• 44 (10,7 %), Що накладені за неналежне підтримання дер­жавного обвинувачення в судах.

Значна кількість дисциплінарних проступків пов’язана з неналежною організацією роботи. За такі порушення, зокрема, притягнуто 85 працівників - переважно керівників прокуратур, що складає 20,5 % від загальної кількості осіб, що отримали стяг­нення.

Відповідно до ч.З ст.48 Закону України «Про прокуратуру», прокурори і слідчі несуть відповідальність за скоєння ганебного вчинку, а так само згідно ст. 8 Дисциплінарного статуту проку­ратури України, за проступок, який порочить їх як працівників прокуратури.

По суті прокурори і слідчі як у своїй професійний, так і в по­заслужбовій діяльності повинні утримуватися від вчинків, що під­ривають авторитет прокуратури, честь і гідність працівника про­куратури і відповідно викликають сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності. Разом з тим, за скоєння ганеб­них вчинків станом на 20 липня 2011 року (за І півріччя 2011 року) притягнуто до відповідальності 20 осіб. При цьому переважна більшість працівників, які їх вчинили, мали незначний життєвий та професійний досвід, значна їх частина пропрацювала в органах прокуратури менше трьох років; більше половини ганебних вчин­ків (13 із 20) пов’язано із скоєнням працівниками корупційних дій, у тому числі злочинів, зокрема, з хабарництвом, зловживанням службовим становищем та сприянням комерційній діяльності.

Якщо прокурор або слідчий вважає припустимим і при­йнятним для себе скоєння проступків, що порочать його звання (ганебних вчинків), тобто не відповідають загальним уявленням про належну професійну поведінку, це тягне для нього негативні правові наслідки. Такі наслідки можуть мати місце, незважаючи на те, що честь і гідність за своєю сутністю не є правовими кате­горіями.

Поведінка, що порочить працівника прокуратури або є ганеб­ною, - це діяння, які порушують вимоги прокурорської етики: аморальна поведінка; поява в нетверезому чи іншому непристой­ному вигляді на роботі чи в позаробочий час; неповажне ставлен­ня (ображаючі вислови) до учасників судового розгляду і колег або під час здійснення інших повноважень; поширення негатив­них думок щодо професійних навичок і персональних особливос­тей колег тощо.

Діями, що викликають сумнів в об’єктивності, неуперед­женості та незалежності прокурора, є, наприклад, дії чи пове­дінка, які створюють уявлення, що при виконанні професійних обов’язків взагалі прокурор перебуває під впливом інших осіб; вчиняє дії (проявляє бездіяльність), що створюють видимість упередженого ставлення до якоїсь із сторін, тощо.

Вважаємо, що більш чітке визначення конкретної підстави дисциплінарної відповідальності (оскільки тлумачення в цьому відношенні загальної норми закону видається важким) вимагає прийняття спеціального акту - Кодексу професійної етики та по­ведінки прокурора. У ньому необхідно максимально розкрити поняття проступку, що порочить звання прокурорсько-слідчого працівника, визначити модель поведінки в професійній і поза­службовій діяльності, обов’язкової для співробітників органів прокуратури.

Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів, так само як і юристів інших професій, має декілька загальних цілей: визна­чення і стимулювання високих стандартів поведінки, допомога в прийнятті рішень, посилення довіри з боку громадян до про­фесійної діяльності і посади прокурорів¹. Правила, відображені