герба.

При цьому слід мати на увазі, що тризуб (Знак Княжої Держави Володимира Великого) є лише головним елементом великого герба держави. Великий Державний Герб України так і не прийнятий. Тому всі зали судових засідань поки осна­щені малим гербом.

У зв'язку з відсутністю спеціального нормативного врегу­лювання вся державна символіка (атрибутика) виготов­ляється кустарним способом без дотримання єдиних стан­дартів. Внаслідок цього існує розмаїття форм, розмірів і навіть забарвлень в гербах, встановлених в судах. Окрім того, в нестандартних, пристосованих залах засідань вони вивішуються де доведеться, оскільки не завжди є реальна можливість розмістити їх за спиною суду.

Державні прапори, відповідно до існуючої традиції, вивішуються на будівлях судів лише у дні державних свят.

Отже, є необхідність розробки і ухвалення спеціального закону про державні символи із спеціальним розділом про порядок їх застосування судами.

Незважаючи на те, що Закон України «Про судоустрій України» містить перелік символів судової влади, широке розповсюдження має практика застосування спеціальних символів — у вигляді статуй Феміди, які встановлюються у вестибюлях судів, залах та кабінетах суддів, а також міні­атюрних статуеток, які офіційно вручаються окремим суд­дям як пам'ятний знак за вагомий внесок у правосуддя.

У 1993 р. Радою суддів України були затверджені зразки мантій і нагрудних знаків професійних суддів. Що стосуєть­ся мантій, то масові їх зразки виявилися далеко не такими, як модельні екземпляри, внаслідок чого, а також у зв'язку з відсутністю відповідних традицій і належних приміщень судів їх застосування не було поширеним.

Після виготовлення «другого покоління» суддівських мантій та нагрудних знаків професійного судді нового зраз­ка, які зараз мають належний рівень дизайну, стало звич­ним відправлення судочинства в абсолютній більшості судів з використанням головних атрибутів суддівства.

Постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 19 бе­резня 1999 р. були затверджені норми забезпечення службо­вим обмундируванням суддів України та доручено Міністер­ству юстиції затвердити положення про порядок його обліку і видачі суддям.

Стосовно службового обмундирування норма закону про його виділення суддям так і не була реалізована і у 2001 р. виключена із Закону «Про статус суддів». За період 1999- 2000 рр. в Україні сформувалася практика розгляду позовів суддів про стягнення грошових компенсацій за невиділене службове обмундирування.

Надалі незважаючи на те, що рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року ця норма визнана не­конституційною, заходів стосовно впровадження службового обмундирування не вживалось ані Державною судовою адміністрацією, ані органами суддівського самоврядування.

І це при тому, що згідно з п. 1.1 Положення «Про порядок отримання, обліку, видачі і носіння службового обмундиру­вання суддів України», затвердженого наказом Міністра юс­тиції України від 22 квітня 1994 р., «носіння службового обмундирування судді є обов'язковим при виконанні служ­бових обов'язків».

Цим же положенням був регламентований і порядок ви­дачі та носіння суддівської мантії.