Розділ 3. Етика прокурора в судовому процесі

1. Етика взаємовідносин прокурора з органами судової влади (судами)

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 121 Конституції України на орга­ни прокуратури покладено функції підтримання державного об­винувачення в суді та представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Стосовно етики взаємовідносин прокурора з органами судо­вої влади (судами) перш за все слід звернути увагу на положення ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: суди здій­снюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції України і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з при­воду розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, збері­гання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою нанесення шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою від­повідальність, установлену законом¹.

Статтею 18 Кримінально-процесуального кодексу України перебачено: при здійсненні правосуддя в кримінальних справах судді незалежні і підкоряються тільки закону.

Судді вирішують кримінальні справи на основі закону, в умо­вах, що виключають сторонній вплив на суддів.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про прокуратуру» прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє вико-

нанню вимог закону про всебічний, повний та об’єктивний роз­гляд справ і постановлення судових рішень, що грунтуються на законі.

Важливо підкреслити, що п. 14 наказу Генерального проку­рора України «Про організацію участі прокурорів у судовому роз­гляді кримінальних справ та підтримання державного обвинува­чення» від 19 вересня 2005 року № 5 гн визначає: взаємовідноси­ни із судами будувати в межах визначених повноважень на основі чинного законодавства, пріоритету поваги до незалежності суду при здійсненні правосуддя. Своєчасно і грунтовно розглядати окремі ухвали та постанови судів, вживати за ними принципові заходи реагування.

Необхідно зауважити, що згідно з Рекомендацією Rес (2000) 19 «Про роль прокуратури в системі кримінального судочин­ства», прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 6 жовтня 2000 року, при виконанні своїх обов’язків прокурори, зокрема, повинні:

а) справедливо, неупереджено й об’єктивно виконувати свої функції;

б) поважати і сумлінно захищати права людини, як це ви­кладено в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

в) намагатися гарантувати якнайшвидшу дієвість системи кримінального судочинства.

Крім того, відповідно до статей 17, 19, 20 Рекомендації Rес (2000) 19 «Про роль прокуратури в системі кримінального судо­чинства», прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 6 жовтня 2000 року, держави вживають заходів для того, щоб легальний статус, компетенція та процедурна роль членів прокуратури були визначені законом так, щоб було неможливо допустити жодного законного сумніву в тому, що стосується незалежності та неупе­редженості суддів. Держави, зокрема, гарантують, що ніхто не може виконувати одночасно функції прокуратури й суду.

Прокуратури повинні в обов’язковому порядку поважати не­залежність та неупередженість суддів; зокрема, вони не можуть поставити під сумнів рішення, або чинити перепони до їх вико-

нання, крім як шляхом оскарження або шляхом інших подібних процедур.

Прокурори повинні довести об’єктивність та неупередже­ність під час юридичної процедури. Вони повинні, зокрема, слід­кувати за тим, щоб суд міг володіти фактами або елементами пра­ва, необхідними для правильного функціонування правосуддя.

Необхідно зауважити, що в ст. 22 Кодексу професійної ети­ки та поведінки прокурора Української Асоціації Прокурорів ви­значено: «З метою забезпечення справедливого та об’єктивного судочинства прокурор у відносинах із суддями повинен дотриму­ватися взаємоповаги та усвідомлення обов’язку щодо виконання спільних завдань зміцнення законності, що стоять перед органа­ми прокуратури та суду».

Прокурор не повинен намагатися вплинути на процес від­правлення правосуддя шляхом встановлення особистих відносин або чинення тиску на суд.

Оцінка дій суддів та законності судових рішень може публіч­но надаватися прокурором лише в межах та порядку, встановле­них процесуальним законодавством, при відповідному реагуван­ні на неправосудні рішення.

Також доцільно звернути свою увагу і на розділ 2 Кодексу етики прокурорського працівника, затвердженого наказом Гене­рального прокурора Російської Федерації 17 березня 2010 року № 114, де визначено, що у службовій діяльності прокурорський працівник повинен намагатися бути взірцем поваги до суду, спри­яти винесенню обгрунтованого та справедливого рішення.

Отже, етичним обов’язком прокурора в його взаємовідноси­нах із судом має бути шанобливе ставлення до нього у сфері як службових, так і позаслужбових відносин. Це не лише сприяє гар­монізації стосунків між прокуратурою і судом, але й вихованню інших громадян. Критика судових рішень має відбуватися пере­важно в порядку, встановленому процесуальним законодавством. Звісно, що, поважаючи суддів, прокурори мають право вимагати від будь-кого шанобливого ставлення до себе. Якщо головуючий у судовому зсіданні або інший суддя у своїх рішеннях чи вислов­люваннях порушують законні права прокурора, як і інших учас­ників процесу, виявляють невихованість і вдаються до грубощів, цього не можна залишати без реагування, використовуючи право на заперечення, передбачене процесуальним законом. При цьому, щоб не допустити прирікань, які вочевидь не додають авторитету жодній зі сторін, не слід втягуватися у них, використавши можли­вість з’ясування стосунків поза межами судового засідання.